«Діти перелякались, почали ховатися»: переможець «Голосу країни» про життя під час великої війни

Популярний співак, переможець проєктів «Шанс» та «Голос країни» Павло Табаков зізнається, що велика війна позбавила його будь-яких ілюзій. Разом з родиною він живе на дві країни, влаштовує концерти для військових та донатить. Каже, що у день нашої Перемоги мріє виступити у великому концерті на центральній площі рідного Львову. Раніше ми публікували інтерв’ю з головною художницею Національної опери Марією Левитською, у якому вона зізналася, що весь час думає про те, що тим, хто на «нулі» — набагато гірше.

В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Павло Табаков розповів про реакцію дітей на обстріли та бажання співати, а також дав свій рецепт від депресії.

«Виникає відчуття паралельних світів»

— Павле, які у вас зараз почуття, коли велика війна триває понад два з половиною роки?

— Почуття любові до своєї землі нікуди не зникало. І відчуття нездорових процесів, які відбуваються в державі і пригнічують суспільство, однозначно присутнє. Деколи виникає відчуття паралельних світів і реальностей…

Читайте також: «Справжня історія України може розвалити росію»: документаліст Акім Галімов про реальну історію Криму

РЕКЛАМА

Історія — циклічна. Коли українці були разом і відстоювали свою ідею та право на свободу, тільки тоді все складалось для нашого народу позитивно. Як тільки починали чубитись і з недовірою відноситись один до одного, кожен триматися тільки за своє, то далі — хоч трава не рости, відразу все починало сипатись. Дуже сподіваюся, що ми переборемо зневіру і зовнішніх ворогів та переможно вийдемо з цієї страшної війни.

— Як змінилося ваше життя за останній час?

— Воно не стоїть на місці, постійно тече і змінюється. Є творчі здобутки, а є певні втрати ілюзій — як стосовно обставин, так і щодо деяких людей. Як би це зараз не звучало, але моє дитинство починалося ще за часів радянської України. Тому всі спогади про ту культуру (фільми, пісні, театр), весь цей пласт історії, який нам подавали з дитинства, тепер пішов у небуття. І дітям цього вже не даси, і сам до того не повернешся, незважаючи на те, що з дитинством і юнацькими роками зазвичай пов’язані теплі спогади.

— Чи думали, що таки розпочнеться велика війна?

— Історія, а я її люблю вивчати, підказувала, що на 90 відсотків конфлікт буде, але ніхто не думав, що він буде тривати так довго і буде мати такі катастрофічні масштаби для нашої землі. Тепер всі в поганому передчутті ще більших, глобальних конфліктів на планеті.

«Купили продукти і поїхали вирішувати проблеми»

— Яким було ваше 24 лютого?

— Цей ранок був тривожним, як і для всіх українців. Одразу було усвідомлення, що так, як було, вже не буде. Те життя, яке було до того, розчинилося. Прийшло розуміння, що потрібно жити в іншій реальності і змінити деякі життєві цінності. Була тривога, але не паніка, не можу пояснити, чому. Напевно, філософські та з вірою в Творця відношуся до всього, що відбувається навколо.

Читайте також: «Найбільше боявся за дітей, що з ними щось може статися»: актор та військовий Геннадій Попенко про виклики під час великої війни

— Яка була реакція вашої родини?

— Діти перелякались, почали ховатися. Ми з дружиною включили холодний розум, скупили продукти і поїхали вирішувати проблеми по мірі їх надходження (допомагали будувати блокпости, розміщували переселенців, переправляли гуманітарну допомогу). Дітям пояснювали все так, як є. Що сусідня держава, без попередження напала на нас і вирішила забрати собі українські землі. Тому ми маємо дати їм відсіч всіма можливими способами. Записалися в добровольці, але на тому все і зупинилось. По-перше, немає досвіду у військовій справі, по-друге, ми викладачі, по-третє: а на кого залишити дітей? Тому від того часу і до цих пір підтримуємо тил, робимо концерти на підтримку війська і українських дітей, які постраждали від війни, та донатимо за можливості.

— Чи повернулась ваша родина вже до Львову з Польщі?

— Ми живемо на дві країни, це пов’язано, в першу чергу, зі станом мого здоров’я, яке погіршилось ще до війни. Тому наразі так. А там час покаже, як буде складатися життя. Живемо в непевний час, важко щось спрогнозувати.

«Бувало накривала депресія»

— Багато хто з артистів на початку вторгнення були у розпачі, бо професія ніби не на часі. Які були тоді ваші почуття?

- Це був справді складний час. В Україні все зупинилося, і прогнозів на повернення в нормальне життя не було. Ми виступали в інших державах, щоб посильно допомагати донатами українському війську. Бувало, що накривала депресія. Але мені у складні часи завжди допомагала щира молитва і звернення до Творця. Звісно, бувають різні настрої і різні дні, але я маю свій рецепт, як з цим боротися.

Читайте також: «Батьки втратили все й змушені були тікати в невідомість»: зірка «Козаків» та «Батя» Олександр Мельник про життя під час великої війни

— Про що зараз хочеться співати?

— Зараз у мене дві теми для оспівування. Перша — це підтримка хлопців і дівчат, що на передовій — вони потребують позитивних емоцій і піднесення бойового, патріотичного духу. А друга — це нагадування тим, хто у тилу, що війна триває і потрібно підтримувати наших бійців, медиків, волонтерів. Ну і, звісно ж, романтика для жінок нікуди не зникає з моєї творчості. В новій пісні «Та, що біжить по лезу» вдалося поєднати і романтичний настрій, і посил вдячності українкам — ніжним та незалежним.

— Відомо, що ви записали дуетну пісню з донькою. Вона мріє стати співачкою?

— Так, донечка мріє і хоче співати. Нещодавно стала фіналісткою телепроєкту «Голос. Діти» у Польщі — була єдиною українкою, яка дійшла до такого високого етапу в цьому дуже популярному серед поляків шоу. А ще вона любить їздити з татом на гастролі і співати зі мною в дуеті!

— Про що мрієте у день нашої Перемоги?

- Вийти на центральну площу мого рідного міста Львова, вдихнути на повні груди повітря свободи і нескореного духу — й подякувати Господу Богу та заспівати пісню Перемоги зі всіма артистами, військовими, волонтерами, медиками, ДСНСниками, підприємцями. Нехай так і буде! Щиро вірю в це!

Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» зірка детективу, актор Андрій Пономаренко розповів про те, що ухилянтом, щоб потім все життя труситися, він бути не хоче.

1321

Читайте нас у Facebook