Правило першого «полазника», ворожіння на врожай та дівоча магія: вірування, прикмети та застороги, пов’язані з Третьою Пречистою
В українському побуті склались певні звичаї, які базувались на життєвому досвіді багатьох поколінь, народній мудрості та віруваннях людей. Звісно, обросло традиціями святкування і Введення, або Третя Пречиста. Які обряди виконували, в які прикмети вірили наші пращури та яких засторог вони дотримувались, розповіла «ФАКТАМ» Ніна Главацька, етнографиня, перша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
На честь свята дозволялось вживати рибу, олію, солодкі та солоні пироги
— Спочатку звернемось до біблійних джерел, — розпочала розмову з історії свята Ніна Главацька. — Як свідчить апокрифічне Євангеліє від Якова, бездітні Яким та Анна дали обітницю: свою майбутню дитину віддати на Божу службу. Вони молилися, і нарешті Всевишній подарував парі батьківство, а народжене дитя назвали Марією. В три рочки її привели до Єрусалимського храму, куди мав право входити один раз на рік тільки первосвященник — так підкреслювалась особливе значення Марії для людства. Вона готувалась до своєї головної місії — стати матір’ю Бога. У храмі Марія пробула до заручин з Йосифом Обручником, який став її чоловіком. На честь введення майбутньої Богородиці в храм і назване свято. А ще його називають Третьою Пречистою, а подекуди — Днем Марії. В східних регіонах нашої країни вірили, що на Третю Пречисту Господь відпускає душі праведників подивитись на своє тіло, тому свято ще називали Видінням.
В народі казали: «Третя пречиста землю снігом вкриває», а ще називали «воротами, що ведуть в зиму». Тобто тим самим ознаменовувалося закінчення хліборобського року, бо вважали, що до цього часу основні роботи повинні завершуватися і починався період відносного відпочинку для господарів. Введення завершувало осінній сезон свят і розпочинало зимовий період: «Введення прийде, свят наведе». Хоча перші морози — це ще не зима, все частіше стоять холодні дні, земля вкривається кригою, можлива і біла шуба. Запасаючись теплим одягом, люди казали: «І земля чекає теплої шуби», «Третя Пречиста всіх снігом прикриє». Якщо на Введення лежав сніг, то дівчата намагались вмитися ним, витертися червоним рушником — щоб шкіра була біла і рум’яна.
Як годиться, у свято люди йшли зранку на службу Божу, молилися за здоров’я, добробут в родині. А потім прямували додому, сідали за стіл і частувались. Оскільки вже починався Різдвяний піст (з 15 листопада до 24 грудня), то меню було відповідним (не можна їсти м’ясного, молочного і яєць), але на честь свята дозволялось вживати рибу, олію, солодкі та солоні пироги. На період посту основою їжі слугували страви з городини, грибів, круп тощо. В хід йшли яблука, картопля, різні овочі. Дуже популярними у наших пращурів були страви з гарбуза. І досі ми готуємо гарбузову кашу, використовуючи рис, а раніше кашу готували з пшоном. Відварювали окремо порізаний і почищений гарбуз, товкли, а потім поєднували з відвареним пшоном (промитим декілька разів), в кінці клали мед (а для дітей і немічних — грудку вершкового масла). Варили традиційно вареники з грибами, картоплею, капустою, яблуками…
Жінки остерігались заходити в цей день до інших осель
Споконвіку українці намагались виховати в дітях працьовитість, молодому поколінню передавали хороші звички, а народні обряди та традиції формували моральність нації. Свято Введення багате давніми віруваннями, обрядами та традиціями, головною метою яких було прикликати добробут та багатство на майбутній хліборобський рік, який залежав від майбутнього врожаю. Основне вірування було пов’язане з правилом першого «полазника».
Велике значення приділялось обряду зустрічі з першим відвідувачем у господі: ця людина могла принести добро або лихо. Бажаним гостем був молодий хлопець, і вважалось, що тоді весь рік будуть у родині всі здорові й гроші вестимуться, а також слід чекати вдалого господарського року, в хаті — ладу і добра. А перед жінкою-гостею (неважливо — молода чи літня) навіть закривали двері хати. Ще Іван Франко писав: «Коли зайде молодий чоловік та й ще при грошах, — то добра ворожба».
Багато хто (а особливо старші жінки) остерігались заходити в цей день до інших осель, щоб не ускладнювати ситуацію і щоб люди потім не могли нарікати на того, хто наче приніс нещастя. Тож іноді, щоб ніяка лиха сусідка не завітала у двір, господар намагався обхитрувати долю і сам виконував обряд першого «полазника»: вдосвіта обходив подвір’я і заходив до хати наче гість — всіх вітав, бажав добра і достатку. Роль «полазника» міг виконувати й хтось інший, але чоловічої статі… Люди дуже вірили у вербальну магію.
Багато зусиль було направлено на сільськогосподарські клопоти. Тому на Третю Пречисту ворожили, прогнозуючи врожай. Так, на припічку викладали декілька ще гарячих вуглинок з печі, а поруч з кожною — насінину. Якщо вуглинка повністю вигорала напроти насінини, то так господар дізнавався, чим саме засівати ниву весною.
До важливих обрядодій належало освячення води проти Введення. Вважалось, що через воду на людей сходить благословення Пресвятої Богородиці. Воду набирали в особливому місці — там, де сходяться три джерела, а потім пропускали її через вогонь (торкалися свічками). Ця вода зберігалася в глечиках за образами, а використовувалась як помічний засіб при хворобах, для лікування тварин, також для ворожіння і приворотів.
На свято в народі ворожили з різних прикмет. Частенько дівчата використовували освячену воду для любовних чар: давали випити її хлопцеві і вірили, що з водою прийде благословення Богородиці на цю пару. Дівчата вдавались до ворожінь на судженого. Лягаючи спати, приказували: «Введення, веди мене в той дім, де я буду вік доживати».
А ще виходили на двір, як стемніє, знаходили стовпчик у паркані відповідно до задуманого числа і в’язали на деревині стрічку. А вранці було ясно, яку долю «обрали»: як стовпчик з корою, то просватає багатий, рівненький — буде гарний на обличчя, як кривий — то чекати старого… В такий же спосіб ворожили на поліні, яке ввечері брали навпомацки з цілої купи, а вранці його вже роздивлялись… Так ворожили й на свято Андрія Первозванного (30 листопада за новим календарем). Вже настає час вечорниць, які влаштовувала молодь перед Різдвом.
На Введення господині, піклуючись про домашню худобу-годувальницю, вдавались до певних обрядів захисного характеру. На Лемківщині, наприклад, зранку виводили з хліва теличку або бичка, давали тварині хліб і воду, посипали льняним насінням — щоб здорова була і все велося в хазяйстві й надалі. Корові намазували маслом вим’я, годували звареним молочним киселем, щоб молоко було жирним і смачним.
Сніжно і морозно на Введення — до гарного врожаю озимини
Спостерігаючи за погодою, люди визначали, чого чекати надалі. Тож з’явилось багато прикмет з цього приводу: якщо на Введення морозно, то й всі зимові свята пройдуть з такою ж погодою, а тепло — то тепло прийде і в наступні дні. Казали: «Введення — ворота зими», «Введенські морози рукавиці на чоловіка надягають, холоднечу встановлюють, зиму народу доставляють». Іній на деревах обіцяв багатий врожай вівса. Якщо дощ ллє — не дуже гарно, а сніжно і морозно в цей день — до гарного врожаю озимини.
Люди примітили: якщо на Введення горобець води нап’ється, то на Юрія (23 квітня по новому стилю) віл трави напасеться, «як на Введення вода, то в мисці буде молока»; як вітряно, то зима пройде з хуртовинами, а на жнива дощитиме і гарно вродить просо. В народі казали: «Коли Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то буде люта зима», «Як на Введення ляже глибока зима, то готуй для врожаю глибокі закрома». «Перша Пречиста жито засіває, Друга — дощем поливає, а Третя — снігом покриває», — вважали з давнини. Те, що відобразилось в приказках і прикметах, — це віковий досвід і мудрість народу, який жив за традиційним світоглядом.
На Третю Пречисту діяли забобони. Остерігалися бити прачем білизну, з 21 листопада і до Благовіщення (25 березня по новоюліанському календарю) землю не тривожили, щоб вона відпочила і набралася сили. До свята намагалися пом’яти льон і закінчити роботи з коноплями, адже якщо займатися цим на свято, то можна придушити душу, а за це потім на поля налетить негода, буря чи блискавка влучить в копи.
В побуті народу десятиліттями формувались перестороги, яких дотримувалися. Так, намагались на свято не сваритися, не обговорювати сусідів, нічого не позичати та не виносити з хати. В цей день була заборона на різні хатні роботи, а хто не дотримувався давніх звичаїв, того люди згодом могли звинуватити в поганих врожаях. В цей період не виносили білизну на воду прати, не вибивали її праником, щоб не нашкодити ниві, встояти перед хворобами та злиднями. На річку ходити не рекомендувалось від Введення до Різдва.
Читайте також про історію та традиції святкування Дня святого Миколая, який відтепер буде відзначатися 6 грудня.
У тексті використані матеріали з польових зошитів Ніни Главацької, зібрані у етновідрядженнях у довоєнний період
714Читайте нас у Facebook
