«Наші учні читають у три-чотири рази швидше, ніж більшість їхніх однолітків»
«Через два роки після закінчення університету я стала завідувачкою кафедри в коледжі»
— З чого почали створювати власний бізнес?
— З відкриття курсів навчання дітей швидкій усній лічбі. Зайнялася цим, коли в мене вже була перша дитина. Народила доньку після того, як шість років пропрацювала в Технічному коледжі Національного університету водного господарства та природокористування. По завершенню декретної відпустки вирішила не повертатись у державний навчальний заклад, де працювала на посаді завідувачки кафедри. Знайшла хорошу роботу у приватній фірмі — вчила бухгалтерів користуватися бухгалтерськими комп’ютерними програмами. Коли доня почала підростати, в мене з’явилося бажання розпочати свій бізнес. Я викладач, тому й обрала сферу освіти. Придбала в однієї успішної і широко відомої міжнародної школи ментальної арифметики франшизу — право використовувати її методики. І відкрила власні курси навчання дітей швидко рахувати в умі. Після курсу навчання наші учні рахують з середньою швидкістю один приклад за три секунди.
— Франшиза — дорога покупка?
— Так, для нас із чоловіком вона була дуже дорогою — витратили практично всі сімейні заощадження. На той час (це було в лютому 2018 року) франшиза коштувала чотири тисячі доларів. Такої суми ми не мали. Тому домовилися з власником міжнародної школи ментальної арифметики, що заплатимо половину вартості, а решту — протягом шести місяців. Для проведення занять орендували приміщення в школі і дитсадку. Це коштувало не дуже дорого. Але все одно попервах довелося працювати без будь-яких прибутків.
— Виходить, згодом ви розширили свій освітній бізнес — додали до курсів з навчання швидкій усній лічбі школу швидкого читання та розвитку пам’яті?
— Так. Саме цей другий проект на початку травня отримав грант від Українського фонду стартапів.
— Яка сума гранту, що ви отримаєте?
— Це не секрет — 50 тисяч доларів. Частину грошей витратимо на вдосконалення нашої унікальної комп’ютерної програми для навчання швидкочитанню та розвитку пам’яті у дітей.
— У чому полягає її унікальність?
— Зокрема, в тому, що це перша такого роду україномовна програма. Ідея її створення виникла у мене в ході співпраці з міжнародною школою ментальної арифметики, у якій я свого часу придбала франшизу. Ця школа має дуже хороші результати навчання дітей швидкій усній лічбі в значній мірі завдяки тому, що використовує спеціальну комп’ютерну програму. В ній багато ігрових елементів, тому дітлахи залюбки щодня самостійно тренуються за її допомогою, добре опановуючи навички рахування в умі. Під час занять у класі викладач перевіряє їх успіхи, радить, на що звернути увагу.
Ми з моїми методистами неодноразово говорили, що було б чудово створити ігрову комп’ютерну платформу і для формування у малечі навиків швидкочитання та розвитку пам’яті. Власне, така вже тоді існувала, але російськомовна. А ми хотіли українську. Нам самим розробити її не під силу — треба замовляти в комп’ютерній фірмі. Це коштує дуже дорого. Чоловік порадив спробувати отримати грант. Я вийшла на Український фонд стартапів. Щоб претендувати на фінансову підтримку, потрібно було вже мати навчальну комп’ютерну програму хоча б з мінімальним функціоналом. Ми вирішили ризикнути й вкласти в неї особисті гроші. Компанія з Дніпра згідно з нашими побажаннями створила цю унікальну програму. Наші учні вже тренуються за її допомогою. Маючи грантові кошти, зробимо цю комп’ютерну платформу ще більш функціональною і цікавішою для дітей, посилимо ігрові елементи. Зауважу, що асигнування на комп’ютерну програму є найбільшими серед наших витрат.
— Що вона собою являє?
— Учні виконують певні завдання і отримують за це віртуальні монети — рідкоїни. За них вони купують персонажу цієї програми — лисичці — різні речі: скейтборди, телефони, самокати, навушники, одяг, головні убори тощо. Дітей це захоплює, їм хочеться придбати для лисички нові подарунки. Це один із стимулів старатися виконувати завдання. Серед стимулів і те, що учні бачать результати інших дітей. То й намагаються не пасти задніх.
Дитина має приділяти тренуванням за допомогою цієї комп’ютерної платформи хоча б 20 хвилин на день. Це дозволяє до автоматизму натренувати навичку швидкого читання та запам’ятовування. Вчитель це контролює під час занять у класі.
«Завдяки нашим методикам розвитку пам’яті діти легше запам’ятовують іноземні слова, вірші, дати»
— Фахівці стверджують, що починати вчитися, наприклад, танцю чи грі на скрипці слід з раннього дитинства. А який вік оптимальний для швидкочитання?
— Особливих вікових вимог немає. Дорослим, до речі, теж не пізно опанувати цю навичку. Зараз ми працюємо з дітьми у віці від 6 до 12 років. Єдина вимога, яку висуваємо — дитина має вміти читати (хай навіть дуже повільно, хоча б п’ять слів за хвилину). Зараз у нас в стадії розробки програми для старших дітей і дорослих. Також створюємо програму для діток, що ще не вміють читати.
— Скільки місяців триває навчання?
— Від трьох місяців до року — в кожному випадку індивідуально. Коли батьки приводять до нас дитину, ми проводимо з нею співбесіду, тестуємо, щоб визначити рівень її підготовки. Це дозволяє запропонувати програму занять, що найбільше підходить саме для цієї дитини. Для учнів 10 років і більше курс триває півроку. Для менших діток — довше.
— Наскільки зростає швидкість читання у дітей, які пройшли у вас навчання?
— Як правило, вони читають у три-чотири рази швидше, ніж їхні однолітки. Учні, старші 10 років, досягають швидкості читання 400—600 слів за хвилину. Молодші — до 200 слів за хвилину (зазвичай малеча читає 40—100 слів за хвилину). Швидкість, з якою читає дитина, відслідковує наша комп’ютерна програма. Вчитель має доступ до цієї інформації. Важливо пам’ятати, що досягти позитивного результату учні можуть при виконанні трьох умов: не пропускати заняття, виконувати рекомендації вчителя, сумлінно тренуватися за допомогою комп’ютерної програми. Слід розуміти, що навчання швидкочитанню передусім привчає читати правильно й регулярно.
— Як це — правильно?
— Це коли людина розуміє і добре запам’ятовую прочитане, може переказати зміст.
— У дітей, що вчаться за вашою програмою, поліпшується успішність в школі?
— Так. До того ж навіть і за такою дисципліною, як математика. Поясню, чому. Учень, який читає дуже повільно, по складах, часто-густо елементарно не розуміє суті математичної задачі. Бо поки прочитає, припустимо, третє слово, забуде перше. Коли він навчиться читати швидко, ця проблема зникне. Завдяки нашим методикам розвитку пам’яті діти легше запам’ятовують іноземні слова, вірші, дати, різні терміни.
— Багато дітей вчаться у вашій школі швидкого читання та розвитку пам’яті?
— З урахуванням усієї мережі близько 200 учнів. Кількість хлопчиків та дівчаток майже однакова.
— Ви створили мережу шкіл у декількох містах?
— Я пішла шляхом продажу франшизи. Ініціативні, підприємливі люди з різних міст купують її у нас і за нашою бізнес-моделлю відкривають власні курси швидкочитання та розвитку пам’яті, використовуючи наші методичні напрацювання. Так створюється мережа. У квітні до нас приєдналися підприємці з семи міст (вони поки що готуються до старту занять). Отже, наша мережа охоплює вже 12 міст, зокрема Київ.
— Влітку продовжите навчання?
— Так, ми пропонуємо заняття в літніх таборах. У Рівному такий табір точно буде. Знаю, що партнери з Білої Церкви, Борисполя, Житомира та інших міст мають наміри також організувати літні табори. Їхня програма складається так, щоби більше половини часу діти проводили на свіжому повітрі, грали в рухливі ігри.
— Карантин вплинув на ваш бізнес?
— Безумовно. Коли на початку пандемії ми були змушені перейти на онлайн-формат, від нас пішли приблизно 30 відсотків учнів. Декого з дітей відправили до бабусь і дідусів в села, де немає Інтернету, хтось з батьків втратив роботу і не мав змоги платити за навчання. Але у вересні до нас прийшли багато дітей, і кількість учнів стала навіть більшою, ніж до карантину. Цього року ми працювали в режимі локдауну лише один місяць — решту часу проводили заняття в класах. Плюс щоденні тренування за допомогою комп’ютерної програми.
— Як я розумію, ви дуже багато працюєте. Лишається вільний час?
— Майже ні. Зважте, що зараз у мене двоє дітей. У лютому 2018-го я придбала франшизу у міжнародної школи, а в липні того ж року завагітніла. В 2019-му вийшла цікава ситуація. Ми провели регіональну олімпіаду зі швидкісної усної лічби. Ще увечері я оголошувала імена переможців, а на другий день вранці народила синочка Мартина. На третій день після пологів вийшла на роботу. Зрозуміло, не на весь день. Декретної відпустки цього разу не мала, як кажуть, назвався грибом — лізь до кошика.
Як повідомляли «ФАКТИ», з вересня в Україні планують навчати школярів інформатики за допомогою ігор.
Читайте також: «Як тільки вимкнули телекамеру, директорка школи зауважила, що одними танцюльками дітей не навчиш»
Фото зі сторінки Юлії СЕМЕНЮК у «Фейсбуці»
1055Читайте нас у Facebook
