Ви звернули увагу, мої друзі, на те, як кремлівські довгожителі відгукуються про своїх найближчих сусідів — і про поляків, і про фінів, і про жителів прибалтійських країн, і про японців, з якими формально ось уже понад 70 років перебувають у стані війни, і про американців? Я вже не кажу про українців, які їм, судячи з їхніх же слів і дій, як кістка в горлі, жити не дає… У зв'язку з цим мені згадалася стара мудра притча, яка якнайкраще ілюструє подібну людську поведінку.

Якось до воріт міста, поряд з якими сидів майстер зі своїм учнем, під'їхав вершник у дорогому оздобленні. Притримавши коня, він спитав майстра:

— Скажи мені, старий, що за люди живуть у цьому місті?

⁃ Що за люди? - перепитав майстер. — Я відповім. Тільки повідай мені спочатку, які люди оточували тебе там, звідки ти прямуєш.

⁃ Жахливі! Негідники, ошуканці, ледарі, розгильдяї… Буквально все до одного! З ними поруч просто бути неможливо.

⁃ Мушу засмутити тебе, мандрівнику, — не поспішаючи, сказав майстер. І пояснив:

⁃ Адже тут саме такі городяни і проживають. Тож тобі краще було б пошукати краще місце.

Махнувши рукою і навіть не подякувавши за відповідь, вершник пришпорив коня і незабаром розчинився у хмарі пилюки. А через якийсь час до майстра з таким же питанням звернувся інший перехожий, що подорожує без нічого, з однією лише торбинкою через плече.

⁃ Шановний, не підкажеш, що за люди тут живуть? Я ось, наприклад, йду з міста, в якому більшість жителів і розумні, і ввічливі, і багато що вміють робити, і не бояться братися за будь-яку роботу. І сподіваюся зустріти тут таких самих городян.

⁃ Ти не повіриш, але саме такі люди живуть і в місті, біля воріт якого ми з тобою говоримо. Тож тебе навряд чи розчарує зустріч із ними.

⁃ Спасибі тобі, мудра людина, за ці слова, — сказав мандрівник і попрямував до нового для себе міста.

⁃ Слово честі, майстер, я так і не зрозумів, чому ти на одне й те саме запитання дав дві абсолютно різні відповіді! - в очах учня легко вгадувалося подив.

⁃ Нічого дивного в моїх словах не було, — спокійно пояснив майстер. — Багато в чому ставлення до людей залежить насамперед від людини. Від того, який він насправді.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.