Ім'я героя нашого сьогоднішнього оповідання назавжди увійшло історію радянського кінематографа. Народився майбутній народний артист СРСР Василь Лановий 16 січня 1934 року у Москві. Але щоліта батьки відправляли його з сестрами до дідуся та бабусі відпочивати в Україну, до рідного села під Вінницею. Ось і 20 червня 1941 посадили на потяг, як звичайно.

«А 22-го, зійшовши о 5-й годині ранку на станції Абамелікове, я побачив, як над нами сотні німецьких літаків летіли бомбити, як хтось сказав, Одесу. Так для мене почалася війна…»

Спогади про це не давали спокою Лавовому протягом усього життя. «Коли наприкінці травня 1944 року мама приїхала до нас, я побіг зустрічати її на станцію. Бачу: два воли тягнуть арбу. І я… пробіг повз. Не впізнав маму! Худезна. З величезними очима! Хазяїн волів дядько Дмитро крикнув: «Василько, куди ж ти? Це ж твоя мамка! Я повернувся … І коли Дмитро підняв мене до неї нагору, мама вчепилася у мене і не відпускала …»

Після школи, яку Лановій закінчив із золотою медаллю, він вступив до Щукінського училища. Потім вже потрапив до трупи Театру імені Вахтангова. Так і залишився там надовго, поєднуючи життя у театрі зі зйомками у кіно. Після перших ролей, що запам'яталися глядачеві, у фільмах «Червоні вітрила» та «Смугастий рейс» Василь Лановий знявся в епопеї Сергія Бондарчука «Війна і мир». Роль Анатоля Курагіна він називав однією з найулюбленіших. А потім уже прийшло всесоюзне визнання — після виходу на екрани фільмів «Анна Кареніна», «Офіцери», «Сімнадцять миттєвостей весни», «Дні Турбіних».

До речі, в «Анні Кареніній» Лановій зіграв разом із Тетяною Самойловою, своєю першою дружиною, яка виконала у картині роль Кареніної. Дітей у них не було, що й стало причиною розлучення. Друга його дружина актриса Тамара Зяблова трагічно загинула в автокатастрофі вагітною.

Повернутися до життя 38-річному Лановому допомогла молода актриса Ірина Купченко, з якою вони одружилися 1972 року. А невдовзі у них з'явилися дітки. Синів назвали Сашком та Сергієм. Один закінчив факультет журналістики, другий — економічний. Майже 20 років батьки лікували молодшого сина від наркотичної залежності. Але вберегти так і не змогли.

У день похорону Сергія Лановий мав грати у театрі. Спектакль сказав не скасовувати. Як розповідали актори, перед виходом на сцену 5 годин сидів у гримерці та плакав. І у перервах бігав у гримерку. «Вип'є холодної води, заплаче, потім видихне — і знову на сцену». Але коли б Ланового не питали про сімейні справи, відповідав одними й тими ж самими словами: «У нас все добре. Усе!» Із життя чудовий актор пішов 28 січня 2021 року.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.