Головне Євангеліє Софійського собору перебуває у колекції масажиста путіна: у Києві презентували дослідження про викрадені в Україні цінності

«У Всеукраїнському музейному городкові, колишній лаврі в місті Києві, є таємний фонд цінностей»

- Виникає питання, як українські церковні цінності опинилися в росії? В який спосіб відбулося пограбування? — каже Тимур Бобровський. — Пояснення знаходимо в двох архівних документах. Ось що написано в першому, складеному в 1933 році в Наркоматі освіти УРСР. Це доповідна заступника наркома освіти Якима Дудника. Цитую: «У Всеукраїнському музейному городкові, колишній лаврі в місті Києві, є таємний фонд цінностей. Ці речі мають велику матеріальну цінність, що визначається мільйонами карбованців золота. Знаходження цього фонду на території музейного городка при незадовільно організованій охороні явно небезпечне. Наркомат освіти вважає за потрібне негайно сконцентрувати фонд цінностей в кладових і сейфах державного банку». Ось такий документ.

І як ми знаємо, саме згідно за цією доповідною, з фондів Всеукраїнського музейного містечка до Держбанку було передано 119 коштовних предметів та 154 золотих монет. Серед них цінності з ризниці Софійського собору.

Другий документ (він 1934 року) — лист завідувача музейним відділом Народного комісаріату просвіти СРСР Фелікса Кона. Цитую у перекладі на українську: «У Держбанку СРСР в москві опинилися музейні цінності, передані Київською контрою. „Торгсін“ (радянська організація, яка займалася збиранням з різних джерел золота для продажу за кордон — Авт.) претендує вилучити їх в обмін за валюту для продажу як антикварні вироби. Музеї позбавляться таким чином рідкісних пам'яток. Тож просимо виокремити їх з музейних фондів на Україні, та передати до московських музеїв».

Отже маємо державну аферу: під приводом захисту цінностей відібрати їх у музеїв України. Потім запропонувати їх розпродаж за валюту іноземцям. І під тим самим приводом порятунку (ніби від продажу за кордон) передати знову музеям, але не українським, а російським.

«На знак прихильності до московського царя Івана ІІІ хан відправив йому в дар два коштовних предмета з ризниці Софійського собору»

- В ризниці зберігалися різні речі — від богослужбових до побутових, — продовжує Тимур Бобровський. — Ці предмети слугували функціонуванню Софійського собору як православного храму, монастирського осередку і резиденції Київських митрополитів впродовж 900 років — з XI до початку ХХ століття. Різниця формувалася за рахунок речей, які були придбані за власні кошти монастиря, а також подарунками від церковних ієрархів, вельмож та пересічних прочан. Впродовж існування ризниці Софії Київської її (ризницю) неодноразово грабували — як в стародавні часи, так і нові.

Про одне з таких пограбувань, яке сталося в 1482 році, розповів завідувач науково-дослідного відділу «Інституту «Свята Софія» Національного заповідника «Софія Київська», кандидат історичних наук Ігор Нетудихаткін.

- В той рік (1482-й) кримський хан Менґлі I Ґерей захопив і пограбував Київ, — каже Ігор Анатолійович. — Напад Менґлі I Ґерея на Київ фактично було політичним замовленням його союзника великого князя московського Івана ІІІ. Як оповідає другий Софійський літопис, на знак прихильності до Івана ІІІ хан відправив йому в дар два коштовних предмета з ризниці Софійського собору — потир і дискос (головні священні предмети в православній та католицькій церквах, які використовуються під час літургії для освячення хліба і вина та причастя вірян).

В 2011 році в росії з’явилась публікація двох науковців про той самий потир, який хан відправив царю. Зараз ця реліквія зберігається в музеї московського кремля. А туди вона потрапила зі скарбниці Благовіщенського собору московського кремля (був домовим храмом московських царів). Важливо, що до цього потира немає вкладного напису. Ці науковці провели мистецтвознавчий аналіз, дійшли висновку, що потир може датуватися серединою XV століття. Відсутність вкладного запису вони пояснюють тим, що піддон потира було перероблено. Не виключено, що це було зроблено, щоб приховати вкладний напис. На їх думку, цей напис міг містити імена одного з митрополитів Київських та всієї Руси — або Ісідора, або його наступника Григорія ІІ. Але це гіпотеза.

8

Тепер щодо іншого предмета з ризниці Софійського собору — а саме Євангелія. В 2021 році в Санкт-Петербурзі було відкрито Музей християнської культури. В його експозиції є Євангеліє, на обкладинці якого зображено храмову ікону Софії Київської. На задньому боці металевого окладу цього Євангеліє — також добре знайомий нам сюжет. Мова йде про другу частину так званого Софійського диптиху (диптих — це складений удвічі), який ви можете побачити в іконостасі Софійського собору. Виходячи з цих ознак, можна впевнено сказати, що в Музеї християнської культури в Санкт-Петербурзі демонструється славетне Євангеліє митрополита Стефана Яворського. Воно є в усіх описах (каталогах) предметів ризниці Софійського собору.

Це Євангеліє — вклад (подарунок) Софійському собору митрополита Стефана Яворського (колишнього викладача Києво-Могилянської академії), якого перевели в москву за розпорядженням царя Петра І. Яворський став там местоблюстителем патріаршого престолу, і в 1703 році він зробив дорогоцінний вклад в Софійський собор — вишукане Євангеліє.

Ця історія мала продовження. В Києві митрополит Рафаїл Заборовський в 1730—1740 роки замовив новий іконостас для Софії Київської. У якості зразків для написання головних ікон іконостасу взяв образи з окладу головного на той час Євангелія Софійського собору, подарованого Яворським.

— Як це Євангеліє опинилось в Санкт-Петербурзі?

- У 1995 році в рф в журналі «Мир музея» вийшла стаття мистецтвознавиці Ельвіри Самецької, в якій зазначено що Євангеліє Степана Яворського придбане на аукціоні (не вказано, на якому) Російським національним музеєм за 150 тисяч доларів. Що являє собою цей музей? Це один з перших в росії приватних музеїв, який було засновано в 1993 році.

— Як Євангеліє зникло з Софії Київській?

— Відповідь очевидна: коли влада заснувала в Києво-Печерській лаврі Всеукраїнське музейне містечко, туди перевезли речі з ризниці Софійського собору (ті, що лишилися на той час).

Повертаючись до статті в журналі «Мир музея», слід сказати, що вона мала на меті якось обґрунтувати, що така непересічна річ потрапила в приватний музей — мовляв, купили та й годі.

Важливо розуміти, що російський національний музей заснував російський антиквар Олександр Іванов, який нині відомий як власник великої колекції яєць Фаберже. З москви його приватний музей було переміщено в Німеччину в Баден-Баден. Але спершу співробітники цього приватного музею на подвір’ї Констянтино-Єленинського православного жіночого монастиря в Санкт-Петербурзі заснували філію — Музей християнської культури (потім його ще перевідкрили з великою помпою за участі високопоставлених осіб). На церемонії перевідкриття був присутній бізнесмен і ктитор (церковний староста) Констянтино-Єленинського православного жіночого монастиря Костянтин Голощапов. Фонди Музею християнської культури вважаються власністю Голощапова, який відомий як масажист путіна. Тож з великою долею ймовірності ми можемо казати, що головне Євангеліє Софійського собору нині перебуває в колекції масажиста путіна.

Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що у Києві було представлено реліквію, яка дивом збереглася після запеклої битви, в якій загинули 224 воїни.

Фото автора та з відкритих джерел

74

Читайте нас у Facebook