«Дуже хочемо забрати маму додому і тут поховати»: донька українки, яку вбили в Польщі, сподівається оформити опіку над братиком і сестрою

Під час нашої розмови 21-річна Софія Кортелюк ледь тримається й бере паузи, аби спинити потік сліз. Вона ще досі не може зрозуміти, що це не страшний сон, а болюча правда — її 37-річну маму Іванну Войтович жорстоко вбили у Польщі, де вона перебувала на заробітках, аби поставити на ноги трьох своїх дітей, яких виховувала сама.

Злочин стався у місті Томашів-Мазовецький Лодзинського воєводства. За інформацією пресслужби місцевого управління поліції, 15 лютого о 5:35 до чергової частини надійшла інформація про виявлене тіло жінки на сходах у багатоквартирному будинку у центрі міста. Поліцейські встановили особу підозрюваного, ним виявився 48-річний чоловік, який не мешкає в цьому будинку. Він наніс жінці 20 ударів гострим предметом. Його затримали через три години після вбивства. За цей злочин польський закон передбачає довічне ув'язнення. Невідомими є мотив і особа підозрюваного — не вказано, чи є він поляком, українцем, або громадянином третьої держави. Проте у соцмережах користувачі зазначають, що це саме українець.

Читайте також: Напали за те, що вони — українці: стали відомими подробиці загибелі 17-річного баскетболіста в Німеччині

- Мама виросла у селі Гриньківці на Тернопільщині. Я — старша у родині, — розповідає «ФАКТАМ» дочка загиблої Софія Кортелюк. — Сестрі Дарії 15 років, брату Назару — 14. Батьки давно розлучились, батьку присудили аліменти, але кошти від нього ми отримували лише тоді, коли дзвонили та нагадували. І то він ще подумає добре, чи потрібно їх давати. Батько зовсім не брав участі у нашому вихованні. Звісно, залишитись самій з трьома дітьми складно, тому мама вимушена була поїхати у Польщу на роботу. А ми залишились із 60-річною бабусею по маминій лінії.

За кордон мама їздила впродовж трьох останніх років. Перший час три місяці там працювала, тоді стільки ж була поруч із нами. Далі стала залишатися на довший час. Постійно передавала нам посилки зі смаколиками, подарунки, надсилала кошти. Ми постійно були на зв’язку, дуже сумували один за одним. Завдяки маминій моральній та фінансовій підтримці я закінчила у Кременці медичне училище. Потім перебралась у Тернопіль, щоби знімати житло та працювати. Влітку 2023 року вона востаннє приїздила додому. Пробула в Україні два тижні.

— Де вона останній час працювала?

- На заводі за станком в центральній частині Польщі. Мама розповідала, що робота важка, там їх всього 2−3 жінки, а то все — чоловіки. Проте вона дуже раділа, що за два тижні до трагедії з нею подовжили трудовий договір, адже на цій роботі в нею була достойна заробітна плата. Якихось більше подробиць вона не розповідала. Тільки те, що все в неї добре, колектив хороший. Маму там поважали та цінували, взагалі вона неконфліктна людина, дуже добра, в біді не кидала нікого. Тому я не можу зрозуміти, що ж сталось.

Читайте також: «Просто подобалося вбивати»: українка стала жертвою маніяка у Польщі

— Коли востаннє розмовляли з мамою напередодні її вбивства?

- На День святого Валентина. Привітали одна одну і обговорювали буденне. Настрій в мами був хороший. Вона не скаржилась, що її хтось ображає. Пам'ятаю, що дуже просила, аби навесні вона приїхала додому. Вона обіцяла, що дотримається слова… Вбивство сталось 15 лютого, а мені повідомили наступного дня. Я саме повернулась з роботи, а тут дзвінок з польського номера. Відразу подумала, що це мама, може щось з її телефоном сталось, більше знайомих в мене у тій країні нема. Та на тому кінці слухавки незнайомий чоловік українською став питати мою адресу. Я не хотіла казати, бо не розуміла, для чого це. А потім він сказав: «Не знаю, як це повідомити, але вашу маму вбили». Цей чоловік мешкав з нею в одному хостелі. Подробиць він не знав, лише те, що є в мережі. Нам обіцяли, що у понеділок з нами зв’яжуться й розкажуть більше. Та досі цього нема.

Ми дуже хочемо забрати маму додому і тут поховати. Але у консульстві нам заявили, що це буде не скоро, бо проводять розтин, експертизи, тому що це кримінальна справа. Наразі я знайшла організацію, напишу їм довіреність, і вони вже привезуть маму. Це буде коштувати від 2000 євро. Після поховання я візьму опіку над братиком та сестричкою, сподіваюсь, що дозволять, бо працюю офіційно, є дохід. Маю підтримати і бабусю.

— Чи знають менші діти про те, що мами вже нема?

- Так. Спочатку я намагалась не казати, бо не знала, як то зробити. А коли вони стали весь питати, чому матуся не дзвонить, а чого ви плачете і з'їжджаються рідні, довелось сказати правду. Нам всім дуже боляче…

Якщо ви бажаєте допомогти дітям, які втратили маму, ось реквізити:

• Монобанк: 5375 4114 1822 3751, Зелінська Катерина (племінниця)
• ПриватБанк: 5168 7574 1227 5739, Кортелюк Софія (дочка загиблої)

Раніше «ФАКТИ» писали про вбивство у Польщі жінки та двох її доньок з Вінниччини.

3175

Читайте нас у Facebook