Розумію, що Порошенко ніяк не може бути кровним батьком Зеленського, але беруть мене сумніви, — Ян Валетов
Напередодні Дня Незалежності, який цього року Україна вперше відзначатиме потрійним парадом: на Хрещатику в Києві, в Одесі та на річці Дніпро у столиці, письменник Ян Валетов проаналізував дії влади. Висновки виклав у своєму пості у фейсбуці.
«Забавно спостерігати дивне перетворення Володимира Олександровича на Петра Олексійовича. Офіційна риторика вже практично не відрізняється. Основні тези, на які під час передвиборної боротьби наголошували «зелені» як на принципово відмінні від тез ЄС, легко трансформовані в «Армія.Мова.Віра.» з деякими несуттєвими варіаціями. Реальність внесла корективи в усі обіцянки: від «треба просто перестати стріляти» до «ми дамо бізнесу свободу». Якось незручно вийшло…
Зворушливе ставлення ПОП до опозиційній пресі виявилося предтечею глибокої любові Зеленського до критики. З деяким побоюванням очікую на вихід з відпустки Савіка Шустера — є погані асоціації. Більш того, дивлячись на те, як РНБО роздає плюшки, Петро Олексійович має захоплено цокати язиком і шкодувати: «А що? Так можна було?». Не маю любові до каналів Медведчука або до Шарія, але невже лише у деяких українців виникло питання: а те, що відбувається, — це законно? Або ми знову прийшли до епохи революційної доцільності, але тільки без самої революції?
Я розумію, що Порошенко жодним чином не може бути кровним батьком Зеленського, але беруть мене сумніви… Може, все було як в індійському кіно? Я повинен відкрити тобі таємницю, Рабіндра! Я не твій батько! Я твоя мати!
Якщо не дивитися на дати, то в якому ми зараз році?)) Спробуйте вгадати! Як там у нас з парадами? Зайва трата грошей, як говорив Голоборо… ой, вибачте, Зеленський? Або любов до концертів і шоу — це наше все?
На Банковій, напевно, пороблено! Досить туди потрапити і, не чекаючи, поки проб'є північ, будь-яка людина перетворюється на українського президента, з усіма наслідками.
Влада в Україні завжди уразлива, злопам'ятна, мстива й безпринципна. Незалежно від особистості президента, який зайняв жаданий кабінет, ці якості передаються у спадок, разом з меблями та булавою. Не вірите мені? Увімкніть пам'ять, панове, почніть з долі Гонгадзе. Включили? Я вас вітаю з поверненням у реальність!
Усі гарні обіцянки, демократичні принципи та щирі пориви перетворюються на гарбуз ще під час інавгурації. Така вона, наша казка!)
Кого б не обрали в Росії після Путіна — це все одно буде Путін, як би його не звали за паспортом. Хоча «після Путіна» — це вже смішно, але припустимо. Такий запит російського суспільства. Абсолютно впевнений — більшості росіян, а Путіна підтримує абсолютна більшість, потрібен саме такий президент за кермом. Вони хочуть і заслуговують на нього, він — це їхнє матеріалізоване уявлення про владу. Колективне несвідоме, так би мовити, що матеріалізувалося у Кремлі.
В Україні немає сакрального ставлення до влади, але теж є колективне несвідоме. Саме воно потрапляє на Банкову і там трансформується у президента, його вчинки, його політику. Судячи з того, що я бачу зараз, матрицею для українського колективного несвідомого обраний Петро Олексійович. Можливо, він не найгірший варіант із можливих матриць, але сам факт викликає у мене занепокоєння. Чи ми це? Або саме це і є ми? З нетерпінням чекаю зворушливого єднання шанувальників ПОП і ЗЕ, що нарешті усвідомили, що хрін — це та ж редька, але у профіль.
Втім, я став до всього ставитися простіше, з іронією, аби будували дороги. Лібертіанство все одно перетворюється на фіскальний тиск, демократія — на м'яку диктатуру, люди у владі — на бронзові статуї. А дороги залишаються…
Ну, має ж влада залишати після себе хоч що-небудь хороше? По дорогах ми хоча б їздимо…
З прийдешнім! «- написав Валетов у соцмережі.
Читайте також: Їм хотілося чергових «старих пісень про головне». Портрети загиблих на Майдані їх не зупинили, — Роман Шрайк
Фото Facebook
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
1150Читайте нас у Facebook
