Цю симпатичну порцелянову фігурку свого часу подарував мені професор Риков Сергій Олександрович, відомий український офтальмолог, який багато років повертав зір маленьким пацієнтам клінік, в яких працював. Зараз вона стоїть у залі української порцеляни, нагадуючи відвідувачам про доброту та сердечність чудових дитячих лікарів.

До речі, багато хто з нас напевно знає про те, що доктор Айболить був придуманий популярним у радянські роки поетом Корнєєм Чуковським. Але, думаю, мало хто чув про людину, яка стала прообразом цього героя дитячих казок.

На тихій вуличці Месіню у старому єврейському кварталі Вільнюса є невелика скульптурна група, біля якої часто-густо зупиняються і туристи, і місцеві жителі. Невисокий дідок у старомодному капелюсі та з паличкою, а поряд з ним дівчинка з кішкою на руках — саме так виглядає композиція, присвячена знаменитому доктору Шабаду, доброму Айболитю, відомому нам за казками Корнея Чуковського.

Цемах Йоселевич народився 1864 року у місті Вільно (Вільнюс до 1939 року) на тій же вуличці, де тепер встановлено пам'ятник. Після медичного факультету Московського університету він навчався у Відні та Берліні, потім був військовим лікарем під час Першої світової війни. А після революції знову оселився у Вільнюсі, зайнявшись приватною практикою і вже нікуди звідти не виїжджаючи до самої смерті.

Тимофій Йосипович (так називали його у місті) був не просто відомим лікарем. Він ще редагував медичний журнал, опікувався дитячими притулками, займався просвітницькою роботою та писав наукові праці. Але головне — він ніколи і нікому не відмовляв у допомозі. До лікаря можна було звернутися в будь-який час дня і ночі, він був готовий йти до хворого в будь-яку погоду. З бідних людей грошей не брав взагалі, а власним коштом відкрив їдальню для незаможних. І дуже любив дітей.

Корній Іванович Чуковський познайомився із Шабадом у 1912 році. Пізніше, буваючи у Вільнюсі, він завжди зупинявся в домі лікаря. Письменник говорив про нього як про найдобрішу людину, яку будь-коли знав. Він був настільки вражений чином лікаря, що після однієї з поїздок до Вільнюса записав цілу серію нотаток із мотивів зустрічі з ним. А вже 1924 року з'явився літературний персонаж на ім'я Лікар Айболить.

У своїх мемуарах Чуковський згадував: «Цю казку я задумав написати дуже давно, коли познайомився з доктором Айболитом, який жив у Вільно. Звали його Цемах Шабад. Це була найдобріша людина, яку я знав у житті. Прийде, бувало, до нього худенька дівчинка, він каже їй: «Ти хочеш, щоб я виписав тобі рецепт? Ні, тобі допоможе молоко. Приходь до мене щоранку і отримуватимеш по склянці молока». І вранці я помічав, як вишикувалася до нього ціла черга. Діти не лише самі приходили до нього, а й часто приносили із собою хворих тварин.

Якось уранці прийшли до лікаря троє заплаканих дітей. Вони принесли кішку, у якої язик був проткнутий рибальським гачком. Кішка просто ревла. Тимофій Йосипович озброївся щипцями, вставив кішці в рота якусь розпірку і одним спритним рухом витяг гачок. От я й подумав, як було б чудово написати казку про такого доброго лікаря. Після цього в мене і написалося: «Приходь до нього лікуватися і корова, і вовчиця…».

1935 року сімдесятирічний лікар під час проведення операції у міській лікарні Вільнюса випадково порізався. Сталося зараження крові, врятувати його вже було неможливо. Через кілька днів буквально все місто вийшло на вулиці, щоби проводити в останній шлях свого улюбленого доктора. У день прощання з ним у Вільнюсі не працювали ані магазини, ані навіть державні установи.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.