Напевно не багато хто знає, що письменник Євген Петров (до речі, він народився в Одесі), той самий Петров, який спільно з Іллею Ільфом написав «Дванадцять стільців» та «Золоте теля», мав дуже дивне хобі: протягом усього життя він колекціонував конверти від своїх же листів.

Зазвичай робив він це так — писав листа до якоїсь країни за вигаданою адресою та на ім'я вигаданого адресата. А через деякий час цей лист повертався до нього з безліччю різних печаток та з позначкою типу «Адресата не знайдено». Так тривало досить довго, поки одного разу не сталося щось просто містичне…

У квітні 1939 року Євген Петров вирішив відправити листа до Нової Зеландії. За своєю звичайною схемою придумало місто під назвою Хайдбердвілл і вулицю Райтбіч, вказавши будинок під номером 7 та ім'я адресата — Мерілл Оджін Вейзлі.

У листі він написав англійською: «Дорогий Мерілл! Прийми щирі співчуття у зв'язку зі смертю дядька Піта. Кріпися, старий. Вибач, що довго не писав. Сподіваюся, що з Інгрід все гаразд. Цілуй доньку від мене. Вона, мабуть, уже дуже велика. Твій Євген».

З моменту поштового відправлення пройшло більше двох місяців, але лист із відповідною позначкою назад чомусь не повертався. Письменник вже вирішив, що воно десь загубилося. Подібні випадки були і раніше.

Але наступив серпень, і Петров отримав таки лист із Нової Зеландії. На превеликий подив письменника, це був лист у відповідь.

Спочатку Петров навіть вирішив, що хтось з нього пожартував у його дусі. Але коли він прочитав зворотну адресу, йому раптом стало зовсім не до жартів.

На конверті було написано: «Нова Зеландія, Хайдбердвілл, Райтбіч, 7, Мерілл Оджін Вейзлі». І все це підтверджувалося казенним штемпелем Нова Зеландія, пошта Хайдбердвілл!

Текст листа говорив: «Дорогий Євгене! Дякую за співчуття. Безглузда смерть дядька Піта вибила нас з колії на півроку. Сподіваюся, ти вибачиш за затримку листа. Ми з Інґрід часто згадуємо ті два дні, що ти був з нами. Глорія дуже велика і восени піде у 2-й клас. Вона досі зберігає ведмедика, якого ти їй привіз…»

Справа в тому, що Петров ніколи не бував у Новій Зеландії, і тому він був просто вражений, побачивши на фотографії міцної статури чоловіка, який обіймав його самого, Петрова! На звороті знімка було написано: «9 жовтня 1938 року».

Тут письменникові мало не стало погано — адже саме того дня він потрапив до лікарні в несвідомому стані з тяжким запаленням легенів. Тоді протягом кількох днів лікарі виборювали його життя, не приховуючи від рідних, що шансів вижити у нього майже не залишалося.

Щоб розібратися з цим чи то непорозумінням, чи то містикою, Петров написав ще одного листа в Нову Зеландію. Щоправда, відповіді вже не дочекався: розпочалася Друга світова війна. Петров став військовим кореспондентом. Колеги його не впізнавали — він став замкнутим, задумливим, взагалі перестав жартувати, чого з ним ніколи раніше не було.

Закінчилася ця історія так само загадково, як і почалася. 1942 року Євген Петров летів літаком із Севастополя до Москви, і цей літак був збитий у Ростовській області. Того самого (!) дня, коли стало відомо про загибель літака, додому до письменника надійшов лист із Нової Зеландії. У цьому листі Мерілл Вейзлі чомусь переймався життям Петрова. Серед іншого в листі були такі рядки: «Пам'ятаєш, Євгене, я злякався, коли ти почав купатися в озері. Вода була дуже холодна. Але ти сказав, що тобі судилося розбитися в літаку, а не потонути. Прошу тебе, будь обережнішим — літай якомога менше…»

До речі, за мотивами цієї історії було знято фільм «Конверт» з Кевіном Спейсі у головній ролі.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.