Зірка Голлівуду Бред Пітт продовжує дивувати мільйони своїх шанувальників несподіваними одкровеннями. Як уже повідомляли «ФАКТИ», нещодавно 55-річний актор публічно освідчився в коханні колишній нареченій, актрисі Гвінет Пелтроу, з якою розлучився у 1996 році. І ось з'явилася нова порція зізнань. Інтерв'ю з Піттом практично одночасно опублікували британський журнал GQ та американська газета The New York Times.
«ФАКТИ» зібрали разом найяскравіші заяви Бреда, зроблені ним для вказаних видань.
«Більшу частину 90-х я провів, ховаючись від усіх і курячи марихуану. Я відчував себе надто некомфортно через всю ту увагу, яка мені приділялася у ЗМІ… Потрібно було приблизно років десять, щоб я зрозумів — з таким життям я сам себе відправив у в'язницю. Я відмовився від травки й почав частіше з'являтися на людях. Зараз роблю це постійно і знаходжу, що люди здебільшого класні», — заявив Пітт.
«Мій персонаж у фільмі „Одного разу в… Голлівуді“ пробує ЛСД. Чи пробував я цей наркотик? О, так, о, так!» — зізнається Бред.
«Я перестав читати будь-яку пресу приблизно 2004 року. Я говорю — будь-яку, не тільки рецензії. Навіть на прийомі у лікаря не беру до рук журнали. Бо деякі з них здатні впаятися тобі в голову наче щур. Вони пролізуть у мізки й впливатимуть на прийняті мною рішення, впливатимуть на ролі, які я вибираю, на моє життя, і мені не здається це корисним. Багато людей завжди казали мені, що не читають про себе у газетах. Я їм ніколи не вірив. Тепер я розумію, що вони мали на увазі. Я не намагаюся уникати статей про мене — я їх просто не шукаю. Чесно, я гадки не маю, зі скількома жінками за останні два чи три роки у мене були романи, якщо вірити ЗМІ. Скажу лише, що все це неправда… Але для мене це не має жодного значення», — заявив Пітт.
«З деяких пір я щоранку записую, що мені снилося. Це важливо. Я хочу розібратися чому? Ось уже чотири, ні, навіть п'ять років мене переслідує той самий сон. Точніше, він закінчується однаково. Дія завжди відбувається у темряві. Скажімо, я йду вулицею чи парком. Освітлення як у фільмі „Екзорцист“. І раптом звідкись з безодні вискакує незнайомець і завдає мені удару ножем під ребра. Або я починаю розуміти, що мене хтось переслідує. Я намагаюся втекти, але опиняюся в пастці. І знову удар ножем. Третій варіант цього кошмару — я в домі з дитиною, якій я хочу допомогти втекти. Але хтось валить мене на стіл і встромляє ніж. Знову ніж! Щоразу я прокидаюся в страху. Я не розумію, чому мене хочуть вбити. Після того як я почав записувати зміст цих снів і розумітися на причинах, мені начебто легше. Вони хоча б не сняться тепер щоночі», — розповів актор.
«Я став набагато рідше зніматися. Хочеться грати тільки щось варте, унікальне. Гадаю, я вже увійшов у останній період мого життя, останній семестр чи триместр, якщо хочете. І я питаю себе — якою ця частина життя має бути? Який я хочу її зробити? — ділиться своїми думками Пітт.
«Більшість пандемії я провів у своєму невеликому будинку на Голлівудських Пагорбах. У мене багато іншої нерухомості, але ця мені особливо дорога та близька. Це перший будинок, який я зміг купити собі. Це було у 1994 році. Я тоді заробив перші пристойні гроші. Мені його продала Кассандра Петерсон. Пам'ятаєте Ельвіру, володарку темряви? Вона розповідала про цей будинок дивні речі. Твердила, що часто чула чиїсь кроки. Вони лунали на третьому поверсі, який тоді не був житловим. А у 60-х тут жив Марк Гемілл (голлівудський актор, зіграв Люка Скайуокера у „Зоряних війнах“. — Ред.). Він з'їхав після того, як його приятель повісився у цьому будинку. У туалеті поруч із його спальнею. Мене ці історії не лякали. Але спочатку я приводив друзів, і ми влаштовували тут гучні вечірки. Після них доводилося часом робити ремонт. Потім мені все набридло, і я тут усе переробив. І цей будинок став місцем мого усамітнення. Мені тут спокійніше… Я помітив, що коли виїжджаю звідси до Лос-Анджелеса чи на студію, починаю відчувати якийсь тягар, який тисне на мене, як тільки я проїжджаю поворот на Санта-Барбару…» — стверджує Бред.
«Я належу до тих осіб, які виражають себе через мистецтво. Мені завжди хочеться творити. Якщо я цього не роблю, щось у мені вмирає. Тому мені не вистачає лише кіно. Я захопився скульптурою, роблю меблі. У своїх будинках все роблю сам… Під час пандемії у мене з'явилися два нові захоплення — гітара та порцеляна. Я навчився сам робити порцелянові вироби. Наприклад, свічники. Вважається, що чим тонша порцеляна, тим краще, тим красивіше. Смертний гріх — робити порцеляну товстою. Так ось, я грішник. Мої свічники товсті й важкі, але мені це подобається… Деколи я уявляю, як через пару тисяч років хтось, копаючись у бруді та вулканічному пилу, знайде мій наручний годинник, фотоапарат Leica та свічники», — каже Пітт.
«Зізнаюся, я сам люблю шукати скарби. Точніше, вірю в їхнє існування. У 2008 році ми з Анджеліною купили у Франції шато Міраваль і тисячу акрів виноградників навколо нього… Кілька років тому до мене прийшов один тип і розповів історію. Він стверджував, що в цьому замку закопано скарби на мільйони доларів. Нібито їх сховали хрестоносці, повернувшись із походу до Леванту. Мене захопила ця думка. Я купив купу різного спорядження, металошукачі та інше, і приблизно рік витратив на пошуки цього міфічного скарбу. Звісно, нічого не знайшов. А потім дізнався, що тип, який мені про нього розповів, працював на фірму, яка торгує металошукачами! Відчув себе дурнем. Але це швидко минулося. Я навіть залишився йому вдячний — полювання за вигаданим скарбом подарувало мені збудження, якого я давно не відчував», — розповідає Пітт.
«Я не п'ю алкоголь уже шість років. Вважаю за краще воду. Курити кинув два роки тому. Тепер постійно жую антинікотинову м'ятну жуйку… Зав'язати зі спиртним мені допомогли відвідини групи анонімних алкоголіків. Знайти хорошу коштувало великих зусиль. Але мені пощастило. Ці люди справді вміють зберігати секрети. За випивкою не сумую зовсім. А от по гарній сигареті… Іноді так хочеться затягнутися вранці після чашки кави. Це дуже смачно. Відмовившись від сигарет, я ніби позбавив себе важливого привілею», — зізнається актор.
«Багато хто вважає мене снобом, нестерпним і зарозумілим, егоїстом. Це все через те, що я не можу їх згадати — їхні обличчя, імена. Хоча ми зустрічалися, нас знайомили. Проблема не в моєму характері, але мені ніхто не вірить! Я страждаю на прозопагнозію. Я хочу запам'ятати людину, але не виходить. І мені самому соромно…» — каже Пітт.
5550Читайте нас у Facebook
