Дії російських окупантів, які залишили після себе у населених пунктах Київської області численні свідчення звірських злочинів, змусили сьогодні весь світ говорити про Бучу, Ірпіну, Гостомель, Бородянку. Документальні підтвердження реалізованої армією Путіна політики геноциду українського народу жахають лідерів європейських країн, які побували в цих місцях недалеко від Києва і побачили все на власні очі.

У той самий час абсолютно міфічні речі, що відбувалися у тій же, наприклад, Бородянці, звертають на себе увагу людей. У архангела Михайла, пам'ятник якому встановлено в центрі міста, після ракетного обстрілу було пошкоджено хрест, але меч з рук так і не випав. Встояло й пронизане ворожими кулями бронзове портретне зображення Тараса Шевченка. Але особливо всіх вразила історія з кухонною шафкою на стіні житлового будинку, що збереглася після прямих влучень. На цій шафці — наперекір усім ракетам і снарядам ворога — залишився стояти невигадливий керамічний півник.

Фотографія з цим гордим символом стійкості українського народу у боротьбі з агресором облетіла найбільші видання світу. Художній твір майстрів Васильківського майолікового заводу набув нового звучання. Недарма ж такого півня подарували прем'єр-міністру Великобританії Борису Джонсону, який відвідав Київ, великому і справжньому другу українського народу. Недарма ж ось уже кілька днів за спиною у президента Зеленського, який виступає зі зверненнями до парламентів різних країн, можна бачити все того ж гордого і стійкого українського півника, який не здається значно переважаючим силам завойовників і демонструє всім мужність нашого народу.

У фарфоровому музеї, який ми обов'язково відкриємо відразу після закінчення війни, неодмінно буде представлений такий самий керамічний півник. Навряд чи вийде здобути того самого, з Бородянки. Це пов'язано з безліччю юридичних і організаційних проблем. Але виріб українських майстрів, який став знаменитим, у будь-якому випадку своє місце в музеї знайде. А тому я хотів розповісти вам одну стару притчу.

Багато століть тому прийшов до князя вчитель бойових півнів та запропонував потренувати улюбленого півня князя. Князь погодився і передав йому найкращого свого півня.

Минуло десять днів.

- Ну, як, — запитав князь, — мій півень уже готовий до бою?!
- Ні ні! Він надто самовпевнений. Його не можна випускати!

Минуло ще десять днів.
- Ну, а тепер?
- Ні, ще рано. Він дуже різко на все реагує.

Минуло ще десять днів.
- А тепер?
- І тепер ще рано. Сила та лють переповнюють його, і це помітно.

Минуло ще десять днів.
- Але тепер він готовий?
- Тепер він готовий. Він сильний і рухливий. Він могутній і безстрашний. Але у той же час він розважливий, на чужі крики не реагує. Він практично непереможний. Й інші півні, відчуваючи це, не хочуть з ним битися, а, тільки-но побачивши його, тікають геть…

Скільки днів війни має ще пройти, щоб агресорові стало нарешті зрозуміло, що наш український півник непереможний?!

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.