«Для Ердогана цей візит до путіна — публічне приниження. Він обов’язково чекатиме моменту помститися», — Олена Сотник
«Як мінімум дві визначні події для подальшої оцінки можливих сценаріїв розгортання війни та подальшого міжнардного балансу, відбулися за останню добу: президент Туреччини не зміг домовитися з путіним про можливі умови відновлення зернового коридору для України і поїхав з росії ні з чим, прикриваючи поразку набором гучних і пустих заяв; диктатор Північної Кореї збирається в гості до російського диктатора. Розмова про зброю, — пише Олена Сотник на своїй сторінці у соцмережах. — Що це означає, всім очевидно, проте декілька моментів важливо підкреслити.
Зрозуміло, що путін відчув можливість використати зерновий коридор як ще один спосіб знекровлення української економіки і погіршення внутрішніх настроїв (сотні тисяч людей прямо торкнеться ця криза). Проте, це стало можливим через недостатній зовнішній тиск, в тому числі міжнародних організацій, типу ООН. А по суті — відсутності адекватного зовнішнього тиску.
Гарантую, що Ердоган не забуде цієї розмови та візиту. Для нього це публічне приниження — він би не погодився їхати в офіційний візит, якщо б йому не пообіцяли якийсь позитивний результат.
Важливе — так, як він цього путіну не забуде, обов’язково чекатиме моменту помститися і показати місце.
Діалог з Північною Кореєю — це демонстрація певної кризи, скоріше через недостатню підтримку іншими автократичними партнерами, типу Китаю та Ірану. Проте, це не означає, що путін у відчаї, — йому точно вистачить ресурсів вести війну в Україні на рівні останніх місяців. Хоча, навіть його диктатура та пропоганда довго не витягне такого провалу, — він шукає способи прориву та змін.
Всі ці рухи, якщо подивитися ширше — між різними автократичними лідерами та державами, це не точкова історія, це не тактичні союзи, як багато експертів говорить. Моє розуміння і глибоке вивчення Китаю та Ірану останній рік, говорить, що готується серйозна платформа, союз цих країн, якщо хочете. І саме війна росії в Україні допомагає їм всім тестувати слабкості «вільного світу».
Взагалі, всі ці рухи в диктаторських таборах і відсутність належної реакції «вільного світу» матимуть серйозні наслідки вже дуже скоро.
Що ж мала б робити «нормальна» частина світу, що прагне відновлення світового порядку та стабільності:
- Поширювати, поглиблювати, покращувати економічні, безпекові та політичні зв’язки між собою.
- Досягти нульового, а в реальному світі, хоча б мінімального рівня залежності від автократичних держав, і мова тут перш за все в ресурсному та продовольчому аспекті.
- Індія — складний, але важливий гвинтик світового балансу. Нагадаю, населення Індії в цьому році переб’є населення Китаю. Так, Індія не любить і уникає союзів, проте, вона ніколи не була проти співробітництва. Тому пошуки взаємовигідного співіснування з «вільним світом», критичні в найближчому майбутньому.
- В центрі уваги Африка та Латинська Америка. Битва за них ще не програна, проте, перспективи, особливо в Африці на мій погляд песимістичні.
Вцілому, мене дуже турбує пасивна позиція з боку Заходу. Події в середині автократичних сторін розвиваються дуже швидко. Хоча, недалекоглядна образа Ердогана путіним мене дуже обнадіює. В принципі мають з’являтися цілі стратегії як посварити автократів між собою".
Фото зі сторінки Олени Сотник
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
1350
