Битва за альтернативу: як відставка Федорова загрожує рейтингам Залужного

Не скандал, а політична технологія перед виборами

На думку експерта, аналіз ситуації дозволяє констатувати, що відставка Федорова може бути частиною підготовки нового політичного проєкту. Цей проєкт позиціонуватиметься як опозиційний до Офісу президента, але насправді залишатиметься пов'язаним із Банковою.

Зараз суспільству активно пропонують пояснення, що нібито причиною звільнення стала особиста ревнощі Володимира Зеленського через зростання популярності ексміністра оборони Федорова. Однак раніше подібні публічні припущення про мотиви президента швидко припинялися, а не ставали центральною темою дискусій у медіа та соціальних мережах.

- За п'ять років війни ми звикли, що подібні сентенції досить жорстко караються з боку Офісу президента, а не стають предметом публічного обговорення. Тому можемо припускати, що ця теза була вкинута навмисно — для мобілізації протестного електорату навколо Федорова. Слід зазначити, що Федоров як потенційний політичний проєкт може працювати насамперед на електоральному полі колишнього головнокомандувача Валерія Залужного, — зазначає Дмитро Снєгирьов.

На думку співрозмовника «ФАКТІВ», Федорова, за цією версією, можуть представити як молодого реформатора, який залишився в Україні, розвивав дрони, намагався ламати корупційні схеми в Міністерстві оборони і відкрито виступив проти застарілих підходів в армії. Водночас Залужного його опоненти намагатимуться зображати як людину, яка перебуває у Великій Британії та дистанціювалася від внутрішніх українських процесів.

Таким чином, Федорова створюють як медійну торпеду, щоб знизити рейтинги Залужного. На користь цього свідчить збіг, за якого відставка Федорова недалеко відстоїть від недавнього приїзду Залужного до Києва. За даними з відкритих джерел, під час червневого візиту Валерія Залужного до Києва Володимир Зеленский прямо запитав його: «Якщо вибори відбудуться восени, чи будете ви балотуватися?» І за інформацією джерел генерал відповів: «Так. Буду».

І саме після цього Банкова могла активізувати пошук політичного проєкту, здатного працювати з тією ж аудиторією. Хоча проведення виборів під час війни залишається дискусійним питанням, не виключено, що США та європейські партнери можуть наполягати на їх проведенні у разі початку реального мирного процесу. Зокрема, питання легітимності української влади, на що тисне рф, може виникнути під час підписання майбутніх домовленостей, тому політичні сили вже зараз можуть готуватися до можливого виборчого сценарію.

Показовим є той факт, що під час зустрічей із Залужним секретар РНБО Рустем Умєров та голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія наголошували на ризиках суспільного розколу через конфліктну виборчу кампанію. А скандал навколо Федорова вже зараз розділив суспільство на прихильників колишнього міністра оборони та противників Сирського. І це подається як прояв демократичних процесів у країні під час війни.

Президент Володимир Зеленський назвав протести через відставку Федорова проявом демократії під час брифінгу з прем'єром Великої Британії Кіром Стармером. «Ми боремося за свободу та демократію, тому, мені здається, ми правильно все робимо. І люди роблять те, що вони хочуть. Вони хотіли вийти — ну й правильно», — сказав президент.

Примітно, що раніше Банкова могла намагатися створити альтернативний виборчий проєкт навколо одного з регіональних керівників — Терехова, однак образ «міцного господарника» не зміг набрати необхідної популярності. У свою чергу Федоров уже має впізнаваність, підтримку частини активного суспільства та репутацію технологічного реформатора. Тому навколо нього можуть зібрати протестний електорат, який голосуватиме не стільки за конкретну політичну програму, скільки проти діючої системи. За схожою логікою у 2019 році частина виборців підтримувала Зеленського насамперед як альтернативу Порошенку.

Саме тому Федоров може бути вигідний як технічний політичний проєкт, що відтягує голоси у Залужного і, не виключено, згодом безпосередньо атакує його репутацію.

Йдеться про створення нового політичного проєкту Банкової під назвою «умовна опозиція». Федоров може топтатися на електоральному полі Залужного і не виключено, що згодом запрацює безпосередньо проти нього.

Кілька слів слід сказати і про конфлікт Федорова із Сирським як яскравий приклад політичних технологій.

- На мій погляд, Федорова могли призначити міністром оборони вже з розрахунком на майбутній конфлікт із Сирським. Такий сценарій дозволяв поступово дискредитувати головнокомандувача та послабити ще одну потенційно впливову військову фігуру.

Нагадаю, що каденція Федорова розпочалася на тлі публічного скандалу між Сирським та Сергієм Стерненком. Конфлікт перейшов у публічну площину після того, як Стерненко у своїх стрімах гостро розкритикував вище військове керівництво, заявивши про «неадекватну систему управління військами», — каже експерт.

Невдовзі Одеський обласний ТЦК оголосив Стерненка в розшук через нібито неявку за повісткою. Стерненко назвав цей розшук «прямою вказівкою Сирського», який, за його словами, особисто образився на вимоги провести армійську реформу. Тоді посередником у конфлікті виступив Офіс президента, а згодом Стерненко став радником міністра оборони.

З цього моменту й почала формуватися інформаційна база для майбутнього протистояння: критика головнокомандувача звучала вже не лише з боку окремого активіста, а й від людини, пов'язаної з керівництвом Міністерства оборони.

Водночас експерт наголошує, що Міністерство оборони та Головнокомандувач ЗСУ мають різні повноваження. Основний принцип розподілу полягає в тому, що міністр є цивільним керівником, який забезпечує армію всім необхідним, а Головнокомандувач — військовим професіоналом, який безпосередньо воює та керує операціями. У питанні загальної стратегії Головнокомандувач підпорядкований Міністру оборони, однак під час ведення бойових дій виконує безпосередні накази Верховного Головнокомандувача (президента України).

Тому заяви Федорова про свою участь у плануванні бойових операцій багато в чому некоректні. Публічне змішування функцій міністра та Головнокомандувача лише допомагає представити конфлікт як боротьбу двох військових стратегій, хоча юридично їхні ролі кардинально відрізняються.

- Звертаю увагу на показово швидку появу протестів на підтримку Федорова. Слід порівняти це з відставкою Залужного, після якої, незважаючи на значний рейтинг колишнього Головнокомандувача, масових акцій на його підтримку не відбулося. Якщо нинішні виступи не блокуються і стають центральною медійною подією, це може свідчити, що суспільне обурення комусь вигідне. Воно закріплює образ Федорова як несправедливо усуненого реформатора, а Сирського — наче представника старої системи, який нібито доблався відставки популярного міністра, — зазначає Дмитро Снєгирьов.

Не тільки Сирський і Залужний

Утім, потенційними цілями ширшої політичної операції можуть бути не лише Сирський та Залужний. Слід згадати й колишнього очільника ГУР Кирила Буданова, по репутації якого намагалися вдарити через справу про замах на бізнесмена Єрмолаєва в Монако та затримання людей, пов'язаних зі структурами ГУР МОУ.

Нагадаємо, підсанкційний бізнесмен Вадим Єрмолаєв у своєму офіційному листі від 16 липня 2026 року звинуватив у замаху на себе та свою сім'ю діючих офіцерів Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України. За його словами, розслідування вказує на участь агентів розвідки, близьких до нинішнього або колишнього керівництва відомства, очолюваного Кирилом Будановим.

В інформаційному просторі цю історію намагалися підносити як провал ГУР і самого Буданова, хоча той уже не очолював українську розвідку і не міг відповідати за планування відповідної операції.

Представник ГУР Андрій Юсов офіційно відкинув звинувачення Єрмолаєва, назвавши їх «оціночними політичними заявами», які шкодять слідству.

- На мій погляд, це варто розглядати як спробу нейтралізувати ще одну популярну військово-політичну фігуру, — зазначив Дмитро Снєгирьов.

Окремим ударом по політичних конкурентах стала екстрадиція в Україну колишнього народного депутата Руслана Демчака, якого пов'язують із політичним оточенням Порошенка. Руслан Демчак увійшов у велику політику саме під егідою Петра Порошенка. У 2014 році він був обраний народним депутатом VIII скликання від пропрезидентської партії «Блок Петра Порошенка» (БПП) в окрузі № 18 Вінницької області.

За даними Національної поліції, Демчака звинувачують у махінаціях на фондовому ринку та легалізації (відмиванні) 19,8 млн гривень, одержаних злочинним шляхом. У 2017 році він, за версією слідства, обіймаючи посаду заступника голови фінансового комітету Ради, організував разом із директорами двох приватних підприємств 71 циклічну операцію з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) для отримання штучного інвестиційного доходу, що підлягає оподаткуванню.

За даними з відкритих джерел, Демчак як і раніше залишається офіційним членом партії «Європейська Солідарність», яка є прямим політичним правонаступником «Блоку Петра Порошенка».

- Одночасність цих подій може свідчити про роботу на кількох напрямках: проти Залужного, Порошенка, Буданова та Сирського. Працюють одночасно за кількома напрямками, — зазначає Дмитро Снєгирьов.

В опозицію не пішов

Примітно, що і час відставки був обраний не випадково після розмови із Залужним. Сам характер відставки передбачає дискредитацію Сирського та спробу використати ситуацію для розкручування нового політичного проєкту під Федорова.

Показовою є й позиція самого Федорова після звільнення. Колишній міністр оборони не оголосив про остаточний розрив із Зеленським, а заявив, що президент ще може переглянути своє рішення і що публічна незгода між ними не є особистим конфліктом.

Така поведінка не схожа на вихід у справжню опозицію. Навпаки, вона дозволяє Федорову критикувати окремі кадрові рішення, зберігаючи при цьому можливість домовлятися з президентом і не перетворюючи Зеленського на головного опонента.

Водночас у підвішеному стані залишається Сирський. Протестувальники вимагають його звільнення, а президент, який раніше казав, що у разі нерозв'язаного конфлікту міг би звільнити обох, тепер змушений реагувати на публічний тиск.

Таким чином конфлікт виконує одразу кілька завдань: дискредитує Головнокомандувача, створює політичний бренд Федорова, мобілізує протестний електорат та послаблює потенційних конкурентів Банкової напередодні можливого виборчого циклу.

За даними видання Financial Times, президент Володимир Зеленський розглядає можливість звільнення головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського на тлі протестів, якщо знайде вдалу кандидатуру на цю посаду.

Тим часом керівник Офісу президента Кирило Буданов звернувся до українців із закликом не втрачати єдності. Він наголосив, що громадяни мають право ставити владі незручні запитання, однак внутрішні суперечки не повинні послаблювати країну під час війни.

Як повідомляли «ФАКТИ», навколо цієї ситуації виникає все більше резонансу і військові намагаються акцентувати увагу не на конфлікті всередині військового керівництва країни, а на необхідності продовжувати війну.

117

Читайте нас у Facebook