«Батьки втратили все й змушені були тікати в невідомість»: зірка «Козаків» та «Батя» Олександр Мельник про життя під час великої війни
В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Олександр Мельник розповів, як його родина в Києві переживає реалії війни, чи готовий сам піти до лав ЗСУ та про трагедію у сім'ї.
«Через проблеми зі здоров'ям не мав військового досвіду»
— Олександре, ви зіграли колишнього військового з позивним «Батя» під час війни. Як налаштовувалися на цю роль?
— В кожну роль, не важливо епізод це чи головна, я вкладаю душу. А тут така перша в моєму житті велика, головна роль. Такий яскравий персонаж. «Батя» — простий, чесний. Може сказати правду, за що його не люблять. Жорсткий, іноді може образити, але потім просить вибачення. Хоча не завжди.
Перед зніманням відчував важкість всередині, бо ж через проблеми зі здоров'ям не служив в армії і не маю військового досвіду, окрім кіно, де переграв усіх бандюків. Але спілкуюся з тими, хто воює. Питав у них поради, як передати їхній стан, настрої, переживання… А хлопці мені відповіли: «Роби те, що ти вмієш, будь чесним».
— Як змінився процес зйомок під час війни порівняно з довоєнним періодом?
— Зрозуміло, є багато обмежень через комендантську годину, тривоги. Процес знімання максимально оптимізується, все має бути чітко за графіком, бо ж бюджети інші. Та й гонорари теж. На проєктах графіки дуже щільні. Наприклад, 16 серій «Баті» ми зняли за два місяці. Раніше це могло тривати місяців чотири.
— Чи думали сами про те, що вас можуть мобілізувати?
— Якраз зараз буду проходити ВЛК (військово-лікарську комісію), але у мене великі проблеми зі здоров'ям. Це через серйозну травму хребта, яку я отримав ще коли займався боротьбою. Є й інші проблеми. Я робив багато обстежень, проходив МРТ, готую пакет документів, вже був у своєму районному ТЦК. Тож не виключаю, що мене можуть мобілізувати, як і багатьох інших акторів театру та кіно. Зараз Театру юного глядача, де я працюю, дали бронь, але я не знаю поки, як це працює. Тому готую всі необхідні документи.
«Це спрацьовує, як магічний пендель»
— Раніше ви казали, що переживали тривожність, страждали на депресію через війну. Чи навчилися справлятися з цим?
— Трохи адаптувався, але цей стан все ж сидить дуже глибоко всередині, він нікуди не зникає. З часом біль притуплюється, як і інші відчуття — кохання, ненависть, злоба. Прикро, що через це люди стали злі одне на одного, відчувається ця напруга. На жаль, ми не знаємо, скільки буде тривати війна та як це надалі впливатиме на психологічний стан людей.
— Що допомагає вам триматися?
— Мене праця надихає, щось нове, чого не робив раніше. Це спрацьовує, як магічний пендель. Коли жив в Херсоні й працював там у театрі, спробував себе вперше на радіо. Це давало таку енергію. Так само, як і нові ролі в театрі, кіно, нові виклики. Сцена, обмін емоціями з глядачами також надихає, кайфую від цього.
Читайте також: «Найбільше боявся за дітей, що з ними щось може статися»: актор та військовий Геннадій Попенко про виклики під час великої війни
— Буває, що даєте собі час на відпочинок?
— Я не напружуюся (сміється. — Авт.). Головне — притулити голову до подушки, добре поспати після важкої зміни. А взагалі, я люблю мити посуд, вода біжить, заспокоює, я занурююсь у свої думки, мене ніхто не чіпає.
— Ваша дружина і діти так само залишаються в Києві?
— Так, нікуди не виїжджали, весь час залишалися тут. Донька вже доросла, свідомо до всього ставиться. Сину 10 років. Він теж звик. Вдень під час обстрілів йдемо в укриття, вночі — в коридор. На жаль, така наша реальність.
.JPG "Сім'я Олександра Мельника від початку великої війни залишалася з ним у Києві")
— Як ваші батьки? Відомо, що їх вдалося вивезти з Соледара.
— На початку великої війни сестрі вдалося вивезти батьків до своєї доньки в Павлоград. Пережите підірвало здоров’я тата. Нещодавно його не стало. Дуже шкода маму й сестру, скільки їм довелося пережити горя, втратили все й змушені були тікати в невідомість.
Навіть страшно уявити, що залишилось від міст мого дитинства Соледара й Бахмута, де я ганяв у футбол, безтурботно проводив час з друзями та рідними, де неймовірно пахнуть яблука.
— Що мрієте зробити в день перемоги?
— Поїхати на малу батьківщину в Бахмут. Мрію просто спокійно прогулятися з сім'єю по Києву… Головне, щоб цей день настав якомога швидше, а там вже будемо вирішувати.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що у Києві розпочалися зйомки новорічної історії «Потяг у 31 грудня», продюсером якої став відомий телеведучий Юрій Горбунов.
184Читайте також: «Тягав мішки з піском, будував барикади»: зірка «Дільничного з ДВРЗ» та «Розтин покаже» про життя під час великої війни
Читайте нас у Facebook
