Дженніфер Ґарнер: «За нами мчали 15−20 машин! Я боялася, що ми станемо причиною страшної автокатастрофи»

«До серіалу „Шпигунка“ ніхто не звертав на мене уваги. І раптом побачили! Я була шокована!»

Журналістка Лейсі Роуз говорить, що спілкуватися з Дженніфер Ґарнер неймовірно легко. «З першої ж миті у вас виникає відчуття, що ви давно знайомі, що ви подруги. Здається, ви вже багато про що встигли поговорити і зараз продовжуєте бесіду», — пише Роуз.

Дженніфер прийняла Лейсі ввечері у себе вдома у Лос-Анджелесі. Вона накрила невеличкий столик у дворі на свіжому повітрі. Поставила сухе вино та чай. Жінки пили і те, і інше. Їх бесіді періодично заважали тільки кішка, собака та цілий виводок курчат. Усі ці тварини по черзі раз у раз намагалися привернути до себе увагу господині. «Не переймайтеся через них. Впевнена, у нас вийде чудове інтерв'ю. Насмілюся припустити, що ми припали до вподоби одна одній. Просто у мене такий темперамент. А ще додайте сюди моє виховання і те, звідки я родом», — з усмішкою говорить Дженніфер Ґарнер…

— Дженніфер, тоді давайте почнемо з цього. Багато тих, з ким я розмовляла про вас, готуючись до інтерв'ю, у захваті від вашого спокою, витримки, доброзичливості. Люди дивуються, вони кажуть, що ви зовсім не схожі на кінозірку. Можете пояснити, чому так виходить?

— Я виросла на півдні. Багато хто вважає, що я типова южанка. Можливо. Але це ще не все. Мій батько працював інженером у хімічній компанії. Мама досить довго займалася домашнім господарством, все-таки у неї три дочки! Потім, коли ми трохи підросли, пішла викладати англійську мову в одному з коледжів…

— Вибачте, ви старша з сестер?

— Ні, середня. І це теж певним чином вплинуло на мій характер. Я з тих, хто намагається не висовуватися, бути в середині. Тато був дуже консервативний. У всьому — в політиці, у питаннях виховання. І мама його підтримувала. Ми вчилися у школі при церкві. Щонеділі відвідували методистську церкву. Нам було заборонено використовувати макіяж, покривати нігті лаком, фарбувати волосся. Жодних проколотих вух! Майже аміши! Батько наполіг, щоб після школи я пішла вчитися на хіміка. Я вступила до університету в Огайо. І вже там вирішила змінити майбутню професію. Захопилася театром і стала вивчати замість хімії акторську майстерність. Мабуть, тому я люблю тишу, спокій, і для мене на першому місці завжди були й залишаються мої діти.

— Кажуть, що вас ніколи не бачили роздратованою, пригніченою…

— О, це перебільшення! Хоча я дійсно вкрай рідко даю емоціям вийти назовні. Коли я знайомлюся з людиною, то відразу хочу зрозуміти, що хорошого та корисного можу почерпнути від неї. Я не шукаю те, що мені може в ній не сподобатися. Ні. Намагаюся побачити позитивні якості. Звісно, я чекаю від людей прояву доброти, хоча розумію, що не завжди можу на це розраховувати.

— Популярною вас зробила головна роль у серіалі «Шпигунка». Ви зіграли агента ЦРУ, яка вміє неймовірним чином перевтілюватися у різних жінок. Творець серіалу Джей Джей Абрамс згадує, що він був вражений вашими наполегливістю та працьовитістю. Ваша героїня вільно володіє безліччю іноземних мов. І ви намагалися вчити їх теж. Ви вивчали прийоми різних єдиноборств і самі виконували всі трюки, хоча до цього ніколи подібними речами не займалися…

— Це правда. Я хотіла все робити сама, щоб глядачі не відчули обману. У той період я була одружена з актором Скоттом Фоулі. Коли ми знімали перший сезон «Шпигунки», він теж був на зйомках в іншому місці. І я все думала: ми зустрінемося з ним, коли він повернеться, і Скотт не впізнає свою дружину!

— Не впізнав?

— Так. Але, схоже, йому це не надто сподобалося. Через деякий час ми розлучилися.

— А коли ви усвідомили, що стали зіркою? Пам'ятаєте цей момент?

— Звісно! Це сталося на наступний день після показу першої серії «Шпигунки». Я, як завжди, зайшла у супермаркет за продуктами. Не встигла зробити й двох кроків, як мене обступили люди. Ціла юрба! І всі висловлювали своє захоплення. Говорили, який чудовий серіал, яка я чудова актриса. Мені вже було на той момент 28 років. Позаду ролі в декількох фільмах і серіалах. Але жодної головної. І мене ніхто не запам'ятав. Я ходила в цей супермаркет майже щодня протягом тривалого часу. Ніхто не звертав на мене уваги. І раптом побачили! Я була шокована.

«Ти зв'язалася з колишнім нареченим Дженніфер Лопес! А це гра з вогнем!»

— Успіх «Шпигунки» допоміг у кар'єрі?

— Безумовно. Пішли пропозиції від чудових режисерів, в яких я навіть не сподівалася коли-небудь зніматися. Першим був Стівен Спілберг. Він сам зателефонував мені та запропонував невелику роль поряд з Леонардо Ді Капріо у фільмі «Спіймай мене, якщо зможеш». Спілберг сказав, що я майбутня суперзірка…

— Це було у 2002 році. А потім ви зіграли у фільмі «Шибайголова», заснованому на коміксах Marvel…

— Так, це була перша моя головна жіноча роль у кіно. Я грала Електру. Пізніше зняли фільм «Електра», де мене зробили героїнею. Якщо чесно, обидві картини вийшли невдалими. Зараз кінокомікси значно краще виходять. Але проте на зйомках «Шибайголови» я ближче познайомилася з Беном…

— За якого вийшли заміж!

— Так. У нас було далеке знайомство у 2001 році на зйомках «Перл-Харбор». Тоді склалися приятельські стосунки, не більше. А ось у «Шибайголові» ми мали безліч спільних сцен, разом проводили репетиції… Наприкінці червня 2005 року ми з Беном одружилися. Це була дуже скромна церемонія. Ми гостювали у Віктора Гарбера (канадський актор і продюсер) і його дружини на островах Теркс і Кайкос у Вест-Індії. Віктор нас і розписав. Ось таке весілля — чотири людини, включно з молодятами. У тому ж році народилася Вайолет. Через чотири роки — Роуз Елізабет. А у 2012-му — Семюел.

— Діти мають батькове прізвище?

— Так, тільки у Семюела воно подвійне — Ґарнер-Аффлек. Зараз вони вже подорослішали та сміються з цього приводу. Кажуть, що живуть все життя зі мною, я займаюся їх вихованням, а всі навколо називають їх дітьми Аффлека, навіть у школі. І ніхто не говорить про них, як про дітей Дженніфер Ґарнер.

— Ви не ображаєтеся через таку очевидну несправедливість?

— Анітрохи. Я чудово розумію, що Бен все ж значно відоміший за мене. У нього два «Оскара». Він кумир мільйонів. Так влаштоване це життія До речі, винні у цьому ЗМІ. Попри велику популярность «Шпигунки», моя скромна персона мало цікавила папараці. Так, як я вже сказала, на мене звертали увагу шанувальники, але не журналісти. Я була далека від скандалів. Навіть моє перше розлучення минулося тихо й спокійно. І раптом, щойно Бен і я почали зустрічатися, папараці увірвалися у моє життя. Мене переслідували всюди. Я не звикла до такого. Одного разу не витримала і прямо запитала в одного з цих фотографів: «Що відбувається? Чому я?» Він подивився на мене, як на дурненьку, та відповів: «Ти зв'язалася з колишнім нареченим Дженніфер Лопес! А це гра з вогнем!»

Поки це стосувалося тільки мене, я терпіла. Але потім народилася Вайолет. З кінця 2005 року почався суцільний жах. Я не могла вийти з малятком з дому без супроводу цілого ескорту як мінімум з 20 папараці. Всі хотіли сфотографувати дочку Аффлека! І так тривало понад 10 років! Дружина Бена знову вагітна! У Бена вже троє дітей… Слухайте, часом ставало по-справжньому страшно. Щоб відірватися від папараці, ми кілька разів на автівці свідомо рушали на жовте світло. І відразу за нами — вже на червоний — мчали 15−20 машин! Вони виїжджали на зустрічну смугу. Я боялася, що ми станемо причиною страшної автокатастрофи. В цих обставинах ми теж ризикували, адже вони могли врізатися і в нашу машину.

— Ви намагалися з цим якось боротися?

— Безумовно. Ми жили спочатку у Лос-Анджелесі. У районі, де багато відомих акторів. І всі вони страждали через настирливість папараці. Я намагалася домовитися з іншими мамами. Ми зверталися у поліцію, писали колективні петиції міській владі. Одного разу я не витримала та повісила на воротах нашого будинку плакат-попередження. Щось на кшталт «Обережно, злий собака!». Але все було марно. Тоді ми вирішили переїхати. Спробували Нью-Йорк. Не допомогло. Вирушили у передмістя Бостона, там народився та виріс Бен. Ще гірше. Повернулися до Каліфорнії, але не у Лос-Анджелес, а у Сан-Франциско. Все одно обов'язково з'являвся папараці, як чорт з табакерки! І ми повернулися у Лос-Анджелес. Там принаймні не потрібно було в більшості випадків зривати з місця дітей та везти їх із собою на зйомки в інше місто, як це було, коли ми пробували жити десь далеко від Голлівуду.

— А як діти реагували на те, що відбувається?

— Жахливо! Ви не повірите, але у нас немає жодної сімейної фотографії з маленькими дітьми! Всі троє мали страх перед фотоапаратом. Я не жартую. Коли я намагалася привернути увагу влади Лос-Анджелеса до проблеми, Вайолет ще ходила у дитячий садок. І я взяла її з собою на засідання міської ради. Вона піднялася на стілець, щоб її було краще видно й чутно, і вимовила цілу промову. Причому ми з нею не проводили репетиції. Дочка, стоячи у короткому оксамитовому платтячку, гаркавлячи та не вимовляючи ще кілька букв, розповіла, як божевільні дядьки з фотоапаратами бігають за нею та її мамою, збиваючи один одного і штовхаючись. А ще вона сказала, що її виключили з футбольної команди, хоча у неї класно виходило. Тренер вибачився перед нею та сказав, що не може ризикувати підготовкою інших дітей, тому що взяв у команду дочку Бена Аффлека. «Ми цього не хочемо. Ми боїмося. Дядьки з фотоапаратами лякають мене та інших дітей», — сказала Вайолет.

— Як я розумію, це не допомогло.

— На жаль. Але я продовжувала боротися. У 2013 році мене заслухав Комітет з питань громадської безпеки законодавчих зборів Каліфорнії. Мені за допомогою юристів вдалося подати на розгляд законопроект, покликаний захистити дітей від втручання в їхнє приватне життя. У тому ж році закон було прийнято у нашому штаті. Тепер у Каліфорнії заборонено фотографувати та знімати на відео неповнолітніх без згоди їх батьків.

— Закон працює?

— Не завжди, але стало краще, ніж було раніше. Хоча досі багато хто намагається знімати дітей. Але тепер можна хоча б домогтися заборони на розміщення таких світлин і відео в Інтернеті та друкованих виданнях. Проте, як не дивно це звучить, тільки пандемія допомогла мені й дітям почуватися безпечно. Захисні маски закривають обличчя, і нас часто не впізнають на вулиці. Ми навіть змогли кілька разів разом відпочити на громадському пляжі. «Мамо, чому ми раніше не могли сюди приходити?» — запитали діти.

«Коли діти вирішать одружитися, ми з Беном станцюємо на весіллі і наших дочок, і нашого сина»

— Як же ви пережили розлучення з Беном?

— О, це завжди дуже важко. І діти страждають більше за дорослих.

— Тут я з вами згодна. Мої батьки розлучилися, коли мені було 15. Стільки ж вашій Вайолет зараз, як я розумію…

— Правда? Мені так шкода, Лейсі!

— Але вони принаймні не були знамениті. Тому про їхнє розлучення не писали в усіх газетах і журналах. А ось ви з Беном…

— Так, змушена визнати, що у нашому випадку все було набагато складніше. Особливо для дітей. Бен і я з ранніх років привчали їх до того, що вони повинні обговорювати з нами будь-які проблеми. Що б не трапилося, що б вони не почули й не побачили. Якщо їм траплялися на очі газети та журнали з фотографіями тата й заголовками, які здатні були їх образити, налякати, вони йшли з цим до мене, і я читала їм ці замітки та статті сама. І одразу ж пояснювала, що там правда, а що вигадка. А таких заголовків, на жаль, не бракувало: «Аффлек зраджує дружині», «Аффлек п'є», «Аффлек лікується від алкоголізму».

— Нещодавно Бен публічно заявив, що розлучення з вами стало «головним розчаруванням у житті», про що він шкодує.

— Ми всі допускаємо помилки. І мені було дуже шкода. Але інакше ми вже не могли вчинити.

— У 2016 році, незабаром після розлучення, ви сказали в інтерв'ю журналу Vanity Fair, що Бен зруйнував вашу мрію. Ви мріяли станцювати з чоловіком на весіллі вашої дочки… Чи означає це, що ви розлучилися ворогами?

— Що було тоді між нами, нехай там і залишиться, у 2016 році. Зараз я знаю напевно, коли діти вирішать одружитися, ми з Беном станцюємо на весіллі і наших дочок, і нашого сина. І ми все чудово повеселимося. Ось про це я більше не переживаю.

«Раптом зрозуміла, що не хочу завершувати акторську кар'єру»

— Слухаючи вас, я усвідомлюю, що сама зможу відповісти на наступнезапитання: чому ви так довго не знімалися? Через дітей?

— Так. Їх виховання, здоров'я важливіші за все для мене. А тепер вони подорослішали. І самі підштовхують мене до того, щоб я повернулася до роботи. Був тривалий період, коли я відмовлялася від будь-яких ролей. Дійшло до того, що у 2012 році мій агент Патрік Уайтселл зателефонував мені та поставив ультиматум. Мені запропонували роль у фільмі «Далласький клуб покупців» (драма з Метью Макконахі і Джаредом Лето, що отримала три премії «Оскар». — Ред.). «Або ти погоджуєшся, або я офіційно оголошую про завершення твоєї кар'єри!» — заявив Патрік. Довелося погодитися. Насправді я знімалася весь цей час — між вагітностями та народженням дітей. Тільки ролі були невеликі. Мене не цікавили гонорари. Я висувала одну умову — ніяких відряджень! Усі зйомки там, де я живу. Зізнаюся, по-справжньому вибила мене з роботи тільки поява на світ сина. Бен тоді якраз з головою занурився у роботу над «Операцією «Арго» (політичний трилер, в якому Аффлек виступив як режисер, продюсер і виконавець головної ролі, «Оскар» у номінації «Кращий фільм». — Ред.). Діти та будинок були повністю на мені. Я почувалася як ілюзіоніст зі стосом обертових тарілок, жодна з яких не повинна впасти.

— Чим вас привабив фільм «День «так»?

— Це ж історія про мене! Серйозно. Знаю, що за цю роль мені ніхто не дасть «Оскар», але я отримала задоволення від роботи. Не знаю, бачили ви цей фільм чи ні, але моя героїня, мати трьох дітей, дає їм обіцянку, що протягом цілого дня буде робити все, про що вони її попросять. Жодних відмов! Так ось, ви не повірите, але я з моїми дітьми щорічно влаштовую такий день «так».

— І ви справді виконуєте всі їхні бажання?!

— Авжеж!

— Назвіть найбожевільніші!

— Гаразд. Десерт на сніданок, поїздка на передньому сидінні в машині всупереч дорожнім правилам, втеча з дому на дві години, поки вони самі готують обід. Це було виконати найскладніше. Слава Богу, все обійшлося.

— Це була єдина причина, чому ви погодилися на цю роль?

— Ні, звичайно. Мене переконала моя найкраща подруга Різ Уізерспун. Дізнавшись про мої сумніви, вона сказала: «Не думай, що ці люди у Голлівуді сидять і пишуть сценарії для жінок після 40!»

— І ви погодилися…

— Так, я раптом зрозуміла, що не хочу завершувати акторську кар'єру. Знаєте, я ж добре знаю, які інтриги плетуть і які пристрасті вирують у Голлівуді, щоб утриматися у нашій професії. І для мене дивно, що я, вибравши як пріоритет дітей, все ще користуюся попитом. Це потрібно цінувати.

— А як діти поставилися до вашого рішення?

— Були у захваті! Знаєте, через що найбільше зраділи? Що мами не буде вдома протягом цілого місяця! Раніше я ніколи не була у від`їзді довше, ніж два тижні. Маю визнати, ми всі впоралися на відмінно.

«Забула накрити кришкою блендер і ввімкнула його! Усе розлетілося по кухні. Глядачі вирішили, що так було задумано за сценарієм»

— Зйомки у кіно та на телебаченні — не єдине ваше заняття, наскільки мені відомо. Ви стали зіркою інстаграму віднедавна…

— Так, сама цьому дивуюся. Я стільки років намагалася приховати своє життя від чужих очей, а тепер раптом майже щодня виставляю фото та відео у соціальних мережах! Але це не від нудьги або незадоволеного марнославства, повірте. Все заради благої справи. З 2008 року я активно співпрацюю з благодійною організацією Save the Children («Врятуйте дітей». — Ред.). Ми намагаємося допомогти дітям не тільки в найбідніших країнах, але і тут, у США. У нас вистачає, на жаль, жебраків, безхатьків, хворих. На прикладі моїх батьків можу з упевненістю сказати, що від злиднів їх врятувала освіта. Вони змогли отримати пристойну роботу та дати освіту своїм дочкам.

Крім того, мене хвилює те, що їдять наші діти. Своїх я годую виключно органічними продуктами. Але я впевнена, що це можуть робити не тільки забезпечені батьки. Тому віднедавна підтримую стартап Once Upon a Farm («Одного разу ферма». — Ред.). Поки що у цій компанії працюють 35 осіб. Я годинами можу сидіти з ними в Zoom, проводячи наради й плануючи роботу. Їх мета надихає. Вони прагнуть довести, що органічні продукти можна та потрібно вирощувати. Ось тільки мені довелося вчитися — освоювати ази бізнесу. Від цих термінів голова йде обертом — дохід, прибуток, податки, амортизація. Але без цих знань неможливо вести справи так, щоб хоча б не зазнавати збитків.

— Але що ви постите в інстаграмі? Бухгалтерські звіти?

— Жартуєте! Ні, звичайно. Наприклад, як я сама керую трактором. Це не складно. Але найбільше мені подобається кулінарна частина. Я показую, як звичайна жінка може приготувати для своєї сім'ї нескладний сніданок, обід, вечерю з органічних продуктів.

— Я бачила в Інтернеті кілька ваших відео з цим приготуванням. Мені дуже сподобалося, чесно! Весело, з гумором. Ви немов пародіюєте всі ці численні кулінарні шоу. Чула, вам запропонували вести одне з них на якомусь телеканалі…

— Що ж! Їм сподобалося, як я забула накрити кришкою блендер та ввімкнула його! Все розлетілося по кухні в різні боки. Вони вирішили, що так було задумано за сценарієм. Запевняю вас, це сталося випадково…

— Я читала коментарі користувачів. Тисячі з них написали, що вірять вам, тому що і з ними таке траплялося. Тому вони вірять і в те, що ваші рецепти та рекомендації справжні. Але я звернула увагу ще на одну особливість.

— Яку?

— На вашій сторінці в інстаграмі немає жодної фотографії з дітьми. Вони, як і раніше, не люблять фотографуватися?

— Я їх не змушую. Навіщо?

— Але одного разу ви з'явилися з ними на публіці і вас усі фотографували. Тож іноді ви порушуєте це правило?

— Я знаю, про який випадок ви говорите. Це було у 2018 році, коли на Алеї слави у Голлівуді з'явилася моя персональна зірка. Діти самі захотіли піти на церемонію. І ми з Беном не заперечували, щоб їх знімали. А головне, вони самі цього хотіли у той день. Вони пишалися мною. Я тоді, стоячи перед журналістами, сказала: «У мене, звісно, немає двох „Оскарів“, але є ці прекрасні діти, яких я виростила». І це був момент, про який мріє, як мені здається, кожна дитина. Момент, коли всі навколо аплодують її мамі, і дитина пишається нею по праву!

Інтерв'ю з популярним британським актором Орландо Блумом читайте тут.

Читайте також: Майлі Сайрус: «Батько навчив мене курити в три роки. І зараз я мало не втратила голос»

Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (оригінал Lacey Rose / The Hollywood Reporter)

2345

Читайте нас у Facebook