- 19.04 22:25 Ніжний десерт без випічки та борошна: легко та смачно
- 19.04 22:01 Кохання почало згасати: популярний ведучий розповів про розлучення з блогеркою
- 19.04 21:32 Є важливим показником стану здоров'я: чому важливо контролювати окружність талії
- 19.04 21:18 Керівник Комітету з питань етики НАЗЯВО захищає докторську дисертацію у Словаччині: що відомо
- 19.04 21:05 Допомога військовим на оздоровлення: адвокат розповів, хто та як може її отримати
- 19.04 20:48 Родина Шумахера виставила за мільйони на аукціон унікальну колекцію легенди Формули-1
- 19.04 20:45 «Створення ажурної писанки — така тонка робота, що я затамовую подих під час різьблення», — майстриня Богуслава Юстина Голень
- 19.04 20:36 Дорога додому затягнулась на два роки: боєць з Черкащини поліг на Донеччині
- 19.04 20:34 «Це абсурдно, коли наші партнери бояться своєї сили»: Зеленський звернувся до міністрів оборони країн НАТО
- 19.04 20:18 Корисний лимонад з кульбаб: як приготувати весняний напій, що позитивно впливає на психіку
- 19.04 20:11 Людина Легенда. Сьогодні народився Валерій Баранов — багаторічний мер Бердянська
- 19.04 20:03 Через брак ППО в Україні росія отримує успіхи, хоч і повільні — аналітики
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1988
Скульптор: Salvador Furió
Розмір: 33×95 cm
Лімітована серія
Із експозиції «Shvets Museum»
Про історію відносин цих двох статних сивочолих старих у маленькому іспанському містечку знали практично всі. Тому нікого не дивувало те, що щоранку, водночас, Хосе, швидко проходячи через торгові ряди галасливого міського базару, прямував до відкритих дверей крамниці, в якій торгував виробами з оливкового дерева Франциско, відомий майстер різного кухонного начиння.
Зазвичай Хосе довго розглядав дерев'яні дошки для обробки м'яса або риби, милуючись красивим тонким різьбленням. Потім відкладав кілька з них убік і, діставши з кишені портмоне, розраховувався за них, щоразу щиро хвалив майстра за чудову роботу. Франциско скрупульозно відраховував покупцю здачу, акуратно пакував товар у фірмовий кульок і на прощання тиснув Хосе руку, дякуючи за покупку.
Всім було відомо, що виробів із дерева, виготовлених різьбяром Франциско, у Хосе за довгі роки зібралося вже сотні, а може, й тисячі навіть. Але нікому й на думку не спадало питати всіма шанованого художника, навіщо йому така кількість кухонних дощок з оливкового дерева. Вони ж знали, що в далекій юності, коли Хосе ще тільки навчався в художньому інституті і коли в нього не було за душею жодної монети, його друг Франциско, продаючи на базарі за весь день лише одну-дві кухонні дошки з оливкового дерева, купував на виручені гроші мізерну їжу на двох і таким чином підтримував свого друга-студента, забороняючи тому навіть думати про те, щоб через болісне безгрошів'я залишити навчання в інституті.
Минули роки. Хосе став відомим художником. Його картини продавалися вже за величезні гроші. Він збудував гарний будинок, у якому була простора майстерня. Він давно вже міг дати Франциско стільки грошей, що їх цілком вистачило б на безбідну старість. Але, добре знаючи свого друга, він поважав його право (і бажання!), як і раніше, займатися улюбленою справою і в жодному разі не змінювати звичного способу життя. Цією історією пишалося все маленьке містечко.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.