«Може, до Трампа нарешті дійшло, що він виглядає не дуже, коли путін крутить його на кінці свого… телефону!» — Сергій Фурса
«Україна і США підписали угоду про надра, — пише Сергій Фурса. — Звісно, її ще мало хто бачив. Але загальна картина в принципі відома. Як і висновок. Підписали і добре.
Добре, що у Трампа є тепер папірець, з яким він буде бігати і доводити, який він майстер перемовин. Нам не шкода. Перша угода, між іншим.
Спочатку він прикрив гендерно нейтральні туалети в Білому домі, потім відновив напор у душі до рівня часів своєї молодості. А тепер підписав угоду з Україною. Але дайте йому ще 100 днів. Може ще щось буде цікавого.
Але судячи з усього саме цей папірець, саме наявність цього папірця, і була основним драйвером тиску на Україну. Трамп хотів папірець, його посіпаки хотіли зробити його щасливим. І забезпечити йому нарешті славу найкращого перемовника в історії.
А десь в Києві буде тихо посміхатися Тарас Качка та інші українські перемовники. Що спромглися перетворити божевільну по своєму нахабству пропозицію Трампа на прийнятну угоду. Яка не тільки не обтяжує Україну, не принижує українців, але й не заважає європейській інтеграції.
Чи буде від цієї угоду якись економічний ефект? Скоріш за все ні. Можливо воно стане психологічним фактором підтримки бажання інвестувати в Україну після війни. А може і не стане. Але точно це вже не угода про шкоду, це не угода про колоніальну залежність. Це не угода, де ми визнаємо уявний борг, що намалював собі в голові Трамп, і виплачуємо його до кінця своїх днів. Всі ці зазіхання Трампа зникли з фінальної версії. Хоча він і продовжує тепер всім розказувати, що тепер зможе компенсувати витрати американських платників податків. Ну що ж, нехай розповідає.
Чи є в цій угоді гарантії безпеки? Ні. Але їх і не чекали. І звісно ми не купуємось на розмови американського міністра фінансів, що ця угода дає якийсь сигнал путіну чи що вона сама по собі є гарантією безпеки. Звісно ні. Хоча з іншого боку чим більше буде американських інвесторів в Україні, тим більше в майбутньому у нас буде лоббі в Вашингтоні. Що не завадить. Як і для української економіки не завадять самі американські інвестиції. Ба більше, ми їх конче потребуємо. Нажаль, ця угода і не про це також.
Чи може ця угода стати базою для подальшої військової підтримки з боку США? Теоретично може. Але теоретично. Проте на практиці якось співпало, що Трамп розблокував угоди про продаж зброї Україні. Чи то угода винна, чи повітря в Римі, а може до Трампа нарешті дійшло, що він виглядає не дуже, коли путін вертить його на кінці свого … телефону.
А ще ми в котре переконалися, що Трампу можна казати ні. Коли він пропонує щось, що явно протирічить національним інтересам. І після цього не стається кінець світу. Після цього якраз і розпочинається нормальна розмова".
Фото із соцмережі
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
516Читайте нас у Facebook
