16-річного підлітка змушували мити камеру тортур, у якій катували українських військовополонених: після 90 днів неволі юного заручника звільнили
В той день, крім Влада, в машині, в якій він знаходився, були його родичі. Їх росіяни все ж таки відпустили, а Влада — ні. Тільки зараз, через 90 днів, його вдалося звільнити. Кореспондент «ФАКТІВ» поспілкувався з батьком Владислава Олегом.
— Як поводилися з Владиславом в неволі?
— Сина розглядали як цінного заручника, тому фізичного насильства не застосовували.
— У яких умовах його утримували?
— Спочатку 48 діб він був у слідчому ізоляторі міста Василівка в одиночній камері. Потім 42 дні його тримали у Мелітополі у номері приватного готелю.
— Владислав, напевно, розповів вам, наскільки важко було йому пережити полон?
- Зрозуміло, що найважчими видалися перші 48 діб у одиночній камері слідчого ізолятора. Там катували полонених військовослужбовців нашої армії та цивільних. Він це бачив, чув крики. Людей били, катували електричним струмом. Влада змушувала мити від крові приміщення, в якому проводилися тортури. Йому давали й інші роботи — на кухні, мити підлогу. Крім того, дозволяли по 10−20 хвилин на день походити на внутрішньому подвір’ї слідчого ізолятора.
— Вам надали можливість спілкуватися з Владом телефоном?
- За ці 48 діб ми з ним 6 разів розмовляли телефоном. У розмовах я приділяв особливу увагу психологічному стану сина — налаштовував його на те, щоб він ні з ким не конфліктував, щоб виконував роботу, яку йому дають, якщо вона є прийнятною з моральної точки зору. Говорив, щоб він знайшов у собі сили прийняти дійсність такою, якою вона є. З того, що син казав мені, за інтонацією його голосу я розумів, що йому вдається контролювати свої емоції, не розкисати. Владу, звичайно ж, дуже сильно хотілося якнайшвидше повернутися, тому щоразу питав, коли я зможу його забрати.
— Владу вдавалося з кимось спілкуватися у в'язниці?
— Періодично у нього з'являлися сусіди по камері. Перші 4 дні сусідом був 24-річний хлопець. Потім більше, ніж через місяць підселили якогось польового командира формувань ДНР. І під кінець — літню людину.
Читайте також: Знайшлася «рідна кров»: історія розлученої з мамою 4-річної Аліси з Маріуполя отримала продовження
— Таке тривале перебування в неволі позначилося на здоров'ї сина?
— У неволі у нього виникали проблеми із тиском. Він був підвищеним. До того ж, з'являлася надто велика різниця між верхнім та нижнім показниками тиску: 140 на 30, один раз навіть 180 на 50. Син просив покликати лікаря, але медика не запросили жодного разу. Хоча я теж порушував це питання під час переговорів про звільнення Влада. Єдине, що йому надали в якості медичної допомоги — таблетки.
- Він був наймолодшим в'язнем СІЗО в окупованій Василівці?
- Так, наймолодшим і єдиним неповнолітнім заручником.
— Окупанти дозволяли передати йому їжу, предмети першої необхідності?
- Ні. Під час тривалих переговорів про звільнення сина таке питання не обговорювалося.
- Годували прийнятно?
— Давали армійські сухпайки, якісь консерви. Ще вручили пальник, в якому використовується сухий спирт, щоб можна було розігріти їжу.
.jpg "Олег Буряк домігся звільнення сина")
— Для себе ви відповіли на запитання, чому його заарештували?
- Окупанти випадково звернули увагу на Влада на блокпості біля Василівки під час перевірки документів у людей, які евакуювалися з Мелітополя до Запоріжжя. Загарбники вирішили, що він може стати цінним заручником. Серед них знайшлася людина, якій треба вирішити певні питання на підконтрольній українській владі території нашої країни. Для цього і знадобився Влад як заручник. Надалі йшли обговорення пред'явлених вимог.
- Тобто вдалося дійти певної угоди, завдяки чому Владислава відпустили?
- Так і є.
— Що тепер? Хлопцю потрібна реабілітація?
— Він пару тижнів поживе в сім'ї, а потім нехай вирішує сам. Адже він уже досить доросла людина. Тим більше, у нього з'явився такий життєвий досвід, якого не я маю.
Судячи з даних у телефоні сина, за 90 днів він пройшов лише 1 кілометр. Отже, йому зараз принесуть задоволення самі звичайні здавалося б заняття: погулянки, розмови вдосталь з ким захочеться, не переймаючись, що скажеш щось зайве чи небезпечне для себе. Йому всі дні полону доводилося обдумувати чи не кожне слово. Однією з проблем Владислава в неволі була нестача нормального спілкування.
- Владислав ще навчається у школі?
- Так, закінчив 10-й клас, попереду 11-й.
- Визначився, куди хоче вступати після школи, ким стати?
- Поки що ні. Я, до речі, сьогодні (8 липня) ставив йому це питання.
- Влад ваша єдина дитина?
- У мене четверо дітей. Владислав старший.
— Як удома зустрічали його з полону? Можливо, мама приготувала страви, які він найбільше любить. Чи ви повели його в кафе?
— Влад — дитина від першого шлюбу. У мене двоє дітей у першому шлюбі та двоє — у другому. Мама Влада з його молодшою сестрою зараз перебувають у Швейцарії. Він зі мною. Сьогодні вперше цього року ми ходили до кафе.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, як відбувається обмін полонених та заручників.
Влад Буряк. Фото з «Фейсбуку»
3505Читайте нас у Facebook
