«Цей сет має назву „Золоте руно“ невипадково», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
Перші літні яблука з саду мають особливий смак. Як правило, вони надзвичайно соковиті. У кожної людини, мабуть, є свій улюблений сорт. Він уособлює найкращий смак та аромат. Дуже апетитний вигляд мають яблука й у декорі порцелянових блюд та фруктівниць. Посуд, оздоблений фруктами, може стати справжньою окрасою оселі. А якщо у фруктівницю ще й покласти яблука, груші, виноград, сливи, персики, то такою красою можна милуватись нескінченно.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сет геніальної вітчизняної мисткині Валентини Трегубової «Золоте руно», який вражає красою та вишуканістю.
«Стиглі яблука — символ достатку, родючості та домашнього затишку»
— Ця композиція (на фото у заголовку. — Авт.) відомої української мисткині Валентини Трегубової сприймається як справжній гімн щедрості української землі, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Ваза, декоративний таріль і миска об'єднані єдиним художнім задумом, створюючи цілісний ансамбль. Головним мотивом твору стали стиглі фрукти — символ достатку, родючості, домашнього затишку. Великі соковиті плоди ніби світяться зсередини. Художниця не просто зображує фрукти, а перетворює їх на образ багатого врожаю, справжнього скарбу українського саду.
— Яким чином досягається такий ефект?
— Особливу виразність композиції надає контраст кольорів. Глибокий кобальтовий фон підкреслює тепле сяйво фруктів. Золочення, розсипане по плодах і листю, нагадує сонячне проміння, що ковзає між гілками наприкінці літа або на початку осені. Кожен предмет ансамблю має власний характер. Ваза сприймається як центральний образ, могутній та урочистий, наче дерево, обтяжене плодами. Декоративний таріль продовжує тему, концентруючи увагу на багатстві врожаю. Миска ж додає композиції побутового змісту, ніби натякаючи, що ця краса народилася не лише для милування, а й для щоденного життя.
Читайте також: «Кожна вінтажна чашка має свій секрет», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
«Навколо плодів розгортається мереживо листя»
— Як думаєте, у чому секрет сприйняття такого сету як справжнього шедевра?
— Дивлячись на цей ансамбль, легко уявити український сад наприкінці серпня: важкі від плодів гілки, тепле сонце, запах стиглих фруктів і ту особливу мить, коли природа щедро віддає людині все, що виростила за літо. Ось ваза. Вона ніби увібрала в себе щедрість українського літа та багатство саду. На її поверхні розгортається справжня симфонія стиглих плодів: важкі червоно-золотаві яблука, оточені густим мереживом листя, сяють теплими барвами. Плоди написані широкими, емоційними мазками, завдяки чому здаються наповненими сонцем і життям.
— Чому, на вашу думку, цей порцеляновий сет має таку незвичайну назву?
— Насправді вона невипадкова. Назва «Золоте руно» викликає асоціації не лише з відомим античним міфом про найцінніший скарб, а й з українським уявленням про достаток і добробут. Тут таким «золотим руном» стає щедрий врожай — дар родючої землі та результат наполегливої людської праці.
— Мені дуже подобається блюдо зі стиглими соковитими плодами… Вони мають такий апетитний вигляд!
— Це блюдо є справжнім мальовничим центром усієї композиції. Червоно-помаранчеві та золотаві відтінки зазвичай характерні для яблук, налитих сонцем наприкінці літа чи на початку осені. Вони ніби випромінюють внутрішнє світло, притягуючи погляд і створюючи відчуття тепла. Навколо плодів розгортається мереживо листя. Воно не виписане натуралістично, а радше передає настрій та рух природи. Сині, зелені, бірюзові та лілові відтінки переплітаються між собою, створюючи ефект легкого вітру, що колише гілки саду. Завдяки цьому композиція здається живою та динамічною. Особливої виразності твору надає золочення. Золоті акценти мерехтять на листках і плодах, немов сонячні відблиски або ранкова роса. Вони не лише прикрашають блюдо, а й підсилюють його символічний зміст: «золоте руно» тут постає як метафора багатства природи та щедрості української землі. Тонкий золотий кант по краю блюда обрамляє композицію, надаючи їй урочистості та завершеності. Водночас наявність вільного білого простору дозволяє розпису «дихати».
«Мисткиня ніби говорить: справжнє золоте руно не десь за морями, а поруч із нами — в яблуневому саду, в осінньому врожаї, у красі рідної землі»
— А ось миска, яка є частиною композиції сету «Золоте руно», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. - Талановита художниця-фарфористка перетворила звичайну побутову річ на справжній декоративний акцент. Така миска може використовуватися як фруктівниця для яблук, груш, слив чи винограду або салатник для святкового столу. Вона може бути декоративним центром композиції в інтер'єрі. Цікаво, що розпис переходить із зовнішньої поверхні всередину виробу. У контексті композиції ця миска сприймається як символ достатку та врожаю. Вона ніби збирає в собі плоди саду, зображеного на вазі та блюді, утворюючи єдиний художній ансамбль, де кожен предмет доповнює інший.
— Цією роботою можна милуватись і милуватись…
— Мисткиню Валентину Трегубову завжди приваблювала тема краси, яку ми часто не помічаємо у повсякденності. У цьому творі вона ніби говорить: справжнє золоте руно не десь за морями, а поруч з нами у фруктовому саду, в осінньому врожаї, у красі рідної землі. Саме тому назва звучить так поетично.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. У музеї є зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам багато позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сет у розписі українського митця Олександра Опарія «Трояндарій».
На фото у заголовку: Валентина Трегубова. Набір «Золоте руно». Коростенський фарфоровий завод. 1984 рік
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Читайте нас у Facebook
