«Зеків постійно змушують підбурювати Навального. Там в цьому сенсі просто страшний конвеєр»: розповідь колишнього в’язня

«Ми стали як прокажені. З нами не можна було нікому спілкуватися»

— Нарімане, як ви опинилися в колонії? Що з вами сталося?

— Я громадянин Азербайджану. Жив у Москві з 2015 року, у мене був свій бізнес, пов'язаний з гуртовим продажем пиломатеріалів. Мене підставила співмешканка. Вона косметолог, обслуговувала клієнтів із Рубльовки. Коли вона вирішила збудувати салон краси для VIP-персон, я заради цього залишив свої справи й повністю зайнявся будівництвом. Вона брала кредити та позичала гроші у серйозних людей.

— Ви заможна людина?

— Зараз ні. До цього не бідував. Коли будівництво завершилося, раптом виявився цій жінці не потрібен. Тільки потім зрозумів, що вона все життя йшла по головах. Вона написала заяву в поліцію, що я вкрав у неї два з половиною мільйони рублів (близько 35 тисяч доларів. — Авт.) і чомусь одну сережку з діамантом.

На суді я запитав суддю: «Я схожий на неадекватну людину?» Той відповів: «Ні. Пояснив йому: «Ми прожили півтора року. Ось вона стверджує, що я весь цей час чекав, щоб украсти в неї гроші. Припустимо. Але який же я злодій, якщо почав красти у 52 роки, якщо взяв одну сережку і при цьому залишив золота та діамантів десь на двадцять мільйонів рублів? Адже я знав усі коди банківських карток, знав, де зберігається готівка. І зазіхнув на таку суму?»

Мені дали три роки. До цього ніколи у в'язниці не сидів. Крім аварії, ніякого криміналу за мною не було. 11 місяців провів у «Бутирці». Решту терміну мав відбувати в Адигеї. Але ця жінка заплатила 300 тисяч рублів комусь, щоби мене відправили до Покрова. Мабуть, хотіла, щоб я більше ніколи не вийшов на волю. Колонія в Покрові — одна з найжорстокіших колоній Росії. Її називають особистим концтабором Путіна. Там людей реально ламають.

Читайте також: Назвати Путіна вбивцею було помилкою Байдена. Але він не помилився в оцінці Путіна, — Джон Гербст

— Коли вас доставили до Покрова?

— 15 листопада 2019 року приїхав на «копійку», це СІЗО у Володимирі. Через два тижні мене та Костю Котова (активіст з Москви, засуджений у серпні 2019 року до чотирьох років позбавлення волі за статтею про неодноразові порушення правил проведення масових акцій; суд тривав лише два дні; ця справа викликала великий резонанс, тому пізніше термін скоротили до півтора року. — Авт.) етапували до Покрова. Після карантину ми потрапили з ним до 5-го пресзагону.

— Що таке пресзагін?

— Там із людиною що завгодно можуть зробити, будь-яку гидоту аж до вбивства. Знущаються в основному «козли» (у тюремній ієрархії «козли» і «с…ки» — ув'язнені, які відкрито й активно співпрацюють з адміністрацією, як правило, вони обіймають якусь «хлібну» посаду — завгоспу, коменданта тощо. — Авт.). Причому вони самі один одного постійно підставляють.

Мене позбавило від знущань те, що я першого ж дня в карантині, зрозумівши, куди потрапив, ліг спати, спеціально зігнувши праву ногу, вона в мене хвора в коліні. На ранок нога розпухла. Іншого варіанта не було.

Потім нас із Костею (він звільнився у грудні 2020-го) відправили до 6-го загону. Він вважався інвалідним. Наприкінці лютого цього року у колонії почався дуже серйозний рух — адміністрація готувалася до приїзду Навального.

Заради нього спеціально створили 2-й загін. У найвіддаленішому бараку всюди встановили відеокамери та привели приміщення у відносний порядок. Незабаром усіх нас із 6-го загону загнали туди на добу. Там стояла жахливий сморід від свіжої фарби. Вони хотіли перевірити, як працюють камери, як можна тримати все під контролем та інше. Вранці сказали, що семеро людей залишаються, у тому числі я.

Обрали «опущених» (ще їх називають «кутовими» — нижчий ступінь у тюремній ієрархії, як правило, це пасивні гомосексуали або ті, кого зґвалтували на зоні; вони сидять за окремими столами, сплять окремо у кутку барака, їдять з окремого посуду, виконують найбруднішу роботу. — Авт.). Самих нелюдів, коротше.

Згодом нас по одному викликав оперативник. Запитав: «Знаєш, чому тебе залишили?» — «Якщо ви не вважаєте мене дурнем, приблизно здогадуюсь. Але все-таки чому? У мене ж є свій 6-й загін, тим більше я хворий». — «Тут тобі буде нормально. Хтось же має бути адекватним серед цих». — «Мені можна з ним спілкуватися?» — «Тобі можна. Я потім тебе проінструктую, як спілкуватись».

Мені самому стало цікаво, чого вони хочуть. Я вперше почув про Навального у грудні 2019 року, коли пресували Костю. Якось стоїмо в строю й один майор запитав його: «Ти підтримуєш Навального? — «Так, підтримую». — «Привеземо цього під… са до тебе, під… са. Не турбуйся». Я тоді не звернув уваги на цю розмову.

Загалом, 17 березня Навального «підняли» з карантину та привезли до загону. Він тримався дуже добре. Кричав їм: «Ви всі путінські злодії».

Потім прийшли журналісти федеральних телеканалів і почали все знімати. Він Марії Бутіній (тоді була кореспондентом Russia Today, зараз депутат Держдуми Росії. — Авт.) прямо в камеру сказав: «Я тебе зневажаю. Ти думська підстилка. Ти утриманка. Покажи все. Ви ж нічого з того, що скажу, не покажете».

Читайте також: Роман Цимбалюк: «Кремлівська пропаганда вселяє людям, що у відносинах з Україною Росія — постраждала сторона»

До речі, після його приїзду нам дозволили ходити в лазню двічі на тиждень (до цього лише раз) і харчування покращилося. Але ми стали як прокажені. У їдальню заходили останніми. Жодних контактів. З нами не можна було спілкуватися нікому.

Наш барак був на 3-й лінійці (там це називається вулицею). Так навіть усі кватирки, які на 2-у вулицю виходять, посадили на шурупи, щоб не відчинялися.

«Зеки за Олексієм наглядають навіть у туалеті»

— Як до Навального ставилася адміністрація колонії?

— Вони його бояться, але нічого зробити не можуть, бо до нього занадто багато уваги (наприклад, щодня приходить адвокат). Протягом дня йому виписували по 14 зауважень за порушення режиму. І нічого, до ШІЗО не відправляли. Будь-якого іншого розірвали б за таке.

Його фізично не чіпають навіть пальцем. Але дуже хочуть зламати психологічно. Постійно грають на нервах. Ось він встав, хоче пройтися бараком (адже на вулицю просто так не вийдеш). Тут же за ним ідуть дві людини, одна попереду, друга ззаду. І так ходять утрьох.

Він цілодобово під наглядом. Зеки за ним наглядають навіть у туалеті.

Навіть якщо я просто сказав йому: «Доброго дня», всі, хто це почув, тут же фіксують наш «контакт» на папері. Ввечері несуть оперативникам ці доноси. Ті хочуть знати про нього усі. Шукають будь-який витік інформації.

Оскільки я довше за нього перебував у в'язниці й вже розумів дещо, першого дня підійшов і, дивлячись убік, як у шпигунських фільмах, сказав: «Нікому не вір. Жодній людині. Навколо тебе одні „опущені“, „с…ки“, „козли“ та стукачі. Сюди зібрали саме г… но. Нікому нічого не кажи. Все, що ти скажеш, відразу знатиме адміністрація. Якщо я тобі скажу „ні“, це означає так, якщо „так“ — значить ні».

Він потім написав, що добре запам'ятав нашу розмову. Не раз казав: «Дякую, брате». Поки ніхто не бачить, ми могли підморгнути один одному або потай показати знак підтримки — стиснутий кулак.

Мене дуже обурило, що його, нормальну людину, хотіли виставити геєм. Адже у в'язниці таким руки не подають. Коли він перебував у лікарні, всій колонії показали фільм про його нібито нетрадиційну орієнтацію. Там явно змонтовані кадри, як на ліжку кохаються два мужики. Просто видно, як усе склеєно. 5 червня, наступного дня після дня народження Навального (йому цього року виповнилося 45 років. — Авт.) цей фільм повторили для нашого барака. Причому зробили звук голосніше, щоб він почув і прийшов подивитися.

Читайте також: Марк Фейгін: «Мені здається, Україні варто діяти, зважаючи на те, що вторгнення Росії точно буде»

— 31 березня Навальний оголосив голодування на знак протесту проти того, що до нього не пускають лікарів, яким він довіряє. Вона тривала до 23 квітня. Як він усе переніс?

— Я свідок, що він один-два рази на день робив кілька ковтків води. І все. Це фіксувала камера. Він дуже схуд. На початку я йому порадив, щоб він економив сили та менше рухався. Умовляти його припинити голодування було марно. Він уперта людина. Якщо вирішив, значить голодуватиме.

Десь на 13-й день голодування начальство влаштувало чергові ігрища. Поруч із ним поклали одного зека, Ющенка з України. Через дві доби цього Ющенка відвели до санчастини. І відразу підняли такий переполох, ніби в нього відкрита форма туберкульозу. Змусили всіх цих чортів обробляти всі поверхні ОДС (препарат для дезінфекції. - Авт.). Потім у санчастині мені сказали, що ніякого туберкульозу в нього не було.

Ми знали, що кожне наше слово, аж до коми, буде донесене до начальства. Тих, хто щось могли ляпнути, одразу прибирали. Наприклад, Навальний якось побачив, що перукар, який його стриг, щось записав. Запитав: «Це навіщо?» — «Ми все записуємо».

Цього діалогу вистачило, щоб людину побили та відправили до 8-го пресзагону. Олексій тільки потім дізнався, куди подівся перукар. А один днювальний, прислужник адміністрації, одного разу просто відкрив картку Навального й подивився її. За таку дрібницю його теж відправили до 8-го загону.

Але продовжую про провокації. Коли він голодував, їжу до барака приносили просто мішками. То ковбасу смажили, то варили щось пахуче, щоб запах поширювався всюди та викликав апетит.

Зеків постійно змушували підбурювати його. Там у цьому сенсі просто страшний конвеєр. Провокували «козли», щоб він ударив когось із них. Їм, що скажуть зробити, те й зроблять. Знаю, що було дано добро, щоб справити потребу на ліжко Навального і навіть на нього самого: «Вам за це нічого не буде». Щоправда, до такого не дійшло.

Олексій пробув у тюремній лікарні близько півтора місяця. Поки він там був, вони готували нові варіанти, як йому погано зробити. Щойно привезли назад, знову почалася катавасія. Я чотири доби не спав — стежив, щоб йому нічого не влаштували.

А незабаром на сусіднє ліжко поклали найогиднішого «кутового» з пресзагону. Хоча «кутові» за всіма правилами мають бути окремо. До їхнього «кубрика» ніхто не заходить. Цей тип плювався, відригував, репетував, відкрито займався онанізмом. Коротше, що завгодно робив. Олексій взагалі не міг спати.

Якоїсь миті я сказав: «Олексію, не можна прогнутися. Нічого — вийдемо звідси, всім їм покажемо» (тільки інше слово промовив). І подав йому руку.

«Він дуже гідно поводиться»

— Що у нього зі здоров'ям?

— До отруєння «Новачком» був фізично міцним. У нього сильно боліла спина, хоч він не показував цього. Намагався сам якось розробити спину — на турніку підтягувався, віджимався. Але було видно, що потрібен лікар. А там у штаті лише фельдшер. Він казав: «Чим мені може допомогти фельдшер?» та вимагав лікаря, якому довіряє. Через це і почав голодувати. Зрештою після галасу його лікар таки оглянув, хоча й у тюремній лікарні.

— Чим Навальний займається упродовж дня? Чи виконує якісь роботи?

— Ні. Ми нічого не робили. Він читає книги, лекції дивиться. Якось Коран схотів почитати, попросив, щоб дозволили передати.

— Він віруючий?

— Бачив, що молиться.

— А в їжі вибагливий?

— Ні. Він проста людина. Поділиться останнім шматком.

— Чи не шкодував про те, що став боротися з режимом Путіна?

— Взагалі жодного разу не плакався та не нив. Справжній чоловік. Хоча його дуже непокоїть, що буде далі. Він розуміє, що ті статті, які йому ще пред'являть (Слідчий комітет Росії розслідує ще кілька справ стосовно Навального та його найближчих прихильників. — Авт.), це позбавлення волі надовго. Тобто у нього перспектив поки що немає.

Він постійно повторює, що Путін і його посіпаки — злодії та шахраї, що всі вони злочинці.

Читайте також: «Для повномасштабної війни з Україною у Путіна сьогодні не вистачає живої сили», — генерал Романенко

— Він поводився як майбутній президент?

— Він адекватний. Жодної зарозумілості. Просто він за порядок. Навіть якщо ти засуджений, тебе не повинні ані мучити, ані принижувати. Він казав: «Суд тобі визначив покарання, позбавив волі. Але ж у вироку не сказано, щоб тобі швабру в задній прохід засунули».

— Чи вірите, що він реально може стати президентом Росії? Багато хто вважає, що він дрібнуватий для такої посади.

— Його підтримують чимало росіян. Просто всіх залякали. Він є масштабною людиною. Лідерські якості має. Пам'ять чудова. І найголовніше, що він чесний. Я йому вірю. Я багатьох побачив у «Бутирці» і в цій колонії. Прожив 54 роки, вже трохи в людях знаюся. Адже в тюрмі нічого не сховаєш. Він дуже гідно поводиться.

— Може, через роки зустрінетесь з ним, а він скаже: «Я з тобою не знайомий».

— Він не здатний на такі речі. Точно знаю.

— Ми дуже обурилися, коли 15 жовтня 2014 року на пряме запитання, чий Крим, Навальний відповів: «Крим — тих людей, які живуть у Криму». Щоправда, додав, що півострів «був захоплений із кричущим порушенням усіх міжнародних норм», але де-факто є частиною Росії й «більше ніколи в найближчому майбутньому не стане частиною України». Ще сказав, що, якщо стане президентом РФ, не намагатиметься повернути Крим нам: «Крим — це що, бутерброд із ковбасою, щоб його туди-сюди повертати?»

— Думаю, у нього до України нормальне ставлення. Він не озлоблений на Україну, хоч у Росії така антиукраїнська пропаганда, що жах.

— Ви були в курсі, що відбувається на волі?

— Ні. Там повна ізоляція. Дають поговорити телефоном раз на два тижні, якщо ти не проштрафився. Є люди, які не можуть по п'ять місяців зателефонувати до сім'ї. Чув, що у серпні Олексію дозволили із дружиною зустрітися на три дні.

— Коли ви його бачили востаннє?

— 15 червня цього року, коли виходив на волю. Ми обнялися на очах у всіх. І це шокувало публіку. Якби я залишався там, не знаю, що зі мною зробили б за таке. Поплатився б. Найкраще — закинули б до 8-го пресзагону.

Олексій довго стояв біля вікна і проводжав мене очима. І показав мені пальцями знак «вікторія».

— Він сентиментальна людина?

— Ні, він сильний. Ми як могли берегли одне одного. Він часто повторював: «Найголовніше, щоб тебе випустили». Він побоювався, що наші стосунки з ним можуть мені нашкодити.

З більш-менш адекватних там залишився лише один палестинець. Він із сектору Газа. Його теж підставили у Москві. Але він російської не знає.

Коли я вийшов, мене одразу відправили до центру тимчасового утримання іноземних громадян. Там мене розпитували про Навального. Ось ставлять питання зовсім про інше і побіжно щось про нього. Навіть детектор брехні змусили пройти.

— Навіщо?

— Не знаю. Очевидно, продовжують шукати на нього компромат.

— Ваше життя зараз у небезпеці?

— Так. Мене депортували із Росії. Заборонили на п'ять років в'їзд туди. Побоююся переслідування російської влади. Коли був у Грузії, куди вирушив після звільнення, мені вже надійшов сигнал, що я дуже потрібний ФСБ і що не треба нічого коментувати про Навального.

Фото в заголовку — зі сторінки Олексія Навального у Facebook

1700

Читайте нас у Facebook