«Кулінарне мистецтво у Давній Греції стояло в одному ряду з музикою та поезією», — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк

«Іноді висота кухарського ковпака могла сягати майже пів метра»

— Кулінарне мистецтво у Давній Греції стояло в одному ряду з музикою та поезією, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Письменники присвячували йому твори. Окремим літературним жанром були рецепти, за якими готували страви щоденні, святкові та, наприклад, для учасників Олімпійських ігор. Цей жанр згодом набув популярності у різних країнах. Так, відомий французький письменник Олександр Дюма-батько віртуозно готував, збирав рецепти та сам придумував страви. Він створив «Великий кулінарний словник». Як смачно він описував продукти та способи приготування різноманітних страв!

— До речі, чимало знаменитостей є авторами кулінарних книг. Серед них — відома голлівудська зірка Гвінет Пелтроу та легендарна телеведуча Опра Вінфрі.

— Чимало кухарів не менш знамениті, ніж голлівудські актори. Серед них — Гордон Рамзі, Джеймс Олівер та чимало інших. Вони підняли професію кухаря на нову висоту. Люди, які досі практично не готували, почали це робити із задоволенням.

— Мені пощастило створити серію інтерв’ю з мішленівськими шеф-кухарями. Це надзвичайно цікаві особистості, які задають нові вектори у розвитку гастрономії. Сьогодні у пріоритеті сезонні та локальні продукти. Якісне здорове харчування надзвичайно важливе для кожної людини. Ну і, звичайно, воно має бути смачне.

— Про кухарів існує чимало легенд та притч. Моя улюблена на цю тему така. Одного разу зібралися філософи та почали дискутувати, яка професія найважливіша у світі. Хтось сказав, що найголовніша професія вчителя, адже бути неграмотним — це жахливо. Хтось наполягав на тому, що найважливіші лікарі, бо вони рятують здоров’я та життя, дехто ж вважав, що будівельники, адже кожній людині необхідне житло… Раптом у розмову втрутився кухар: «Ви ж забули про професію кухаря!» Та філософи попросили його не заважати, а йти робити свою страву. Однак кухар несподівано зник, і філософи залишились без обіду. А на голодний шлунок яка вже там філософія! Голодні філософи розійшлись по домівках. А господарю (одному із тих філософів) довелося шукати іншого кухаря. Виявилось, що це зробити не так вже й легко. Новий кухар готував не так смачно, як той перший, отож і філософи, раз спробувавши його страви, більше не захотіли збиратись у цій оселі. Господар відшукав старого кухаря і визнав, що кухар — одна з найважливіших професій, бо без смачної та корисної їжі ніякі справи не ідуть.

— Це правда. Хто з українських фарфористів створив найкращі статуетки кухарів?

— Один з них — Василь Мусієнко. Він творив із переконливою силою, яскраво та легко, на одному подиху. Свою творчу кар’єру починав на Полонському заводі художньої кераміки. А продовжив — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Однією з перших робіт на цій мануфактурі став «Кухарчук» у ковпаку та фартуху. Він пропонує прямо з ополоника скуштувати приготовану ним страву.

— Який вишуканий, з флористичним дизайном, кухарський ковпак…

— До речі, є кілька версій появи ковпаків. Якось англійський король Генріх VIII виявив у своїй тарілці волосину. Недовго думаючи, монарх наказав відсікти голову кухарю, який готував страву. Наступного дня всі королівські кулінари одягли на свої голови ковпаки, щоб уникнути сумної долі. З кінця 18 століття кухарі в багатьох країнах почали носити головні убори. У шотландців це були традиційні для них берети, у французів — шапочки з безліччю складок, в італійців — яскраві хустки, якими вони пов'язували голови. У ряді країн шеф-кухар, як правило, носив високий ковпак. Іноді висота ковпака могла досягати майже пів метра. Чим вищим був кухарський ковпак, тим вищим вважався статус кухаря.

Оригінальну сільничку та перечницю створила мисткиня Тамара Крижанівська. Сюжет такий: доброзичливий кухарчук-веселун у ковпаку запрошує гурманів скуштувати приготовану ним страву. Спеції та соуси, як відомо, у кулінарному мистецтві відіграють особливу роль. До речі, у 1394 році французький король Карл VI спеціальним декретом ввів на королівській кухні посаду кухаря-соусника.

— Цікаво.

— У XVIII столітті кулінарія прирівнювалась до науки. Першу спробу створити наукову концепцію кулінарії зробили французькі фахівці, які ввели точні пропорції, встановили певну послідовність у подачі страв, заклали естетику їх оформлення. Проте, щоб там не говорили, кулінарія — це справжнє мистецтво. Щоб бути кухарем, треба мати до цього хист.

— Це правда.

— Згадується ще одна притча. Відомого фотографа було запрошено на вечерю до не менш відомого шеф-кухаря. Уважно розглянувши знімки майстра, кухар сказав йому: «Які чудові фото! Мабуть, у вас гарна апаратура». Після завершення вечері фотограф вирішив віддячити шеф-кухареві тим же: «Які смачні ваші страви. Очевидно, у вас чудові каструлі та сковорідки».

До речі, а чи вмієте та любите ви готувати? Чи цінуєте гарний посуд та статуетки? Роботи українських митців на кулінарну тему створять у вашій оселі особливу атмосферу. А вона дуже важлива.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!

Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про українські фарфорові статуетки на дитячу тематику, а також про кращі зразки сервізів з пейзажами у творчому доробку талановитих співвітчизників.

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

На фото в заголовку: Г. Молдован. «Кухарчук». В. 14,5. Київський ЕКХЗ. 1962

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News