«Якщо ЗСУ зосередяться на завдаванні ударів по Москві, ця війна закінчиться за два тижні», — історик Юрій Фельштинський

«Зовнішньополітичні проекти Трампа поки що буксують»

— Юрію Георгійовичу, хоча ілюзій щодо результатів переговорів Трампа і путіна ніхто особливо не мав, все одно жевріла примарна надія, що Трамп дотисне візаві і той погодиться на 30-денне припинення вогню, яке США вважають базовою точкою старту домовленостей про закінчення війни. Позитивних підсумків цієї бесіди, по суті, два — обмін військовополоненими та обіцянка путіна не бити по нашій енергетичній інфраструктурі. Його реакція на пропозицію про перемир'я була досить промовистою та демонстративною — одразу після розмови російські шахеди полетіли на Київ, Харків, Одесу, Дніпро та інші міста. Вони, як завжди, вдарили по об'єктах енергетики, транспорту, лікарнях, житлових будинках. Цю атаку цілком можна розцінювати як плювок в обличчя Трампу. Світ підійшов до моменту істини, як днями написав Борис Джонсон. Трамп не любить програвати, а путін постійно підіймає ставки і йде ва-банк. Які карти залишилися у колоді у Трампа та путіна, якщо використати риторику президента США під час зустрічі з Зеленським у Білому домі?

— Думаю, фраза про те, що Трамп не любить програвати, — рекламне гасло. Він, звісно, переміг на виборах, але всі свої зовнішньополітичні битви Трамп поки що програє. Канада не стане 51-м штатом. Гренландія не захоче продаватися США. Ізраїльські заручники досі не звільнені, а мешканці Гази не поспішають переселятися до сусідніх країн. Не знаю, як розвиватиметься проєкт Трампа щодо повернення Панамського каналу, але, напевно, і там будуть збої. Але головне, що Україна відмовилася капітулювати перед Трампом і, відповідно, путіним. А Європа замість того, щоб, як очікував Трамп, лягти під Америку і сказати, що «теж не допомагатиме Україні й виходить з гри», навпаки, заявила, що сама вирішуватиме свої оборонні проблеми і допомагатиме вашій країні, незважаючи на зупинку американської допомоги. Зовнішньополітичні проєкти Трампа поки що буксують.

Внутрішня політика — це трохи інший бій. Він довгий та складний, будуть зіткнення його команди із судами. Зрештою, може виявитися, що Трамп і тут скрізь зазнає поразки.

Читайте також: «Якщо Захід дозволить вам вести цю війну як наступальну, все закінчиться дуже швидко Перемогою України», — історик Юрій Фельштинський

РЕКЛАМА

— На вулиці американських міст уже виходять незадоволені політикою Трампа американці. Чи часто звучать претензії через те, що він фактично здає Україну путіну?

— Половині Америки, яка за Трампа, начхати на Україну. Чимало таких і серед тих, хто проти нього. Але, оскільки українська частина американської політики — це абсолютно провальний сегмент, на нього всі звернули увагу і всі про нього говорять. Українське питання знову виведене на перші смуги ЗМІ, але не тому, що американці раптом згадали про війну в Україні, а тому, що Трамп підіграє путіну, здає позиції росії та грає проти України, Європи та НАТО без жодної вигоди для США. Це настільки очевидно, що збентежує всіх і вимагає пояснень.

В України на цьому фоні з'явилися, нарешті, серйозні союзники в Америці (антитрампівська половина США), в Європі, Австралії, Японії та Новій Зеландії, де вражені зрадою американського президента і республіканського сектору Конгресу, який підтримує його, в Канаді, яку Трамп образив своєю хамською пропозицією відмовитися від незалежності й стати 51-м штатом США і проти якої Трамп запроваджує зараз санкції, одночасно знімаючи їх проти білорусі та росії.

Щодо путіна, тут у нас справді не було і немає ілюзій. Тому що прерогатива початку та закінчення цієї війни в його руках. На росію ніхто не нападав. Путін може цю війну зупинити будь-якої миті. Вона потрібна лише путіну, навіть не росії. Але, оскільки путін контролює засоби інформації, а ФСБ управляє всією країною, нині вже важко відокремити плани росії від планів путіна. Збоку вони здаються загальними, і певною мірою, напевно, так і є.

Але повернемося до тези, що Трамп не любить програвати й завжди перемагає. Це легенда, створена ним самим. Трамп створив багато легенд: про те, що він звільнить ізраїльських заручників Гази за 24 години (він не зміг цього зробити); про те, що він припинить війну в Україні за 24 години… Але за 24 години, і я про це говорив досить багато ще до перемоги Трампа, можна припинити допомогу Україні, сподіваючись, що після цього Україна капітулює, путін захопить її й війна закінчиться. Це те, на що розраховували Трамп та путін, але й цей план провалився.

Жодних інших карт у колоді (ви правильно згадали цю алегорію) ні у Трампа, ні у путіна насправді немає. Тому що Україна відмовилася капітулювати, а Європа підтвердила, що продовжуватиме підтримувати Україну. Я щиро сподіваюся, що вона збільшить зараз свою допомогу та компенсує ті втрати у постачанні зброї, які зазнала Україна з приходом Трампа.

На жаль, це означатиме, що війна продовжиться, бо путін не змінює своїх зовнішньополітичних планів. Згодом, а тим більше зараз — з приходом у Білий дім Трампа — вони стають дедалі амбіційнішими.

Спочатку було зрозуміло, що путін не планує зупинятися та обмежуватися лише Україною. Три роки тому він вважав, що захопить вашу країну за три дні, або три тижні, або три місяці, потім мобілізує українських чоловіків у російську армію, щось набере ще й у білорусі, і вся ця армада рушить до Європи. Зараз, після втрат сотень тисяч російських солдатів (про техніку та гроші я вже не говорю), ситуація дещо інша. Але зовнішньополітичні амбіції росії залишилися на тому ж рівні: захоплення Європи та встановлення нового порядку у світі, щоб повернути росії той вплив, який колись мав Радянський Союз.

Але є нюанси, як нещодавно сказав путін. Поговоримо про них. Путін не зміг захопити Україну військовим шляхом ні у 2014 році, ні у 2022-му. І у 2025-му військовим шляхом захопити Україну він не зможе. Путін це розуміє, тому робить ставку на зраду Трампа та Америки, внаслідок якої Україна буде змушена капітулювати, а путін зможе рушити на Європу. Однак цей план, як на мене, вже провалився.

Україна не здалася, бо замість миру їй запропонували накласти на себе руки й самоліквідуватися як державі. Європа не капітулювала, а почала готуватися до війни з росією. Там узятий курс на посилення обороноздатності. Це єдине, що може зупинити путіна і змусити його відмовитися від ідеї вторгнення до Європи. Але путін не відмовиться від своїх планів, якщо зможе прорвати український фронт. З цієї причини Європа заради власного порятунку зобов'язана і допомагатиме Україні стримувати російську агресію, сподіваючись, що путін знесилиться. А для цього потрібно активізувати надання військової допомоги Україні. Європа просто не має іншого виходу.

Читайте також: «Більшість європейців взагалі не думають про Україну», — письменник Станіслав Асєєв

«Для Трампа путін — криголам, який допоможе йому зруйнувати європейську демократію»

— Блогер Ігор Савчук нещодавно написав: «Путін без війни — це мрець. Війна — це його кисень, його хліб, його гарантія, що завтра не винесуть його вперед ногами з кремля. Тому жодних „перемирій“ не буде, бо це не просто про фронт — це збереження влади. Володін у Думі кричав: „Є путін — є росія“. Брехня. Правильніше сказати так: „Є путін — є війна. Немає війни — немає путіна“. Трамп спробував домовитись. А домовлятися з путіним — це все одно, що домовлятися із гільйотиною». Мета путіна — знищення України та українців, тому він обрав тактику затягування війни. Час працює на путіна.

— Загалом все правильно, але я не думаю, що час тепер працює на путіна. По-перше, він старіє. Диктаторам це завжди в мінус. По-друге, він постійно помиляється у розрахунках. Вихідний план 2014 року полягав у аншлюсі України. План провалився. 2022 року він планував бліцкриг. Бліцкриг провалився. Наразі був розрахунок на капітуляцію за допомогою Трампа. Капітуляція не відбулася.

Інша річ, що Україна чутливіша до цієї війни, ніж росія, що природно. По-перше, росія — величезна держава порівняно з Україною. По-друге, і це дуже важливий психологічний момент, путіну, росії як державі та російському народу абсолютно байдуже, скільки гине на цій війні людей, своїх та чужих. Так росія влаштована історично. Вона у всіх війнах втрачає більше, ніж решта учасників. Тож не вперше росія воює без огляду на втрати. В якомусь сенсі — чим більше, тим краще, тим величнішою стає війна, а потім і перемога, як у Другій світовій.

А Україні не байдуже, скільки людей втрачати. У цьому плані, звісно, час працює не на Україну.

У фінансовому та економічному плані росія перебудувалася під формат, який я називаю перманентною війною. У такому стані вона може воювати досить довго. Війна йде на окупованій території, якщо не брати до уваги Курську область, і втрат росія не відчуває.

Для того, щоб психологію цієї війни було змінено (а я до цього давно закликаю), союзникам слід переглянути свою стратегію. Стратегія цієї війни має полягати не в тому, що Україна не може в цій війні перемогти, а росія — не має програти, а в тому, що росія має програти, а Україна — перемогти. Якби така установка була прийнята 24 лютого 2022, ця війна завершилася б досить швидко поразкою росії. Але для цього треба було закрити над Україною небо, що легко можна було б зробити, і максимально швидко дати Україні всю необхідну зброю, причому сучасну, включаючи ракети далекого радіусу дії, літаки, гелікоптери. А найголовніше — дозволити завдавати ударів по території супротивника з використанням цієї зброї.

Обмеження щодо використання західної зброї для завдання ударів по російській федерації почали поступово знімати тільки в останні тижні перебування Байдена в Білому домі, вже після перемоги Трампа на виборах. І все одно обговорювалося, що удари по москві Україна завдавати не має права. Куди завгодно, але не по москві. У той час як правильна стратегія полягала в тому, що удари потрібно насамперед і головним чином завдавати по москві, тому що росія — це країна одного міста. Не завдаючи ударів по москві, зрушити з мертвої точки в цій війні неможливо.

Курська область путіна не цікавить. Зовсім не випадково туди не було перекинуто війська, наприклад, з українського фронту, коли ЗСУ увійшли до росії. Тому що путіну важливо не свою територію звільняти, а руйнувати чужу. Москва — єдиний виняток. Жодної іншої росії за межами МКАД насправді не існує. Щоб настав мир, Україна зобов'язана завдавати ударів по москві.

Читайте також: «Ми витягнемо весь попіл із кремлівської стіни та зрівняємо мавзолей із землею», — заступник командира легіону «Свобода росії»

— Трамп мав шанс змінити хід війни. Але в Америки тепер новий партнер та союзник. По суті, Трамп озвучує всі вимоги кремля. Його адміністрація вторить російським вимогам щодо контролю над окупованими українськими територіями та відмови від планів України вступити до НАТО. Америка поетапно, але чітко стає на бік росії, давлячи на нас і послаблюючи тиск на агресора. Де-факто створено новий союз США та росії з примусу України до капітуляції. Західні ЗМІ рясніють заголовками типу «Трамп з путіним знайшли один одного». Чому для Трампа так важливо врятувати обличчя путіна? Чому він має до нього аномально теплі почуття? Через те, що, як стверджують, і ви теж дотримуєтеся цієї версії, КДБ свого часу його завербував? Наскільки москва та Вашингтон можуть зблизитися і на якому ґрунті?

— Можливо, аномально теплі стосунки Трампа до путіна засновані на тому, що Трамп був свого часу завербований. Але, можливо, ще й тому, що, починаючи з 2007 року (це те, що ми знаємо, і те, що задокументовано), Трамп отримував з росії дуже великі гроші. Різними способами та шляхами, через різні структури. Йдеться про сотні мільйонів доларів. Тоді для Трампа це були дуже великі та дуже важливі гроші. Вони врятували його від чергового банкрутства на тлі світової економічної кризи у 2008 році та забезпечили йому перемогу на його перших президентських виборах 2016 року.

Вважатимемо, що в перший президентський термін Трампа були російські гроші та російське втручання у вибори на стороні Трампа. Хоча те, що Трамп за всі ці роки не сказав (і ніколи не скаже) жодного поганого слова про путіна, вказує на агентурну залежність Трампа від путіна.

Але не зачіпатимемо цієї теми, бо, як це не дивно, сьогодні вона не головна. Головне те, що у путіна та Трампа виявився спільний ворог — світова демократія. Для Трампа цей ворог внутрішній — американська ліберальна демократія. Це те, на чому збудовано союз Трампа та правого консервативного політичного сектору США в особі віцепрезидента Венса.

Але, оскільки головний оплот світової демократії — це Європа, Європа теж виявилася ворогом. Тому промову Венса в Мюнхені на конференції з безпеки, де він жодного разу не згадав НАТО і російську загрозу, і де прочитав європейським лідерам лекцію про те, що вони мають впустити у владу праві ультранаціоналістичні європейські партії, в Європі було прочитано однозначно.

Європейці зрозуміли, що НАТО більше немає, як і американської ядерної парасольки. Тому Макрон відразу ж після конференції зібрав у Парижі у два заходи нараду керівників Євросоюзу, заявив про необхідність озброюватися і формувати новий військово-політичний союз, і про те, що Франція надасть країнам ЄС свою ядерну парасольку, оскільки в ЄС атомна зброя є тільки у Франції. Європа зрозуміла, що на Америку не можна більше розраховувати, що вона не буде союзником у майбутній війні з російською федерацією, а, навпаки, перешкоджатиме посиленню Європи.

Для Трампа путін — криголам, який допоможе йому зруйнувати європейську демократію. На тлі цієї руйнації, тобто на тлі європейської війни, Трамп зможе реалізувати своє гасло «зробимо Америку знову великою». Тому що великою Америка ставала в історії двічі — на тлі Першої та Другої світових воєн.

А для путіна Трамп — людина, яка забезпечить йому захоплення України та дозволить потім рушити до Європи, щоб Європа була зруйнована. Як ми пам'ятаємо, під час інтерв'ю з журналістом Такером Карлсоном путін сказав, що війна закінчиться протягом кількох тижнів, якщо Америка припинить постачання зброї Україні. Тобто путін з 2022 року щиро вважає, що він не може захопити Україну, бо вам надають допомогу.

Читайте також: «Поки що російська армія диктує нам умови, але не вважаю, що настав час констатувати факт, що Україна програє», — Віктор Муженко

Трампа Україна не турбує взагалі. Але для того, щоб путін зміг рушити до Європи, зруйнувати її та зробити Америку великою, Трампу дуже важливо, щоб путін спочатку захопив Україну. І це та причина, через яку, на жаль, Трамп робить і, я впевнений, робитиме в майбутньому все від нього залежне, щоб Україна капітулювала.

Інша річ, наголошую, що за результатами двох місяців перебування Трампа у Білому домі не схоже, що йому це вдалося зробити. Я вважаю, що цю битву Трамп і, відповідно, путін програли. Вона була програна у два етапи. Перший — виступ Венса у Мюнхені, після якого Європа заявила, що готова забути про Америку і сама вирішуватиме свої проблеми. Другий етап — яскравий, дуже нетиповий і настільки ж несподіваний — це, звичайно, візит Зеленського до Білого дому. Візит, який я вважаю величезною перемогою української дипломатії та особисто Зеленського, бо в ті хвилини був угроблений не лише фіктивний «мирний план Трампа» (а насправді — «план путіна», озвучений ще у червні 2024 року), а й — головне! — було зірвано зустріч Трампа та путіна, на якій вони планували урочисто оголосити про підписання угоди про капітуляцію України.

Зверніть увагу. До візиту Зеленського до Білого дому постійно говорили, що Трамп і путін ось-ось зустрінуться, і навіть обговорювали, де це станеться, у зв'язку з цим називали й Саудівську Аравію, і Туреччину. Після від'їзду Зеленського зі США на цю тему не було сказано жодного звуку. Так, зараз говорять про те, що зустріч може відбутися наприкінці квітня — на початку травня. Але це данина дипломатії. Я не думаю, що ця зустріч відбудеться, тому що Трампу і путіну нема про що доповідати ані своїм народам, ані світу. Ані мирного договору, ані капітуляції не буде.

Трамп зараз поступово зніме санкції з російської федерації. Він уже почав їх знімати з білорусі. Тому що йому дуже важливо завдати максимально сильного удару по Канаді, яка відмовилася стати 51-м штатом США і продовжує підтримувати Україну та Європу у протистоянні російській агресії. Відповідно, збитки Канаді Трамп намагається завдати через збільшення тарифів на канадський експорт та зняття санкцій із продажу білоруських калійних добрив. Канада є найбільшим виробником та постачальником калійних добрив у світі, і зняття санкцій з білорусі б'є по канадському експорту. Білорусь з виробництва калійних добрив четверта у світі після Канади, Китаю та росії.

«Путіну та Трампу важливо провести нові вибори в Україні до закінчення війни»

— Не приховую, що погано ставлюся до Зеленського. Проте в Овальному кабінеті намагалися принизити не лише його, а й усю нашу країну. Гостра криза у відносинах США та України нібито подолана. Як вони розвиватимуться, враховуючи, що Трамп має категоричне особисте неприйняття Зеленського? Трамп в унісон із путіним вимагає проведення виборів, щоб змінити владу в Україні. А вибори неможливі, доки у нас діє воєнний стан.

— Дуже важко знайти політичного діяча, якому Трамп не нахамив би. Це його манера поведінки та манера спілкування. Він вважає, що президент Сполучених Штатів має право принизити будь-якого світового лідера, а той має втертися і продовжувати спілкуватися з ним. Як сказав Трамп, «всі питання у світі вирішуватимемо я, путін і Сі, а більше розмовляти нема з ким». Таким є його підхід до керівників інших країн.

Не думаю, що важливим є рівень теплоти відносин між Трампом і Зеленським. Він завжди був ніяким. Трамп гарно говорить, та й то не завжди, лише про тих, хто ліг під нього повністю або кого йому підклав путін, наприклад, про Орбана. Він каже, що це є великий політичний діяч. Я вважаю, що ні в кого, у тому числі й в Зеленського, не повинно і не може бути завдання сподобатися Трампу і заслужити на його добре ставлення. Це як ставити собі подібне завдання щодо путина. Авторитет Зеленського в Америці у той день, безумовно, зріс. І не лише в Америці.

До Зеленського люди мають право ставитися по-своєму. Але, якщо Зеленський піде у відставку до завершення війни, то Україна її програє. І справа зовсім не в політичному хаосі, який може розпочатися в Україні після відходу Зеленського, а в тому, що всі вимоги та розмови про його звільнення — це російська провокація (підтримана Трампом і повторювана). Вимога відходу Зеленського була вперше сформульована та озвучена кремлем і має абсолютно практичну мету: висунути на нових виборах в Україні проросійських кандидатів та не погоджуватися з жодними іншими варіантами. Тому зовні безневинна вимога щодо проведення нових виборів — це насправді ще один шулерський спосіб підкласти Україні капітуляцію через перемогу на виборах російського кандидата.

Саме тому путіну і Трампу важливий пункт про згоду Зеленського піти у відставку і провести нові вибори до закінчення війни.

Взагалі-то, Великобританія — найбільша демократія в Європі та у світі — не проводила вибори з 1935 по 1945 рік, бо йшла війна. Ми на цей історичний факт звернули увагу після того, як Трамп назвав Зеленського диктатором за відмову проводити вибори під час війни та почав наполягати на його відставці. Я впевнений, що після війни Зеленський піде у відставку, як це зробив у липні 1945 року Черчилль, який, як і Зеленський, також не був диктатором. А от путін, якого Трамп диктатором не називає і відставки якого не вимагає, при владі 25 років.

Вимога про звільнення Зеленського до закінчення війни абсурдна. Вона є основою планів путіна та Трампа щодо організації капітуляції України. Наголошую, навіть не тому, що це, природно, призведе до якоїсь нестабільності у країні, яка воює і перебуває у вкрай важких умовах, а тому, що наступною ультимативною вимогою Трампа і путіна буде узгодження з москвою українських кандидатів у президенти в рамках, як сказав путін, знищення першопричин початку війни 2022 року.

Перемир'я не буде не через Зеленського, а тому що путін його не хоче. Мирного договору не буде, доки росія не зрозуміє, що зірвано червневий 2024 року план капітуляції України. Зрозуміти це росія зможе лише в тому випадку, якщо побачить, що Європа продовжує постачати зброю в Україну у збільшеній порівняно з дотрампівським часом кількості. І тоді росії стане ясно, що військовим способом Україну захопити у 2025 році не можна, що через капітуляцію теж не виходить, тому треба шукати якихось інших рішень.

Думаю, що це те, що станеться у 2025 році.

— Історію пишуть переможці. У нас зараз одна з найсильніших та найдосвідченіших армій світу. Прогресу за ці роки ми досягли багато в чому, але є й безліч проблем. Влада нам увесь час каже, що провиною у всьому є безжальні зовнішні обставини: противник був надто сильний, союзники — надто нерішучі, лицемірні та непослідовні. Україна зробила все, що від неї залежало? У чому ви бачите основні помилки, прорахунки та досягнення керівництва нашої країни за одинадцять років протистояння з росією?

— Не знаю, чи можна це назвати помилками або прорахунками. Бо є, зрештою, якась реальність, яку я не завжди відчуваю, бо живу у Сполучених Штатах, а не в Україні.

Головна помилка попереднього українського керівництва, як мені здається, полягає в тому, що після анексії Криму і подій на Донбасі Україна жодного разу не назвала події, які відбувалися, війною, не розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією (Грузія це зробила у 2008 році) і продовжувала мати справу з росією, ніби нічого особливого не сталося. При тому, що в України забрали Крим, Україна продовжувала виплачувати росії борги (!) за російський газ. Російські військові ешелони пропускали через Україну у Придністров'я для підкріплення та постачання російського угруповання у Молдові. Україна не допомогла у 2020 році після провальних «виборів» лукашенка білоруській опозиції скинути його. А допомогла б — путін не зміг би сконцентрувати у білорусі війська для наступу на київському напрямку. До недавнього часу продовжувалися торгові відносини з росією через посередників, наприклад, через білорусь, з чиєї території в тому числі було скоєно вторгнення.

Читайте також: «Ми допомагаємо росії заробляти нафтодолари, які потім прилітають до нас у вигляді ракет та шахедів», — експерт Михайло Гончар.

Тобто сама Україна з 2014 року не ставилася до подій, які відбувалися, як до війни в надії, що все само собою розсмокчеться. Але не розсмокталося, і 2022 року призвело до повномасштабного протистояння, яке тепер уже путін не захотів називати війною.

Тому дуже важко висувати претензії до Європи та Сполучених Штатів, що вони недостатньо адекватно відреагували на російську агресію 2014 року, якщо сама Україна на неї адекватно не відреагувала. Це перший блок помилок.

Другим блоком помилок я вважав і вважаю небажання України вже після лютого 2022 року увійти до білорусі та повалити лукашенка. Мені здається, що така можливість у ВСУ була, але в Україні було ухвалено рішення залишити лукашенка при владі навіть після того, як путін заявив про плани розмістити в білорусі ядерну зброю.

Білорусь є найважливішим стратегічним плацдармом для запланованого російського вторгнення до Європи та нового наступу на київському напрямку. Втрата білорусі означає поразку росії у цій війні.

Ми бачимо, наскільки складно вичавити російську армію з Криму і окупованих українських територій на сході, тому що, коли армія вже окопалася і починаються позиційні бої, багато в чому схожі на франко-німецькі позиційні бої Першої світової, війна стає перманентною. Це саме той формат, який нав'язує Україні росія.

Білорусь є другою за вразливістю точкою російської агресії після москви. Враховуючи непопулярність лукашенка в білорусі (ось хто справді диктатор) і велику кількість білоруських добровольців, які вже воюють в Україні у складі ЗСУ, формування білоруських добровольчих частин і висування їх в авангарді армії, яка увійде до білорусі, — питання виключно політичного рішення керівництва України та її союзників. Втративши білорусь, путін не зможе загрожувати Європі, і битва за Україну втратить для нього якийсь геополітичний сенс.

Третій блок, як мені здається, це відсутність розуміння з боку Європи та Сполучених Штатів, що війну проти росії можна виграти, як я вже сказав, лише через завдання ударів по москві. Можливо, така ж відсутність розуміння була і в Україні. Не знаю, чи зняті зараз ці абсолютно божевільні обмеження — не чіпати москву, на яких наполягав насамперед путін. Тому що в кремлі знали, що це єдине, через що росія стрімко програла б війну. Якби керівництво України після 24 лютого 2022 року твердо та вперто вимагало від союзників дозволу бити по москві, ця війна закінчилася б дуже швидко.

— Ми дуже хочемо вийти з цієї війни з високо піднятою головою та почуттям власної гідності, не проваливши тести на стійкість та солідарність. Але в цей період жахливої геополітичної турбулентності нам необхідно просто вистояти. Ваше бачення розвитку подій хоча б на весняно-літню кампанію, враховуючи, що зараз російська армія володіє ініціативою на фронті, ситуація зайшла в клінч і обидві сторони не мають сил суттєво просуватися?

— Зараз повторюся. Перше, що ми вже знаємо: росія не в змозі була захопити Україну військовим шляхом ні 2014 року, ні 2022-го, і не зможе 2025-го. Друге, що ми знаємо: провалилася мирна ініціатива путіна-Трампа. Третє, що ми знаємо: Європа не кидає Україну, не капітулює та протистоятиме російській агресії. З урахуванням першого, другого та третього та, якщо ЗСУ зосередяться на завданні ударів по москві, ця війна закінчиться за два тижні.

Якщо цього не зробити, наступні чотири роки відбуватиметься те, що відбувалося за попередні три. Росія просуватиметься з повільною швидкістю асфальтового катка, який руйнує дорогою все живе. Ця швидкість недостатня для захоплення України, але вона дозволяє руйнувати нові й нові території, вбиваючи на шляху українців.

Читайте також: «Нам треба чітко сказати, що Україна не робитиме того, чого хочуть фюрер або Трамп», — Роман Безсмертний

1875

Читайте нас у Facebook