«Захищати ці „республіки“ населення ні хріна не хоче»: про що говорять жителі окупованого Донбасу
Сasus belli для відкритого вторгнення в Україну Кремлю не довелося шукати. Тому Москва буквально за кілька днів як по нотах розіграла «раптове» загострення ситуації на окупованому Донбасі, влаштувала шабаш із визнанням так званих «ДНР» та «ЛНР» «незалежними державами» та відправила туди регулярні війська.
Насправді ця історія не спонтанна. Вона добре продумана та ретельно спланована. Її апогею передували: примусова роздача російських паспортів (у багатьох там зараз три паспорти — український, російський і так званих «ДНР» та «ЛНР»); допуск до участі у російських держзакупівлях підприємств Донецька та Луганська, тобто прямий доступ на російський ринок їхніх товарів; безапеляційні ультиматуми виконувати «Мінськ» саме у російському трактуванні; категорична відмова обмінюватися полоненими. Завершальним акордом стало засідання Ради безпеки Росії, яка одностайно (хто б сумнівався?) ухвалила «єдине справедливе рішення» на прохання гауляйтерів Пушиліна та Пасічника та звернення до росіян Путіна, яке напевно увійде до підручників з психіатрії.
Днями ми домовилися про інтерв'ю з кількома донеччанами та луганчанами, які всі ці роки охоче коментували резонансні події та розповідали, як живуть люди в окупації. Однак цього разу вони категорично відмовилися спілкуватися. За їхніми словами, тепер не те що телефонувати, а навіть переписуватись небезпечно. Як доказ надіслали попередження, опубліковане в місцевих пабліках. «Усі розмови телефоном, всі повідомлення та дзвінки у WhatsАpp записуються. Йде щільний моніторинг Twitter, Facebook, усіх соцмереж та форумів. Будьте обережні. Усе, що ви пишете або кажете, може бути використане проти вас, навіть будь-який жарт».
Загалом, через відсутність спікерів довелося стежити за реакцією людей на події минулого тижня по коментарях у соцмережах.
«У нас все спокійно, а на всіх телеканалах — суцільне виття»
Усе почалося 17 лютого. Цього дня бойовики обстріляли дитячий садок у Станиці Луганській (на щастя, снаряд влучив у музичну кімнату, де не було занять), кілька шкіл, десятки позицій ЗСУ та прифронтових населених пунктів на підконтрольній території. У наступні дні пекло тривало. Паралельно сталася низка вибухів у Донецьку, Луганську та Ростовській області, у чому, природно, Росія звинуватила ЗСУ. Більше ж немає кому.
Читайте також: Олег Саакян: «У Росії є можливість розв’язати війну, а вийти з неї переможницею варіантів немає»
Кремлівські пропагандисти та сепаратистські ЗМІ почали нагнітати обстановку повідомленнями про «потужні канонади та десятки вибухів, про руйнування та постраждалих»: «Удари завдаються методично. Глухі й гучні звуки, домівки ходять ходуном». Проте місцеві жителі чомусь реагували на ці сюжети мляво. Більшість повідомлень у соцмережах була така: «У нас все спокійно, все як завжди, а на всіх телеканалах — суцільне виття». «Люди, це розпалювання ненависті для виправдання війни».
Ось ще один коментар. «Хлопці, коли я пишу „все спокійно“, я не маю на увазі обстріли. Стріляють усі вісім років. Сильніше, слабше — це залежить від настрою Путіна. Це такий важіль його тиску. Тож це не показник. І при обстрілі, де гинуть одна-дві людини (розумію, як це звучить дико), це не війна. Це обстріл, тобто показуха по-путінськи».
Було чимало повідомлень про приїзд російських журналістів. «Прифронтовими смт бігають „дірівці“ з дорученням „знайти жителів, які розповідатимуть про вибухи“. Шукають, хто на камеру цю хрінь скаже. Зважаючи на все, на нас чекають історії про Bayraktar, які бомблять народ Донбасу».
А ось і правда про те, звідки стріляють. «Весь цей час бойовики під керівництвом російських кураторів стріляють з усього, що є. Іноді просто в поля — щоб у містах було галасливо і люди боялися. Навіть „промиті“ місцеві дивуються, звідки ці звуки, якщо не від своїх».
Читайте також: «Навіщо підставляти себе і свою сім'ю заради України, якій ми не потрібні?»: розповідь жителя Донецька про життя в так званій «ДНР»
«Це не евакуація, а депортація»
18 лютого Пушилін та Пасічник практично одночасно виступили з відеозверненнями. Обидва трагічним голосом оголосили про евакуацію жінок, старих та дітей до Росії. Мовляв, у Ростовській області виділили місця (щоправда, не уточнили де), а на прикордонних пунктах пропуску створено умови для швидкого переходу. Що цікаво, пізніше з'ясувалося, що ці полум'яні звернення були записані двома днями раніше, коли про евакуацію ще не йшлося. Дива якісь…
У новинах зворушливі сюжети про те, як злякані, розгублені люди зі сльозами прощаються з рідними і сідають в автобуси та потяги, які мчать їх подалі від «жаху». Однак незабаром вони почали повідомляти тим, хто залишився, що «гадки не мають, куди й на скільки їх відправляють», що багато хто в метушні забув найнеобхідніше («навіщо нас так квапили?»), що деякі автобуси всю ніч простояли практично в полі, що нікого не годували (обіцяли гаряче харчування) і не випускали до туалету, що санаторії, де людей планували розмістити, виявилися зачиненими. При цьому повернутися додому «біженці» вже не можуть — «усі пункти пропуску в регіоні працюють лише на в'їзд до Росії». Такі повідомлення вони ілюстрували знімками зі шкільних спортзалів (це якщо пощастило), де стоять розкладачки.
«Путін вісім років знущається з донеччан. Багатий український регіон перетворив на злиденне гетто. Тепер жінок із дітьми вивозять із рідних будинків до спортзалів. Це не евакуація, а депортація».
«На Успенці на кордоні росТВ. Знімають натовпи втомлених людей, які повільно йдуть. Усі бредуть, як зомбі, до рятівного кордону. Усі хочуть сховатися в Росії. Тільки вона, миротвориця, допоможе. Напоїть, нагодує, обігріє…»
У перші години евакуації з'явилося багато повідомлень про те, що бойовики заради картинки про «каральні операції ЗСУ» можуть обстріляти колони. Офіцер ЗСУ Андрій Іваніченко звернувся до мешканців ОРДЛО: «Ви можете любити Путіна й не любити Зеленського, ви можете ненавидіти Б (а, о, і, е) ндеру та любити Миколу II. Зрештою, ви можете пов'язувати своє майбутнє та майбутнє своїх дітей з „великою та багатою“ Росією, а не з Україною. Але якщо ви зараз їдете в автобусі до Ростовської області, знайте, що фугасу, дбайливо покладеному в багажник вашого автобуса умілими ручками „вагнерівця“, який отримав величезну практику в ЦАР, Лівії, Сирії, на тому ж Донбасі у 2014 році, глибоко начхати на ваші сподівання та мрії. Будьте розсудливі, бережіть себе та своїх дітей, не станьте пішаком у великій грі РФ на підвищення ставок. Гебня завжди любила чужу кров».
Коли люди після всіх поневірянь таки опинилися в Росії, виявилося, що обіцяного «теплого прийому» немає. У соцмережах немає жодного слова подяки стороні, що приймає. Ба більше, стався серйозний сплеск обурення, коли стало відомо, що про готовність прийняти біженців з Донбасу заявили Якутія, Мордовія, Оренбурзька область тощо. «Біженці, яких гнали з „діри“, Росію злякали», — зробили висновок люди.
Наступний момент описав колишній мешканець Луганська, київський журналіст Євген Спірін: «У понад тридцяти людей, які приїхали до російських клопівників з Луганська та Донецька, позитивні тести на ковід. Уявляю ці ковідні хоспіси та лежачих у спортивних залах на розкладачках людей, які задихаються. У Луганську дітей женуть до школи. Жене та сама «влада», яка ще в п'ятницю істерила й закликала всіх виїжджати до Росії. На прикордонному пункті розгорнули російські намети. Примушувати людей ночувати у наметах у лютому інакше, як знущанням, не назву.
От жив ти у своїй квартирі чи будинку. А потім диктатор, який «поїхав», і його мавпи вирішили влаштувати показуху та розповісти про «наступ». І ти зі своїми пожитками вирушаєш до Воронежа. У табір «Блакитний екран». У кімнату п'ять квадратних метрів із десятьма сітчастими ліжками. Зі смердючими простирадлами, одним на сто осіб туалетом і душем раз на тиждень. Загалом, як у таборі. Таборі федеративної республіки ГУЛАГ".
Тим, що люди покинули житло, вже скористалися мародери. «Менше доби знадобилося мародерам, щоб розграбувати 56 квартир у Донецьку та 42 у Макіївці. Так-так, саме квартири „евакуйованих“ аборигенів у бараки під російським кордоном».
Чи справді треба було їхати? «Головне — їдуть одиниці. Усі вдома. Усі працюють. Кафе, магазини, садочки. Тихо й спокійно».
Читайте також: Київ має заявити — Мінські домовленості не можуть бути виконані Україною, — Роман Безсмертний
«Чоловіків поженуть як гарматне м'ясо попереду російських «визволителів»
19 лютого у Донецьку та Луганську оголосили загальну мобілізацію чоловіків віком від 18 до 55 років та закликали їх прибути у військкомати, заборонивши виїжджати з «республіки». Пушилін звернувся «до всіх, хто здатний тримати в руках зброю», із закликом «захистити свої сім'ї, Донбас та всіх російських людей».
Ось що пишуть про це.
«Кажуть, що нібито багато добровольців. Не вірте. Ніхто не хоче воювати».
«Чоловіків примусово мобілізують — поженуть як гарматне м'ясо попереду російських «визволителів».
«Почалося полювання на мужиків. По „дірці“ не проїдеш. На блокпосту у Горлівці не випускають мужиків. У Харцизьку перевіряють усі машини. Але наш місцевий народ знає дороги полями та посадками».
«Хлопець учора вечеряв у кафе. Прийшли двоє. Кажуть: „Ходімо з нами, юначе“. Досі вдома немає. Напевно, вже на передовій».
«Ховаємо у себе хлопця 19 років з Горлівки».
«Якщо син здоровий, то заберуть, а матір у Ростов відправлять».
«Вже гребуть і тих, хто старший за 55 років. Значить, треба підвал облаштовувати».
«Заводи, шахти, торгівля — пофіг. Все зупинити, закрити, залишити. Змінами, бригадами — до армії. Головне — всіх під рушницю, а за спинами „м'яса“ будуть російські війська».
«От рейтинг найепічніших закликів в ім'я захисту „молодих республік“. Нинішній „топ“ призовників: хлопець із ДЦП, 17-річний хлопець, мужик, який уже служив в „армійському корпусі ДНР“ і влаштував там таке, що його звідти вигнали стусанами під дупу. Це якийсь неадекватний зек. Наразі взяли назад. Загалом, армія там збирається ого-го, звісно. Навіть посилення „вагнерівцями“ та „регулярами“ не змусить сприймати це серйозно».
Читайте також: Росія готова грати в «незалежність» з бойовиками, шантажуючи цим не лише Україну, а й увесь світ, — Лев Шлосберг
«Першу партію „мобілізованих“ вже одягли в „дубки“, видали речмішки та інше спорядження 1941 року та відправили рити мерзлу землю».
«Ні евакуюватись, ні захищати свої „республіки“ населення ні хріна не хоче. Ось така ми нація дірійська».
«У „ЛНР“ забирають чоловіків від 18 років до нескінченності. Забирають із будинків, з вулиці, з роботи. „Комендатура“ їздить вулицями — зупиняють, вимагають паспорт, кидають у машину та відвозять. Чоловіків звозять до військкоматів, пояснюють, що треба „померти за донбаську батьківщину“. А потім видають „дубок“ і вперед — робити картинку для „РІА-Новини“. Земляки, нашій владі на нас начхати. Пасічнику на нас начхати. Росії на нас начхати. Ми для них м'ясо. Все, що потрібно зробити, ― дезертувати. Викинути зброю. На нас ніхто не має наміру нападати. Ніхто, окрім Росії».
Коли на окупований Донбас уже «легально» заїхали регулярні війська, люди почали готуватися до найгіршого.
«Запасаємось водою, продуктами та сірниками. Думаємо, як не потрапити до армії ворога та як вижити».
«У разі війни внутрішніх біженців у Росії буде непомірно. Чи вони сподіваються воювати лише на території України? До них прилетить. Ой, як прилетить! Побігаєте потім із чоловіками та синами на паличці по Москві».
«Окуповані території — це рукавичка, яку одягне на закривавлені руки Росія».
«Ви не зрозуміли? Пастка захлопнулася. Кордони перекриті. Усіх мужиків на війну. Хлопці, вся надія на ЗСУ».
7533Читайте також: Вулиці Донецька спорожніли. Люди бояться мобілізації та не хочуть воювати за «республіки», — Олексій Мацука
Читайте нас у Facebook
