«Вінтажний сервіз на святковому столі може стати предметом цікавої розмови», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

«Сервіз „Горнятко“ — приклад елегантності, характерної для українського фарфору другої половини двадцятого століття»

— Вінтажний сервіз на святковому столі може стати предметом цікавої розмови, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Адже така річ має історію створення та побутування. Ось чайний сервіз «Горнятко» — приклад елегантності, характерної для українського фарфору другої половини двадцятого століття.

Глибокий кобальтовий колір огортає поверхню сервізу, створюючи відчуття густої синяви. На цьому тлі тонкі золоті лінії утворюють ритмічну сітку, в якій розквітають стилізовані квіти. Форма «Горнятко», створена Сергієм Федяєвим, вирізняється м’якою округлістю та врівноваженою пропорційністю. Чайник, цукорниця й чашки побудовані на гармонії плавних об’ємів, що дарує відчуття затишку й камерності.

Квіткові мотиви, вписані в сітку ліній, створюють декоративний ритм, який оживає під світлом і надає предметам легкої святковості. Такі сервізи були частиною культури домашнього чаювання 1970-х років — часу, коли порцеляна залишалася важливим символом гостинності та родинного тепла. Іноді саме в таких, на перший погляд простих речах, і проявляється справжня магія фарфору — коли колір, форма й орнамент складаються у гармонію, що відразу привертає погляд і залишає відчуття тихої, шляхетної краси. Цей сервіз належить до тих витончених творів українського фарфору, де декоративна пишність поєднується з благородною стриманістю форми.

— Яка краса!

— А ось сервіз Василя Веретьохіна та Катерини Рудич. На глибокому кобальтовому тлі розгортається розкішний квітковий орнамент — ніжні пелюстки рожево-білих квітів, переплетені тонкими золотими гілками. Вони ніби повільно розквітають на темній поверхні фарфору, нагадуючи вечірній сад, освітлений теплим світлом.

«Квіти виглядають живими: вони не просто прикрашають поверхню, а ніби огортають форму, підкреслюючи її округлість»

— У чому особливість форми цього сервізу?

— Форма, створена Василем Веретьохіним, вирізняється елегантною пластикою. Високий чайник із плавно вигнутим носиком, округла цукорниця, витончений молочник та чашки зі стриманими силуетами утворюють гармонійний ансамбль. У кожному предметі відчувається прагнення до класичної рівноваги — форми м’які, врівноважені, підпорядковані єдиному ритму.

— Декор зачаровує…

- Так. Декор Катерини Рудич підкреслює святковість цього сервізу. Кобальт надає фарфору глибини і благородства, а золото створює ефект легкого мерехтіння, яке змінюється залежно від світла. Квіти виглядають живими: вони не просто прикрашають поверхню, а ніби огортають форму. Такі вишукані сервізи були характерними для Городницького фарфорового заводу середини ХХ століття, коли митці активно поєднували традиції європейської декоративної порцеляни з власною художньою мовою. У цьому сеті відчувається атмосфера урочистості. Блиск золота, глибина кобальту і ніжність квітів надають посуду вишуканості. Це порцеляна, яка зберігає відчуття святковості навіть у найпростішому жесті — коли чашка наповнюється гарячим чаєм.

«Золоті ручки й тонкі обідки додають композиції святкового блиску»

— Який кобальтовий сервіз з квітами ваш улюблений?

- Кожен красивий по-своєму. Ось ще один гарний сервіз — «Світлячок» мисткині Тетяни Потравної. У ньому відчувається особлива камерність — він створений ніби для тихих розмов і невеликих домашніх ритуалів кавування. Його форма витягнута й легка: високий кавник із плавно вигнутим носиком, компактна цукорниця, невеликий молочник та делікатна чашка з тонкою ручкою утворюють гармонійний ансамбль, у якому кожен предмет виглядає природним продовженням іншого. Золоті ручки й тонкі обідки додають композиції святкового блиску. Контраст між білим фарфором та кобальтом створює відчуття декоративної насиченості, але водночас зберігає легкість і гармонію.

— Ошатний сервіз!

- Окрасою святкового стола стане і чайний сервіз Юрія Василенка. Цей сет був створений на Городницькому фарфоровому заводі у 1970-х роках. Сервіз нагадує спокійне нічне небо. На темному тлі золото розквітає дрібними квітами, що мерехтять у ритмі орнаменту. Форма предметів округла та врівноважена. Чайники й чашки ніби тримають у собі тепло, зберігають його для повільної розмови. Тонкі ручки, легкий вигин носиків, м’які пропорції — усе підпорядковане відчуттю затишку. Але за цією видимою легкістю — справжня майстерність. Розпис золотом по кобальту вимагає особливої точності: темне тло не прощає помилок. Кожен мазок має бути впевненим і чистим, адже виправити його неможливо. Золото наноситься тонким шаром і проходить окремий випал — тільки тоді воно набуває свого м’якого, живого блиску. Саме тому цей декор виглядає таким делікатним: він створений не поспіхом, а рукою, що знає міру і ритм. Милуватися сервізами українських митців можна нескінченно.

Раніше у «ФАКТАХ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала про фарфоровий сет «Лісова пісня».

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!

Фото у заголовку: Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод, 1976. Форма «Горнятко». Автор форми — С. Федяєв

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

4409

Читайте нас у Facebook