Машинка для набивання гільз не витримує: пенсіонер з Полтавщини налагодив удома виробництво «товарів спецпризначення» для бійців ЗСУ

У вояки не годився…

— Може, й не треба про це писати? Цигарки ж шкідливі для здоров’я. Люди он передають на фронт дрони, машини, їжу, а мій чоловік — цигарки… — відчувається, що пані Наталя трохи соромиться нестандартного волонтерства Сергія Феодосійовича. Раніше «ФАКТИ» писали, що мешканці Черкас — пенсіонер-колясочник з родиною — відкрили кулінарний фронт, щоб підтримати ЗСУ.

— Нас теж дехто засуджує, коли ми виставляємо звіти про те, що возимо на фронт цигарки, — заперечує пенсіонерці відома волонтерка з Лубен, директорка благодійного фонду «Довіра та допомога» Оксана Кумонок. — Але навряд чи ці люди розуміють, що означає цигарка для бійця. На війні курять абсолютно всі! Навіть ті, хто до цього не курив. Фронту потрібно все: і зброя, і автівки, і домашні смаколики, і шкарпетки, і цигарки… А на саморобні цигарки Сергія Феодосійовича особливий попит.

Сам же 61-річний волонтер лише посміхається у вуса, продовжуючи набивати гільзи подрібненим домашнім табаком. Не ті гільзи, що використовують для стрільби, а абсолютно мирні, сигаретні.

Процес виробництва шкідливих для здоров’я виробів лубенський пенсіонер Сергій Дейнека налагодив на просторій кухні власного будинку.

Читайте також: «Виїжджаючи з окупації жінка замість речей взяла мішок з собачою шерстю»: львівська волонтерка виготовляє лікувальні пояси та шкарпетки для бійців

Коли почалася широкомасштабна війна, він дуже переживав, що нічим не може допомогти захисникам. Адже за віком і за станом здоров’я у вояки не годився — вже вісім років на групі інвалідності.

Він тому й мовчить, що живе з трахеостомою в горлі. Чоловік переніс уже дев’ять онкологічних операцій і практично втратив голос. Але при цьому не втратив оптимізму й душевної доброти.

Йому потрібна б іще одна операція на горлі із заміни трахеостоми, через яку вже стало важко дихати, але боїться, що не переживе наркозу, бо має слабке здоров’я.

Лише дружина та найближча рідня можуть зрозуміти мову Сергія Феодосійовича. Тому пані Наталя все ж погоджується розповісти про те, чим займається її чоловік:

— Сергій пригадав, що його батько, учасник Другої світової війни, часто говорив: «Солдатові головне, щоб була вода і цигарка. А ще свекор згадував, що радянські солдати завжди носили цигарки за вухом».

Читайте також: «До сліз»: хлопчик, у якого російські окупанти вбили тата і зруйнували дім, пожертвував на ЗСУ 50 доларів

Як тільки у чоловіка визріла ідея робити для бійців саморобні цигарки, він поліз в Інтернет, знайшов підказки, як їх виготовляти, бо раніше уявлення про це не мав. А тоді відправився на місцевий ринок за подрібненим тютюном. До нього на базарі прикупив з пів тисячі сигаретних гільз й електричну машинку для набивання сировини.

З тих пір процес виробництва цигарок у хаті родини Дейнек не припиняється.

«Цигарка палиться — русня смажиться»

— Іноді бурчу на чоловіка, що в нас по всій хаті тютюн і запах зовсім не парфумів, — каже Наталія. — А він у відповідь: «То все можна перетерпіти. Я ж для захисників стараюсь! Це товар спецпризначення».

Зазвичай, випровадивши зранку дружину на роботу, Сергій Феодосійович застеляє стіл клейонкою й береться за своє заняття. Робота неважка, але потребує посидючості й терпіння.

За день чоловік устигає зробити 15−20 пачок, у кожній з яких по 25 сигарет. За місяць виходить 160 пачок, тобто 4 тисячі штук. Готовий товар пакує у целофанові зіппакетики, аби не відсирів. Обов’язково фільтром униз, щоб солдати не торкалися його брудними руками. В упаковки вкладає етикетки з надписом, який придумали самі бійці: «Слава Україні! Цигарка палиться — русня смажиться». З припискою «Від Сергія Феодосійовича. Не для продажу». На тлі портрета страченого окупантами снайпера Олександра Мацієвського з цигаркою в зубах.

Пристрій для набивання цигарок не витримує темпу діяльності — Сергій Феодосійович змушений був уже дві машинки змінити. От тобі й німецька якість!

Цікаво, що ні сам виробник шкідливого товару, ні рідня, ні близькі не викурили жодної зробленої ним сигарети — всі до однієї йдуть на фронт.

— Тютюн Сергій купує вже подрібнений, на склянки, лише в однієї перевіреної продавчині. Вона робить йому знижки, — продовжує Наталія Дейнека. — Два сорти — один міцніший, інший слабший. Приносить додому і, якщо треба, спочатку підсушує сировину. Влітку — на сонці, а в холоди підвішує біля котла чи під батареями розстеляє. Тоді перемішує слабший сорт із сильнішим, щоб смак був ідеальним.

Спочатку з кожної пенсії виділяв понад 2 тисячі гривень на закупку сировини. Тепер більшу частину витрат бере на себе Андрій Райна, директор стоматологічної клініки, у якій пенсіонер працює двірником. Дізнавшись про те, чим займається його підлеглий у вільний від роботи час, директор матеріально підтримав його ініціативу. Але Сергій Феодосійович усе одно добавляє власні кошти на придбання то того, то іншого.

Читайте також: «На уроках географії ми з учнями часто вивчаємо карти бойових дій», — наймолодший заслужений вчитель України Роман Романчук

— Бійці дуже вдячні за такі передачі, — говорить пані Наталія. — На знак поваги передали чоловікові прапор зі своїми підписами. Він повісив його на стіні й під ним працює. І тубус від РПГ — теж від них на згадку.

Любов з першої затяжки

Волонтерка Оксана Кумонок пригадує, як познайомилася з Сергієм Феодосійовичем:

— Ми з чоловіком Ростиславом з першого дня включились у волонтерську діяльність. А невдовзі до нашого офісу прийшов чоловік поважного віку й приніс невелику коробку саморобних цигарок. Нам було важко зрозуміти його тиху шиплячу мову, однак було видно, що він від щирого серця хоче допомогти нашим захисникам. А як дізналися, що це він усе зі своєї мізерної пенсії купує, нам так соромно стало! Скільки бізнесменів довкола, які не вважають за потрібне допомагати фронту, а тут людина віддає, вважай, останнє. Тому ми одразу ж запропонували йому фінансову підтримку, а потім приватний стоматолог Андрій Райна підключився.

Відтоді Сергій Дейнека що два тижні накручує по два ящики цигарок. Телефонує й просить забрати.

Цікаво, що родина Кумонків, яка по два-три рази на тиждень їздить у найгарячіші точки фронту з гуманітарними вантажами, магазинних цигарок захисникам не возить, а лише домашні, від Сергія Феодосійовича.

— Спочатку, приїжджаючи на точки розвантаження, ми питали бійців, чи потрібні їм саморобні цигарки. «Та нє, ми самокрутки не куримо», — найчастіше чули у відповідь, — з усмішкою розповідає Оксана. — Для багатьох самокрутка дійсно асоціюється з чимось неякісним і смердючим. А тепер хлопці практично з усієї лінії фронту навперебій питають нас, чи привезли ми передачу від Феодосійовича. Телефонують, нагадують. Ті, хто пробував його сигарети, просять тепер лише їх. Від усіх чуємо, що вони виготовлені з реально хорошого тютюну. Навіть від молоді, яка в цивільному житті ніколи такого курила.

Читайте також: Що буває, коли військовий береться за яйця: учасник українсько-російської війни створив одну з найбільших гусячих ферм в Україні

До речі, це з ініціативи Оксани і за кошт благодійного фонду «Довіра та допомога» виготовляють патріотичні етикетки, купують машинки для виготовлення сигарет.

— Ми дуже полюбили Феодосійовича. Він так щиро бажає бути корисним та хоч якось допомагати хлопцям на фронті, — говорить волонтерка. — Я завжди всім кажу, у кожного з нас є два шляхи: в ЗСУ і для ЗСУ. Той, хто не може боронити нас і нашу Україну, повинні працювати заради захисників у тилу. Сергій Феодосійович — один з тих, хто у міру своїх можливостей допомагає фронту. За це йому велика шана і вдячність.

P. S. Допомогти благодійному фонду «Довіра та допомога» можна, переказавши кошти на офіційний картковий рахунок 5351 3680 0021 8706. Телефони для зв’язку: 050−231−35−70 Оксана Кумонок, 099−688−45−25 Ростислав Кумонок.

Раніше «ФАКТИ» писали про єдиного в Україні ветерана-вихователя, який працює у житомирському дитсадочку «Тато Фея».

Фото надані Оксаною Кумонок

222

Читайте нас у Facebook