«Мене принижує перелякане співчуття від росіян чи білорусів. Ви програли свої країни, ви програли своє життя, у вас немає майбутнього», — Ірина Ванникова
«Коли мені кажуть про «хороших рускіх», пишуть про «друзів білорусів», — пише Ірина Ванникова у соцмережах. — Мовляв, вони тримають невидимий фронт спротиву, я згадую одну притчу.
«Якщо дії твого „друга“ призвели до того, що тобі одірвало дві руки, чи зможеш ти його простити? Може, і пробачиш, але обняти вже не зможеш».
У моєму серці немає ненависті. І мені не треба сусідських нещирих вибачень. Я їх зневажаю. Поки з територій білорусі та росії на нас летять ракети, сунуть війська, гинуть наші люди — усі р@скі та білору@и — учасники злочинів.
Через війну я втратила роботу, майбутнє і перспективи. Мої діти живуть в чужих родинах, які стали нам рідними. Але вони щодня плачуть і хочуть додому. Коли близька мені людина на передку, я боюся дихати й спати. І видихаю з першим смс. Моя мама здригається, коли чує гул літака. Все, як у тисяч українців. І я вважаю, що мені пощастило, бо в мене цілі руки і ноги та живі дорогі мені люди.
Тому, мене принижує перелякане співчуття від росіян чи білорусів. Не варто перед українцями вибачатися, виправдовуватися і ховати очі. Ваша пасивність зробила вас посібниками злочинного режиму. Ви програли свої країни, ви програли своє життя, у вас немає майбутнього.
А Україна переможе. І я обніму усіх, кого люблю. Нам можна одірвати руки чи ноги, але не можна одірвати наші крила та вбити наш дух.
Слава Україні!"
Фото Ірина Ванникової із соцмереж
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
2805Читайте нас у Facebook
