Окупанти використовують новий спосіб захисту своїх дронів: у чому він полягає
Ефективність використання ворожих дронів падає все сильніше і змушує окупантів вигадувати нові способи не лише їх використання, але й захисту їх від української авіації. Для цього деякі з них озброюються ракетами класу «повітря-повітря» малої дальності Р-60/60М.
Як зазначає військовий експерт Андрій Харук, в рф поки не визначилися, як найкраще розміщувати ракету. Щобільше, через її особливості використовувати ефективно проти українських літаків таку «суперзброю» неможливо.
Так, керована ракета малої дальності Р-60 з тепловою головкою самонаведення (ГСН) прийнята на озброєння у 1973 році, серійно вироблялася та широко експортувалася. Дальність пуску на малих висотах не перевищує 1,5 км і, очевидно, залежить від швидкості носія.
Діапазон кутів цілевказання ГСН становить ±12° (для Р-60М — ±20°). Це порівняно небагато, що вимагає від носія маневрування, аби «загнати» ціль у поле зору головки самонаведення.
Характеристики ракети висувають певні вимоги до носія. По-перше, «Герань» повинна мати режим безпосереднього керування. Тільки це дозволить оператору визначити ціль, навести на неї «перехрестя прицілу», подати команду головці самонаведення на пошук цілі, переконатися в її захопленні і після цього здійснити пуск ракети. По-друге, оптико-електронна прицільна система «Герані» повинна мати достатньо широке поле зору. Інакше оператор зможе визначити ціль лише випадково — якщо вона, образно кажучи, з'явиться прямо перед носом.
Є ще один нюанс: головка самонаведення Р-60 неохолоджувана. У Р-60М матриця охолоджується (приблизно так само, як головка самонаведення зенітної керованої ракети ПЗРК). Система охолодження працює не більше ніж пів хвилини. За цей час оператор повинен вивести ціль у приціл, дочекатися її захоплення головкою самонаведення і після цього подати команду на пуск ракети. Якщо він не встигне, найімовірніше, відбудеться зрив захоплення цілі. А на повторне захоплення часу може вже не вистачити.
Як зазначає Андрій Харук, самі росіяни визнають, що ефективність застосування Р-60 з дрона типу «Шахед» можна оцінити як близьку до нульової. Малошвидкісний, неманевровий носій, який діє на малих висотах і фактично не має оглядових систем, здатних виявити ціль та ввести її в зону захоплення головкою самонаведення ракети". Достовірних даних про ураження в такий спосіб українських літальних апаратів немає.
«Виробництво Р-60 завершилося майже сорок років тому. До того ж ракета вироблялася на Тбіліському авіаційному заводі (а її головка самонаведення — у Києві), тому про відновлення виробництва не може бути й мови. Ракети, які пролежали стільки років на зберіганні, мають низьку ймовірність не лише уразити ціль, але навіть штатно зійти з направляючої та полетіти в її бік», — підкреслює Андрій Харук.
Як зазначає експерт, з початку 2026 р. з'явилися повідомлення про те, що на нові модифікації «Герані», оснащені турбореактивним двигуном, підвішують сучасні ракети Р-73. Зростання швидкості носія та збільшення поля зору головки самонаведення ракети (для Р-73 воно становить ±45°, а для модифікації Р-73М — ±60°) певною мірою підвищить ефективність такого безпілотного перехоплювача. Однак навряд чи цього буде достатньо, щоб зробити його дійсно ефективним, і знадобляться спеціалізовані носії та спеціалізовані ракети.
Паралельно з пошуком засобів захисту власних дронів, окупанти намагаються створити нову зброю проти українських дронів, але з тим самим успіхом.
50Читайте нас у Facebook
