Якось іспанському королю подарували пташеня сокола. Королівський ловчий вигодував і виростив птаха, але ніяк не міг навчити його літати. Сокіл відмовлявся залишати гілку дерева, куди його посадили, коли він був ще пташеням. Король з вікна палацу часто спостерігав, як ловчий тренував мисливських птахів: орлів, шулік, інших соколів, але цей завжди продовжував сидіти на своїй гілці.

Ловчий зізнався королеві, що нічого не може поробити з соколом, навіть їжу йому доводиться носити до дерева і піднімати до гілки, яку той відмовляється покидати. Король, засмучений такою ситуацією, розіслав гінців з проханням про допомогу і, прокинувшись наступного ранку, раптом побачив сокола, що літає над палацом.

- Приведіть до мене людину, яка зуміла зробити це диво! — наказав король.

До нього привели простого селянина.

- Розкажи, як тобі вдалося змусити сокола полетіти? Ти що, маг? — спитав король.

Селянин щасливо посміхався, радіючи, що зміг здивувати самого короля.

- Це було не так вже й складно, ваша величність! Я просто спиляв гілку, на якій сидів ваш сокіл. І тоді йому довелося зрозуміти, що він має крила… І він полетів.

Адже це як у людей. Деякі сидять на своїх звичних гілках, навіть не здогадуючись, що вони мають крила. І лише переломні події у житті здатні підштовхнути їх до розуміння того, що вони можуть літати.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.