Стратегія асиметричної відплати: чому удари по російських заводах ОПК замінять дефіцитні протиракети
Удари України по підприємствах російського ВПК можуть частково замінити нестачу засобів ППО. Такі атаки дозволять досягти зниження виробництва ударних засобів противника. Таку думку «ФАКТАМ» висловив військовий експерт Дмитро Снєгирьов, який зазначив, що останнім часом ППО України дедалі складніше перехоплювати ворожі ракети. Саме тому на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів Україні слід змінювати акценти: не лише просити партнерів про нові постачання, а й системно бити по підприємствах російського ОПК, які виробляють ракети та безпілотники.
Україна має достатньо засобів ураження, адже територію росії щоночі атакують сотні БПЛА. Якщо ми зможемо масштабувати удари до кількох сотень БПЛА, то ці можливості слід концентрувати по конкретних об'єктах російського ОПК. Як приклад експерт навів Воткінський завод, пов'язаний з виробництвом ракетного озброєння.
Завод має стратегічне значення, оскільки є основним виробником російських міжконтинентальних та оперативно-тактичних ракетних комплексів. «Воткинський завод» займається виробництвом міжконтинентальних балістичних ракет РС-24 «Ярс» та їхніх модифікацій, балістичних ракет Р-30 «Булава» для підводних човнів проєкту «Борей-А», а також ракет для комплексів «Іскандер-М» та авіаційного комплексу «Кинджал». Про це повідомляє Генштаб.
«Якщо за один день 400 безпілотників запустити по одному підприємству, то жодна система ППО противника не буде здатна перешкодити такому масованому удару. А якщо за три дні накопичити 1200, то завод припинить своє існування. Україна повинна застосовувати логіку комбінованих атак: дрони-обманки, що спочатку перевантажують ППО, потім ударні безпілотники, а разом з ними — крилаті ракети. Саме такий підхід слід використати проти підприємств російського ОПК», — пропонує співрозмовник «ФАКТІВ».
Також він звертає увагу на обмежені можливості США у виробництві ракет-перехоплювачів Patriot. Якщо росія запускає близько 75 ракет за одну масштабну атаку, для їх перехоплення потрібно приблизно вдвічі більше протиракет. Якщо таких атак дві на місяць, потреба може сягати близько 300 ракет-перехоплювачів щомісяця.
«Річне виробництво ракет-перехоплювачів Patriot — лише 600 на весь світ: на потреби армії США, стратегічних партнерів поза НАТО та ще на український фронт. Саме тому Україна не може будувати оборону лише на очікуванні нових постачань від США. Партнери також можуть ставити запитання, чому Україна, маючи власні засоби ураження, не зосереджує їх на російських заводах, які виробляють ракети та дрони.
Нагадаємо, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час виступу в Бундестазі заявив, що більше не бачить потреби у постачанні Україні далекобійних крилатих ракет Taurus, оскільки Київ досяг значного технологічного прогресу та самостійно виробляє ефективне далекобійне озброєння. Зокрема, він зазначив, що українські далекобійні системи «значно ефективніші, ніж відносно невелика кількість крилатих ракет Taurus, які Німеччина могла б передати». Натомість ми вимагаємо від партнерів: дайте нам можливість полювати на кожну умовну «стрілу». А вартість однієї ракети-перехоплювача — чотири мільйони доларів, для країн Перської затоки — сім мільйонів. Партнери також дивляться на нас та не розуміють.
Серед потенційних цілей для ударів — підприємства у Воронежі, Чебоксарах, завод «Купол», що виробляє безпілотники, в Іжевську, а також особлива економічна зона «Алабуга», де масштабується виробництво БПЛА.
Чому ми апелюємо до Сполучених Штатів, а не до європейських партнерів, які також виробляють антибалістику, — до Франції та Італії? І чому тільки на п'ятому році війни ми порушуємо цю тему? Ми не розуміли, що ми не маємо звсобів проти балістики?" — обурюється Снєгирьов.
За словами експерта, після розпаду СРСР Україна мала одну з найпотужніших ешелонованих систем протиповітряної оборони у світі, але згодом значну частину цих можливостей втратила. У момент розпаду СРСР та початку формування власних Збройних сил у 1991−1992 роках Україна успадкувала 225 зенітно-ракетних комплексів (систем) ППО. Це зробило українське угруповання протиповітряної оборони одним з найпотужніших у світі на той час.
Інфраструктура включала 9 зенітно-ракетних бригад ППО. Дещо пізніше, після внутрішніх реорганізацій, зняття застарілих зразків і передислокацій, станом на 1997-й протиповітряний щит складався зі 160 зенітно-ракетних дивізіонів. Але за Анатолія Гриценка, колишнього міністра оборони України, все це було розпродано за безцінь. Згідно з офіційними висновками Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради України, яка розслідувала факти розкрадань та скорочення оборонного потенціалу ЗСУ, за часів керівництва Міністерством оборони Анатолія Гриценка (лютий 2005-го — грудень 2007-го) було реалізовано десятки одиниць комплексів та систем протиповітряної оборони. Було списано та виведено на продаж елементи десятків одиниць ППО сухопутних військ та об'єктів протиповітряної оборони (переважно ЗРК «Бук-М1», «Куб», С-300 та С-125). Разом з іншими типами артилерії за весь період розпродажів 2005—2014 років значна частина майже 28 555 одиниць засобів ППО та ракетного озброєння припала саме на роки міністерства Гриценка, коли залишкова вартість майна розцінювалася за заниженими тарифами.
Тобто ми самі себе роззброїли. Це добре розуміють наші західні партнери. І головне питання: чому Гриценку досі не висунуто звинувачення? Ось, де корінь проблем, які є. Ми самі продали дешево системи ППО. А тепер скаржимося, що всі розпродали, і просимо дати нам змогу збивати російську балістику.
Ключове питання зараз полягає в тому, чому українська стратегія ударів по росії зосереджена переважно на нафтопереробних підприємствах, а не на об'єктах ОПК, що виробляють ракети та БПЛА, особливо на тлі нестачі ракет-перехоплювачів для захисту України.
Як писали «ФАКТИ», на запуск власного виробництва ракет для ЗРК Patriot може знадобитися близько двох років.
30Читайте нас у Facebook
