Павло Зібров: «Зараз досить популярні онлайн-корпоративи»
У будь-якому разі тим, хто оптимістично налаштованій, здається, що майбутнє буде кращим за сьогодення. Отож, залишаймося оптимістами!
«ФАКТИ» продовжують проєкт «Світ після пандемії» — серію інтерв’ю з відомими людьми та лідерами галузей, які розповідають про нові реалії буття.
Серед наших співрозмовників — Андрій Курков, Іван Марчук, Еліна Світоліна, Ольга Сумська, Володимир Горянський, Тамара Яценко, Лариса Кадочнікова, Андрій Куліков, Андре Тан, Василь Вірастюк, Олена Шоптенко, Діма Борисов, Євген Клопотенко…
Про своє бачення світу після пандемії «ФАКТАМ» розповів народний артист України Павло Зібров.
«Людям потрібні пісні веселі та оптимістичні, під які можна танцювати»
— Павле Миколайовичу, в одному з постів у соцмережах ви написали, що у новорічну ніч який канал не увімкни — всюди побачиш та почуєш Павла Зіброва.
— Аякже, щоб не забували (сміється). Моя донечка Діана, вона зараз мій прессекретар та концертний директор, зробила чудовий колаж з моїх виступів, які телеканали показували у новорічно-різдвяний період.
— У вас що не пісня, то хіт. Це і «Вуса-бренд», і «Дівчина XL»… Кожна піднімає настрій.
— Це правда. Багато людей зараз у депресії, тому ми, артисти, повинні вселяти оптимізм, віру та надію. Мінорних пісень я зараз практично не пишу. Потрібні веселі та оптимістичні, під які можна танцювати та відпочивати.
— Раніше «ялинки» годували артистів ледве не весь рік. А чи склалося з новорічними заробітками нині?
— У минулому артисти заробляли на корпоративах, починаючи приблизно з 18 грудня. Ну, а зараз похвалитися заробітками, мабуть, мало хто може. Наприклад, напередодні Нового року IT-компанія запросила мене привітати працівників у якості Діда Мороза. Я це зробив онлайн. А потім ще й заспівав «Вуса-бренд».
Всі працівники сиділи біля своїх комп’ютерів та дивилися виступи запрошених артистів. Онлайн-вечірки й корпоративи — такі наші нові реалії. Вони зараз досить популярні. А хто хоче святкувати якусь подію офлайн, то правила такі: кожен з учасників приносить свіжу довідку про те, що у нього немає коронавірусу. Є довідка — проходьте, немає — вибачайте. Це стосується й артистів, й офіціантів, й кухарів, й водіїв… Абсолютно всіх! Звичайно, людей збирається небагато. Це не грандіозний гала-концерт. Й гонорари у артистів невеликі. Але все ж це якийсь вихід із ситуації на сьогодняшній момент.
«Я живу у селі. У мене є сад та город, де все росте»
— А яким взагалі ви бачите майбутнє шоу-бізнесу у нових реаліях?
— Поки що ситуація сумна. У артистів із-за неможливості повноцінно працювати й невизначеності виникає депресія, дехто навіть починає пити… Така картина спостерігається у всьому світі.
— За кордоном чимало артистів мають свій бізнес. А як з цим в Україні?
— Артистів, у яких є бізнес, що спроможний їх годувати, можна порахувати на пальцях. Між іншим, я теж колись пробував займатись цим. Мене «підбили» відкрити торговий дім під своїм ім’ям. Але нічого з того не вийшло, й дуже швидко від ідеї довелося відмовитися. Якщо чесно, у бізнесі я нічого не тямлю, як і більшість моїх колег. Саме тому співаки, композитори, поети, танцюристи, режисери перш за все розраховують на свою професію. А вона зараз годує, як то кажуть, не дуже. Мені трошки простіше — я живу у селі. У мене є сад та город, де все росте. І цього року я мав досить часу, щоб усім цим займатися. Сам обрізав дерева та кущі, все поливав… Мені це подобається, я отримую справжнє задоволення. Сподіваюсь, що влітку та восени матиму гарний врожай. Та й зараз є все своє: капуста, буряки, морква, картопля, цибуля, часник… Натуральний продукт! Є ставок з рибою. Ще хочу купити хороший самогонний апарат, щоб робити свої наливки з вишні, кизилу, горобини та інших ягід… У багатьох моїх друзів такі апарати вже є.
— Як вважаєте, чи вплине пандемія на культуру?
— Нинішня ситуація пробудила у душах струни співчуття та співпереживання, і люди потягнулися до справжніх поезії, мелодики — до мистецтва, так би мовити, без ГМО. Всі скучили за справжнім, якісним. Думаю, за цим майбутнє.
— Яким ви уявляєте світ після пандемії? Адже він змінюється на очах. У англійській пресі прочитала цікаву статтю про те, що хмарочоси вже будувати немає сенсу, бо зникла потреба в оренді офісів у таких масштабах, як раніше. За прогнозами, через десять років десь третина населення планети буде працювати дистанційно.
— Нічого дивного, адже комп’ютерізація дозволяє це робити. Колись, щоб зробити аранжування пісні, я передавав Володимиру Бебешко касету у Львів потягом. Потім він передавав таким же чином готову роботу мені. Зараз все це можна зробити завдяки інтернету, не виходячи з дому. Причому людина, з якою хочеш співпрацювати, може знаходитись хоч в Америці, хоч в Ізраілі… Але при всій такій зручності все ж є потреба у живому спілкуванні. Бо це зовсім інші емоції, які нам усім дуже потрібні. Впевнений, що глядач буде ходити на концерти, в театри, тому що це особлива енергетика. Живе мистецтво — диво, яке варте того, щоб його побачити та почути. Що ж стосується дистанційної роботи, є такі сфери, і їх чимало, де роботу додому не забереш. Неможливо будувати будинки, виплавляти метал чи збирати врожай дистанційно. Тут нічого не зміниться.
«Ми починаємо по-іншому цінувати життя»
— Знаю, що ви дуже любите подорожувати. А чи зможуть люди це робити в нових реаліях?
— Буде вакцинування — і все нормалізується. Звичайно, люди будуть подорожувати світом, у цьому сенсі нічого не зміниться.
— А психологія та світогляд зазнають трансформації?
— Очевидно, що пандемія вже їх змінила. Я це бачу і по собі, і по рідних та друзях. Ми починаємо по-іншому цінувати життя. Адже раніше всі могли спокійно могли ходити у гості, в театри, музеї, їздити у транспорті, а зараз у всьому є обмеження. І це вже триває майже рік. Проте є віра в те, що все буде нормально. Медицина у світі розвинена, буде щеплення — все стане на свої місця. Не залишиться людина на самоті зі своєю бідою!
— Ви — оптиміст!
— Звичайно. Світ вже не раз потерпав від епідемій. Всі вони минули, і нинішня пандемія мине.
— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» у наш непростий час?
— Газета «ФАКТИ» була, є і, сподіваюсь, буде моїм улюбленим виданням. З головним редактором «ФАКТІВ» Олександром Швецем ми давно товаришуємо. І я впевнений: там, де Швець та його команда, там завжди перемога! Зичу колективу «ФАКТІВ» та читачам процвітання. Також бажаю усім не втрачати оптимізму! Прокидайтесь у гарному настрої. А коли його немає, подивіться у вікно. А там чи травичка зеленіє, чи сніг лежить. Люди ходять, посміхаються, щось роблять… Діти гуляють. Іде життя. Дай Боже, щоб у вас були здоров’я та робота! А щодо пандемії, пам’ятайте: все минає — і грози, і завірюхи… І пандемія не вічна. Я вірю, що все буде нормально!
Фото з альбому Павла Зіброва
1206Читайте нас в Facebook
