Анатомія диверсії у Вишневому: вибухи під Києвом підтвердили системний збій контррозвідки

Удар по Вишневому не можна розглядати як поодинокий епізод

«Однак перші питання після таких атак мають бути іншими, — вважає Снєгирьов. — Звідки російська сторона отримує інформацію про місця базування особового складу, склади з боєкомплектом, паливно-мастильними матеріалами, про ремонтні бази, оборонні підприємства й людей, пов'язаних з військовою сферою? Чому на п'ятому році війни у нас настільки низький контррозвідувальний рівень захисту, що окупанти мають можливість отримувати інформацію про місця базування особового складу, склади з БК, паливно-мастильні матеріали тощо? З цього треба розпочинати.

У випадку з Вишневим ключове питання не лише в тому, чи могли там бути склади з боєкомплектом, а в тому, як про це могли дізнатися росіяни.

Наявність у російських спецслужб інформації про те, що у Вишневому були склади з БК. Це основна причина, а не тільки те, що розмістили ці склади.

Основний момент — чому військова контррозвідка допустила сценарії, що зараз відбуваються: знищення складів і численні людські жертви.

Удар по Вишневому не можна розглядати як поодинокий епізод. Це вписується в ширший контекст, коли російські спецслужби демонструють поінформованість про українські військові об'єкти, фахівців та інфраструктуру, пов'язану з обороною.

Як приклад згадаю цілеспрямовану атаку ворожих БПЛА по будинку радника міністра оборони України, відомого експерта з радіоелектронної боротьби (РЕБ) та зв'язку Сергія Бескрестнова (позивний «Флеш»). Постраждалий дивом залишився живим. Він отримав травми та був госпіталізований до лікарні.

Виникає цілком логічне запитання про наявність в окупантів інформації про місце проживання радника міністра оборони. Це фахівець високого профілю, таких одиниць. Якщо спецслужби противника знають не лише місце проживання, а й графік його пересування, то в мене ще більше питань.

Наступний кейс — так званий «голосіївський стрілець». Попри спроби українських ЗМІ представити його як агента російських спецслужб, ця людина проходила службу у Збройних силах України. За офіційними даними генерального прокурора України, Васильченков був військовим пенсіонером. У період з 1992-го по 2005 рік він проходив службу в лавах ЗСУ на різних посадах. І знову запитання до військової контррозвідки: яким чином проросійськи налаштована людина проходила службу у лавах ЗСУ? Чому він не став об'єктом оперативної розробки співробітників СБУ?

Ці питання стають ще гострішими з огляду на чисельність Служби безпеки України.

Нагадаємо, 2025 року президент України підписав закон, який збільшив штат відомства. В особливий період (під час війни) гранична чисельність становить до 41 000 співробітників. У мирний час штат має бути скорочено до 37 000 осіб.

Для порівняння: провідні європейські держави мають набагато менші окремі агенції. Так, наприклад, у Великій Британії Головна служба внутрішньої безпеки та контррозвідки (MI5) налічує не більше як 5 000 співробітників. Служба зовнішньої розвідки (MI6) має близько 3600 працівників. Разом вони майже вчетверо менші за СБУ.

Окремо звертаю увагу на російські телеграм-канали, які після таких ударів посилаються на відкриті українські джерела, зокрема судові рішення. Це створює відразу дві проблеми: по-перше, ворог може отримувати або підтверджувати інформацію про місцезнаходження об'єктів; по-друге, ворог може використати ці дані для інформаційно-психологічних операцій проти України.

Як приклад згадаю публікації російських пабліків за рішенням українського суду, де фігурує ДП «Завод 410 ЦА» у Києві. У судовому документі, на який посилаються російські джерела, йдеться про факт знищення 4 липня 2025 року місця тимчасового зберігання боєприпасів військової частини на території цього заводу внаслідок попадання ворожого БПЛА типу Shahed.

У документі також зазначено, що, крім боєприпасів до стрілецької зброї, там зберігалися боєприпаси великих калібрів, що в матеріалах справи названо грубим порушенням вимог безпеки та наказів вищого командування.

Крім того, у справі фігурує, що після попереднього удару 17 червня 2025 року було організовано заходи щодо переміщення майна: частину підготували або вивезли, проте повторне ураження поразка 4 липня відбулося раніше, ніж цей процес завершили. У матеріалах також йдеться про те, що логістичні дії проводилися, але не вистачало транспорту, спеціальних засобів, водіїв та особового складу. Окремо суд зазначає, що територія ДП «Завод 410 ГА» використовувалася військовою частиною з 2022 року.

На моє переконання, сама наявність чутливої інформації у відкритих судових документах потребує реакції з боку держави.

Український суд фактично дав можливість окупантам розуміти місцезнаходження складів із БК, а головне — дав можливість проводити інформаційно-психологічні операції зі звинуваченням України у порушенні правил та норм ведення війни. Це дуже серйозна проблема", — вважає Снєгирьов.

За задумом росіян, це вдарить бумерангом по українській стороні

Чому окупанти вдарили по Вишневому? Ворог чудово розумів, що буде вторинна детонація, яка спричинить загибель цивільного населення. Але всі спроби звинуватити країну-окупанта в ударах по цивільній інфраструктурі окупанти потім нівелюватимуть самим фактом розташування складів із БК безпосередньо у міській забудові. Тобто, за задумом росіян, це вдарить бумерангом по українській стороні.

«Я переконаний, що такі удари — багатовекторні. По-перше, знищення складів чи військового майна. По-друге, жертви серед цивільного населення. По-третє, створення соціальної напруги всередині України. По-четверте, спроба звинуватити українську сторону у порушенні правил та норм ведення війни. По-п'яте, провокування конфлікту всередині українського силового блоку», — зазначає Дмитро Снєгирьов.

Втім, проблема не обмежується Вишневим чи заводом № 410. У відкритому доступі можуть залишатися дані про компанії, що виконують оборонні замовлення, з виробництва БПЛА, про ремонтні бази, приватні оборонні підприємства і навіть людей, які там працюють.

«П'ятий рік війни. Окупанти б'ють вибірково по підприємствах, виробництвах БПЛА, ремонтних базах, бо інформація є у відкритих джерелах. Російські паблики іноді прямо пишуть, хто де проживає з головних конструкторів тих чи інших оборонних підприємств, і прямо попереджають: мовляв, ми битимемо по житловому будинку, сусіди, їдьте, — каже експерт. — Я вважаю, що це свідчить про відсутність належного контррозвідувального режиму.

Третій приклад — Олександр Морозов, російський політтехнолог, який позиціонував себе як «жертва путінського режиму». Він фактично очолював громадську організацію «Батальйонне братство». Мітинги організації, зокрема біля Адміністрації президента у лютому 2015 року, активно використовувалися російськими телеканалами як картинка для дестабілізації ситуації в Україні. Примітно, що він також пройшов спецперевірку СБУ та лише після оприлюднення мною інформації про його зв'язки зі спецслужбами країни-окупанта було ухвалено рішення щодо його депортації з України.

Усі ці історії — від ударів по складах та підприємствах до спецперевірок окремих осіб — ведуть до одного висновку: Україні потрібно переглядати не лише правила розміщення військового майна, а й характер діяльності контррозвідувальних органів".

Поки що, за попередніми результатами розслідування, з «Укроборонпрому», який зберігав свої боєприпаси у Вишневому, звільнили двох керівників.

641

Читайте нас у Facebook