«В словах путіна про те, що „Ленин создал Украину“, історичної правди немає ані крихти»: як насправді УНР стала незалежною
«Попервах керманичі добивалися для України лише автономії»
— На початку Української революції (тобто, в 1917 році) Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським добивалась для України автономії в складі демократичної росії, — каже Альона Якубець. — В червні Рада прийняла Перший Універсал — саме про автономію. Тимчасовий уряд в Петрограді був, ясна річ, не в захваті від цього, тиснув на українських керманичів. В результаті сторони домовились відтермінувати розгляд українського питання до проведення Всеросійських установчих зборів. Це було зафіксовано Другим Універсалом.
— Але більшовицький переворот сплутав всі карти?
— Так. З більшовиками у Центральної Ради жодних домовленостей було. Державний переворот в Петрограді підштовхнув українську владу прийняти 20 листопада 1917 року Третій Універсал, яким було проголошено утворення Української Народної Республіки, але не на завжди, а тимчасово — доки при владі в росії більшовики.
— Тобто Грушевський і його соратники сподівались, що в Петрограді тимчасовий уряд поверне собі владу і тоді Центральна Рада продовжить з ним переговори, щодо автономії?
— Саме так. Українські діячі тоді не вірили, що більшовикам вдасться довго протриматись.
— Що стало поштовхом для прийняття Четвертого Універсалу, яким було остаточно проголошено незалежність УНР без яких би то не було обмежень?
— Таким поштовхом стала нагальна потреба врятувати Україну від захоплення військами російських більшовиків. Вони проголосили в Харкові свою республіку на території України. Цю маріонеткову державу було створено формально (лише на паперах), щоб замаскувати збройну агресію радянської росії проти УНР — більшовики намагалися представити справу так, що на території України виник внутрішній конфлікт (громадянська війна). Як бачите, вже тоді росіяни використовували методи гібридної війни.
Армія УНР тільки, но створювалась, її сил явно не вистачало, щоб стримати агресора, який рвався до Києва з двох сторін. Наші бійці відчайдушно билися з ворогом. Наочний приклад цього — героїчний бій української молоді (кадетів військових училищ та студентів) з армією Муравйова під Крутами. Важкі бої відбувалися й біля Полтави. Нашим доводилося відступати. Ворог все ближче підходив до столиці.
В цій ситуації керівники Центральної Ради звернулися по допомогу до центральноєвропейських країн (Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії та Туреччини). Українську делегацію запросили на переговори до Брест-Литовська (нині Брест). Але у делегації Четверного союзу (центральноєвропейських держав) виникли обґрунтовані зауваження щодо статусу УНР, який визначався Третім Універсалом — в ньому записано, що УНР існує до моменту повернення влади в росії тимчасовому уряду. Чи є в такому разі сенс вести переговори з УНР?
Ці зауваження партнерів по переговорах й стали поштовхом до прийняття Центральною Радою Четвертого Універсалу про повну нічим не обмежену незалежність УНР. Вночі 22 січня 1918 року Рада проголосувала за цей Універсал. Тож делегація УНР поїхала в Брест-Литовський вже на другий раунд переговорів. В результаті 9 лютого було підписано знаменитий Брестській договір, за яким Україна вперше за багато століть визнана незалежною державою. Це дуже важливо: одна справа проголосили себе незалежною, інша — коли незалежність визнають інші країни. Саме це й сталося тоді в Брест-Литовську.
«Взимку 1918 року вперше за багато століть провідні країни визнали Україну незалежною»
— В Четвертому Універсалі було окреслено кордони УНР?
— Ні, певно, тому, що перед цим документом ставилося інше завдання. Однак в Третьому Універсалі названо території, що входять до УНР — дев’ять губерній колишньої російської імперії з переважно українським населенням.
— Частина етнічних українських земель тоді входили до складу Австро-Угорської імперії: Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, Закарпаття, Буковина. Делегація УНР на переговорах в Брест-Литовську поставила питання про надання мешканцям цих територій політичних прав?
— Так. Адже ідея Соборності України набула широкої популярності у всіх верствах населення (не тільки серед інтелігенції). Зрозуміло, що члени делегації Австро-Угорщини були не в захваті від цього. Але все ж домовились, що Східну Галичину, Закарпаттю та Буковину об’єднають в велику українську автономію з широкими правами в складі Австро-Угорської імперії.
.jpg "Альона Якубець: «День 22 січня фактично є подвійним святом, в якому сконцентровано дві основні мети Української революції: здобуття незалежності і об’єднання всіх українських земель в одну державу»")
— Брестський договір врятував тоді УНР?
— Можна сказати, що врятував. Коли його було підписано, закінчився штурм (тривав з 5 по 8 лютого. — Авт.) Києва більшовицькими військами Муравйова. Більшовики розстрілювали місто з гармат, через це на вулицях гинули мирні мешканці, палали будинки. А коли після вуличних боїв муравйовці захопили Київ, розпочали масові грабунки та розстріли «буржуйських морд», офіцерів та студентів. За свідченням очевидців, наприкінці перебування муравйовців в столиці в анатомічному театрі накопичилося тисячі тіл розстріляних та заколотих багнетами киян. Кривава окупація Києва тривала три тижні. Вона закінчилася панічною втечею більшовиків — вони мерщій накивали п’ятами, як тільки дізналися про наближення до столиці німецьких та українських військ (навіть не спробували чинити опір).
— На яких умовах Німеччина надала військову допомогу?
— В обмін на продовольство — у Німеччині, яка воювала, його вкрай не вистачало, люди голодували. Тож договір був взаємно вигідний. До речі, як не парадоксально, його підписанню до певної міри посприяла більшовицька росія. Тут слід нагадати те, що Німеччина допомогла Леніну та його поплічникам захопити владу. Берлін сподівався, що за це більшовики виведуть росію з війни, тим самим допоможуть Німеччині перемогти. Якби Ленін виконав свої обіцянки, то невідомо, як Перша світова закінчилась би. Але більшовики — не з тих людей, які дотримуються свого слова. Прийшовши до влади під лозунгом «Мир народам, земля крестьянам!», Східний фронт вони не ліквідували.
Німеччина висунула претензію Леніну. Той тягнув час, врешті виступив з новим програмним лозунгом «Ни мира, ни войны» — щоб тримати ситуацію в підвішеному стані. Німців це не влаштовувало, бо доводилось тримати на східному фронті цілі армії. Стало зрозуміло, що більшовики по суті, як то кажуть, «кинули» своїх партнерів. Значною мірою через це в Берліні звернули увагу на Україну, по території якої проходила величезна ділянка східного фронту. В результаті Німеччина підписала з Україною мирний договір.
Фронт на території УНР було ліквідовано. Німецькі та українські війська протягом декількох тижнів звільнили країну від російських окупантів. При цьому сильних боїв не було: червона армія тікала, як тільки десь на горизонті з’являлися німецькі та українські підрозділи. Тікали так швидко, що було важко й наздогнати. В результаті вже на початку березня 1918 року Центральна Рада змогла повернутися в Київ.
«Для Леніна було принципово важливо не визнавати незалежну Україну»
— Країни Четверного союзу змусили більшовицьку росію визнати УНР в її кордонах?
— На жаль, ні — Ленін вдався до тактики затягування часу. В травні 1918 року почалися переговори в Києві української та російської делегацій (як раз перед цим — наприкінці квітня до влади в Україні прийшов гетьман Павло Скоропадський). Більшовики робили все можливе, щоб не дійти згоди: сперечалися, підіймати все нові й нові питання. До речі, серед важливих питань була доля українців в росії, які серед інших потрапили під молоха червоного терору (людей масово вбивали без суду та слідства), та гроші українців. Ленінський уряд націоналізував банки, в яких зберігалися кошти не лише росіян, але й представників інших країн, в тому числі України.
Але переговори не могли завершитися успішно, якщо одна зі сторін не хотіла шукати взаємоприйнятних рішень, а лише імітувала пошук. Для Леніна було принципово важливо не визнавати незалежну Україну, щоб, коли виникне слушна нагода, напасти на неї і при цьому не виглядати в очах інших країн агресором. На жаль, наприкінці того ж 1918 року така нагода в нього з’явилась: країни Четверного союзу програли у Першій світовій війні. Німеччина вивела свої війська з України і більшовицька росія знову розв'язала війну.
«Прийняття Акту Злуки відзначили салютом — 121 пострілом з гармат»
— Яким чином програш Австро-Угорщині у війні відбився на українцях, які жили в цій імперії?
— Це відкрило вікно можливостей, і українці ним скористалися: 13 листопада 1918 року у Львові було проголошено незалежну Західноукраїнську народну республіку. Її лідери почали переговори з представниками Директорії УНР про об’єднання в єдину Соборну Державу. Першого грудня в Фастові під Києвом було підписано так званий Передвступний договір. В той час виникла ідея проголосити про об’єднання обох частин України в день першої річниці Четвертого Універсалу. Цей задум було реалізовано: 22 січня 1919 року в урочистій обстановці на Софійській площі проголосили Акт Злуки. При цьому була присутня величезна кількість людей, серед них й представники іноземних держав. А почався захід з урочистого молебну.
День оголосили вихідним (на честь річниці прийняття Четвертого Універсалу). На вході на Софійську площу поставили нарядну арку, по краях якої розмістили герби Наддніпрянської України (Архангел Михаїл) і Західної України (Золотий лев, який спирається на скелю). На балконах будинків біля площі було вивішено синьо-жовті прапори, стрічки. Після закінчення молебну розпочався мітинг, на якому виступили від УНР Володимир Винниченко, від ЗУНР Лев Бачинський та Лонгин Цегельський. Пролунав гімн «Ще не вмерли України ні слава, ні воля». Після того член Директорії Федір Швець зачитав текст Акту Злуки. А потім відбувся військовий парад, яким командував Євген Коновалець. Почалися народні гуляння, увечері дали салют 121 пострілом з гармат. Тож день 22 січня фактично являється подвійним святом, в якому сконцентровано дві основні мети Української революції: здобуття незалежності і об’єднання всіх українських земель в одну державу.
— Коли Федір Швець зачитував перед народом на Софійській площі Акт Злуки, до Києва знову рвалися більшовицькі орди?
— На жаль, так. 22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки, а вже 4 лютого в Київ увірвалися більшовицькі війська під командуванням Щорса. 1919-й став роком кривавих запеклих боїв, в яких вирішувалась доля України. Тоді більшовики взяли гору (завдяки, зокрема, брехливій пропаганді) але волю до свободи українців вони не зламали. Що ж до слів нинішнього російського диктатора про те, що «Ленин создал Украину», то, як бачите, історичної правди в них немає ані крихти.
Фото з сайту Національного музею історію України
2341Читайте нас у Facebook
