«Сказала, що буду відстрілюватися»: акторка та режисерка Дарʼя Трегубова про життя під час великої війни

«Війну ми уявляли лише за фільмами, і це було досить наївно»

— Дашо, відомо, що саме напередодні повномасштабного вторгнення стартували зйомки третього сезону «Коп з минулого».

— Так, вони вже тривали до 24 лютого, й далі були розписані дати. Але на рік, через активні бойові дії та загальну розгубленість кіноіндустрії, нам довелося зробити перерву.

— Чи було у вас передчуття великої війни?

— Я була досить бадьоро налаштована. Звісно, до мене доходила інформація, про велику війну говорили всі навкруги, але у мене тоді було дуже багато роботи — зйомки «Копу з минулого», власний проєкт «Бийся, серце, бийся», тому ставити на стоп процеси просто не було можливості. Тим паче, коли ти на знімальному майданчику, то перестаєш перейматися навколишнім світом, а поринаєш у світ уявний.

— Яким був ваш вечір напередодні війни?

— У мене був великий поетичний вечір «Даша читає» в одному з ресторанів Києва. На нього зібралася купа народу, було багато зірок. Памʼятаю, у мене брали інтервʼю та запитували, що я буду робити, раптом війна, я казала: запасу зброю, буду відстрілюватися. Війну ми уявляли лише за фільмами, і це було досить наївно. Хоча тривожність вже відчувалася майже у повітрі.

— І от ранок 24-го…

— Почалася війна, мені стали всі дзвонити. Але я взагалі не схильна до панічних проявів. Моя донька на той момент була з моєю мамою за містом, у відносній безпеці. У мене була заправлена машина — це єдине, що я зробила з огляду на велику війну, я доїхала до своїх. А от паніки у мене не було, і зараз немає. Я просто розумію, що зараз це така наша частина життя.

— І все ж ви з Поліною виїхали до Польщі.

— Це було вже у березні 2022 року. В той момент психічний стан дитини потребував цього. Поліна була дуже тривожною, вона не спала ночами, дивилася з бабусею новини, ми готувалися для захисту. Я зрозуміла, що так не годиться. Тому ми сіли в машину та виїхали за кордон. Спочатку — до родичів в Італію, потім переїхали у Польщу. Конкретного плану дій у мене не було. Мені писало з пропозиціями дуже багато друзів з-за кордону — це було приємне відчуття певного захисту та єдності зі світом. Так сталося, що у 2021 році Поліна знімалася у польському фільмі «Тато». Донька подружилася з польською дівчинкою, вони разом грали головні ролі. Її мама написала нам у перший же день повномасштабного вторгнення з пропозицією їхати до них, і зрештою так і сталося — ми поселилися в сусідньому від них будинку.

«Я взяла паузу на рік на алкоголь — жодної краплі»

— Як Поля почувається зараз?

— Всі до всього звикають. Звісно, ми дотримуємося базових правил безпеки, але вона вже призвичаїлася. Київ — наше рідне місто, а Поля — киянка вже у пʼятому поколінні. Ми прожили у Польщі рівно рік. Памʼятаю, як на початку 2023-го я приїхала до Києва з благодійним поетичним заходом — до того проводила їх у багатьох країнах Європи, збираючи гроші на потреби ЗСУ. Коли приїхала в Україну, саме почалися затяжні відключення світла. Але я зрозуміла, що нікуди не хочу їхати з Києва, та й ніколи не мріяла. Це було відчуття дому. Тому, коли мені сказали, що повертаються зйомки «Копа з минулого», я не вагалася, зібрала речі й ми з Поліною повернулися.

— Коли робота на початку повномасштабного вторгнення стала на стоп, чи не було остраху, що вона може взагалі не повернутися?

— Чесно, я була в апатії. Причому це сталося не на початку вторгнення, бо у Польщі я стала дуже активно діяти, співпрацювала з нашим посольством, тож часу на депресію не було. На запитання, як я почуваюся, у мене була завжди одна відповідь: «Я норм». Звісно, коли згадую себе у той час, насправді я була як оголена струна. І врешті-решт апатія мене наздогнала й була досить довго. Але за цей час я трохи відпочила, бо останні роки була постійно в роботі. А тут пів року нічого не робила, лежала на ліжку, дивилася кіно, на яке у мене раніше просто не вистачало часу, та читала книжки.

— Як вийшли з того стану?

— Повернулася до Києва та почала зніматися. Людина у 21 столітті має бути адаптивною, бо світ змінюється дуже швидко. Якщо не можеш підлаштуватися під ці зміни, — депресуй. Але інакшим життя вже не буде.

Читайте також: «Розуміла, що немає загрози, а тілу все одно страшно»: зірка серіалу «Лікарка за покликанням» про виклики великої війни

РЕКЛАМА

— Ви підготувалися до нинішньої страшної зими?

— Насправді не дуже. Взагалі у мене до кінця року вже все сплановано. Нарешті зняла свій перший проєкт як режисерка — я за освітою саме режисерка. Ми його тільки закінчили, тому зараз видихаю, бо це дуже важка робота. Це чотирисерійна драма про трансплантологів на початку війни. Зараз вона у процесі монтажу. І починаю знімати картину «Марта», старт якої був запланований на 26 березня 2022 року, на мій день народження. Це повний метр, ми трохи переписали сценарій та в цьому місяці вже запускаємо зйомки. Тому зима у мене — це монтажі, а значить, я і так буду сидіти у якомусь підвалі і світу білого не бачити. Гадаю, якщо там буде нормальний генератор, то я навіть не помічу, що зима стала страшною.

— Є те, що вже пішло з вашого життя з початком великої війни?

— Стало менше спілкування, тусовок. Я беру участь в івентах, але вони не для розваг, а мають під собою благодійну основу чи підтримують українські бренди. Я взяла паузу на рік на алкоголь — не п'ю жодної краплі, бо хочу мати ясний розум, рівну нервову систему і взагалі зараз не час веселитися.

— Думали, що будете робити у день Перемоги?

— Готова доєднатися до найбільшої вечірки на Щекавиці (сміється. — Авт.). Насправді хочеться просто відчути безтурботність, і щоб це відчуття повернулося до всіх нас.

Раніше популярна українська акторка, зірка серіалів «Рубан» та «Морська поліція» (ICTV2) Тетяна Злова розповіла «ФАКТАМ» про випробування та панічні атаки під час війни.

Фото у заголовку Олексія Швеця

13725

Читайте нас у Facebook