Врятуйте Маріуполь і дайте вивезти тіла, — благає вдова українського бійця, якого поховали у братській могилі

У війні під Маріуполем загинув боєць Олександр Мельник з села Клембівка на Вінниччині. Він зустрів своє 29-річчя та наступного дня віддав життя за Україну. Вдова воїна Вікторія Мельник звернулась до світової спільноти із закликом врятувати заблокований Маріуполь, адже саме там під обстрілами побратими й поховали її чоловіка.

«Мій чоловік — Герой України, але, на жаль, посмертно. Ми обоє родом з Вінниччини, два роки тому одружились, і я переїхала до нього в місто Миколаїв. Там ми жили, там працював мій Сашуня, — розповіла вдова у фейсбуці. — З 2016 року він ніс службу в 36-й ОБрМП Морської Піхоти України.

У нас є синочок Макарчик, йому усього 6 місяців. Коли 24 лютого почалась війна, чоловік уже був з усією частиною Морських Піхотинців в Маріуполі. В самому пеклі! Нас з сином відправив до батьків на Вінниччину. Так як Миколаїв також обстрілювали. 26 лютого у мого Сашка був день народження, йому виповнилося 29 років. А через два дні дзвінок, дзвонив командир Сашка: «Алло, Віка…» — і плаче. А тоді звістка, що мій Сашко під час артилерійського обстрілу загинув. Мені здалось, що землі під ногами немає. Я не пам"ятаю, про що далі була мова, що він мені говорив.

Далі була надія, що це неправда, але усі хлопці та побратими телефонували й говорили: «Віка, пробач, що не уберегли, але це правда». Все, що я робила, це обіймала сина, плакала та чекала свого Сашка додому, щоб хоча б попрощатись та похоронити. Ішли дні, але чомусь додому не везли. Куди б не дзвонила, у відповідь одне: «Ми все розуміємо, чекаємо коридор, адже вони постійно обстрілюють. Ми чекаємо припинення вогню». Так продовжувалось місяць. Я думала, що найгірше — це звістка про смерть чоловіка, тата, сина, брата. Але 28 березня, через місяць, знову дзвінок, мені повідомили, що Сашу та інших побратимів похоронили у братську могилу. Як мені його знайти? Як забрати додому? І так в одну мить сім’я втратила сина, я втратила чоловіка, мій синочок втратив тата. Я хочу привезти додому свого чоловіка, я хочу похоронити його, як героя, я хочу, щоб син знав, де могила тата, я хочу, щоб жодна жінка не знала подібного горя. Допоможіть Маріуполю. Врятуйте живих та поранених. Деблокуйте Маріуполь!

Врятуйте хлопців, привезіть додому убитих! Мами, дружини, сестри, дівчата, дочки. Пишіть історії своєї війни! Пишіть та поширюйте. Увесь світ має знати правду".

Читайте також: «Я не вірю більше в Бога… Я померти хочу, і не можу»: сповідь евакуйованої з Маріуполя 16-річної Каті

РЕКЛАМА

1640

Читайте нас у Facebook