«Хотів, аби бійці бачили, що командир їх ніколи не покине, і пішов разом з ними на штурм позицій ворога»: на Запоріжжі загинув легендарний офіцер
«Він мріяв показати своїй родині весь світ. Але не встиг…»
- Наше знайомство з Олександром відбулось під час служби у Житомирі. Це не просто мій командир, а й друг та хрещений батько моєї дитини, — розповідає «ФАКТАМ» побратим воїна Анатолій. — Олександр із родини педагогів. Його мама викладала українську мову та літературу, а тато — фізичну культуру. Він змалечку захоплювався спортом, стати військовим вирішив ще у шкільні роки. Й, отримавши атестат, вступив у Національну академію державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького. Завжди користувався авторитетом, мав багато друзів, серйозний та точно знав, чого він хоче — все це про Сашу.
Він став на захист Батьківщини у 2014 році, пройшовши важкі бої на Донеччині та Луганщині. Через три роки оголосили добір у підрозділи спеціального призначення ДОЗОР Державної прикордонної служби. Олександр не вагаючись подав свою кандидатуру та успішно пройшов жорсткий відбір. В результаті очолив відділ прикордонної служби ДОЗОР у Житомирі. З 2018 року полковник Олександр Очеретнюк керував підрозділом, нерідко особисто очолював мобільні групи та ризикував життям під час виконання спеціальних операцій.
— Чим ще запам’ятався вам Олександр?
- Без перебільшення скажу — це була людина з великої букви, патріот. Він був керівником нашого спеціального підрозділу з моменту його формування й до останніх днів свого життя. Опікувався кожним воїном й життя кожного для нього було найвищою цінністю. Ніколи в Олександра не було гордині, завжди привітається, спитає, як справи, що турбує. А на виїздах разом з іншими йшов, наприклад, заготовляти дрова на розпалення багаття.
Товариш чудово розбирався у зброї й вміло стріляв із пістолета, що не всім дано. Він своїм професіоналізмом намагався стати за приклад кожному. Щоб ви розуміли, у день своєї загибелі він особисто сів у першу броньовану машину, яка йшла на штурм. Хотів, аби бійці бачили, що командир їх ніколи не покине, він поруч.
Весь свій вільний час офіцер присвячував родині — дружині Світлані та 11-річному сину Артему. Хлопчик колекціонував машинки, то левову частину екземплярів йому подарував саме тато. Кілька років тому Олександр з коханою вперше поїхали на море за кордон — у Туреччину. Йому настільки сподобалось, що він мріяв показати своїй родині весь світ. Але не встиг… Мріяв купити собі автівку, щоб було комфортно мандрувати. Й цим планам теж не судилось збутись.
«Очолив групу, яка вступила в запеклий бій з ворогом»
— Розкажіть про бойові завдання офіцера і як обірвалось його життя? Адже знаю, що то був героїчний бій.
— Після 24 лютого 2022 року полковник Олександр Очеретнюк звільняв від окупантів Київщину, потім воював на Донецькому напрямку. Там в одному із боїв він втратив побратима Вадима Русинського, якому було 27 років. Важко переживав це й волів лише одного — щоб всі його бійці були живими й здоровими. Не раз це наголошував.
Останнім місцем служби Олександра стала Запорізька область. Того дня з метою недопущення просування ворожих військ на Запорізькому напрямку бойова група, яку очолював Олександр, отримала завдання на штурм позицій загарбників. Офіцер особисто очолив одну з бойових мобільних груп, яка вступила в запеклий бій з ворогом. Окрім стрілецького бою, противник, ризикуючи втратити позиції, застосував велику кількість протитанкових керованих ракет. Один з ворожих снарядів влучив у перший бронетранспортер, в якому був Олександр. Ми кинулись його рятувати, але відбувся знову приліт…
— Бойова група, яку очолював полковник Очеретнюк, виконала бойове завдання. Але, на жаль, Олександр вийшов з цього бою на щиті. Офіцер отримав численні поранення, несумісні з життям, та загинув на місці. Близько місяця тривала експертиза ДНК, яка й підтвердила болючу звістку. Олександра поховали у рідному Літині, що під Вінницею. Незадовго до цього не стало його тата. Ми обов’язково помстимось за нашого командира. У наших серцях він житиме вічно…
Раніше «ФАКТИ» розповідали про героїчну загибель журналіста, колишнього редактора телеканалу СТБ і ведучого Kyiv Live Петра Цурукіна, якого пів року вважали зниклим без вісті.
1996
Читайте нас у Facebook
