Ще до Нового року УПЦ може втратити право користуватись значною частиною Києво-Печерської лаври: науковець назвав причину
«Строк оренди двох соборів Верхньої лаври — Успенського та Трапезної церкви — закінчується зовсім скоро, у поточному місяці»
— Чи є перспективи передачі Києво-Печерської лаври Православній церкві України? — ставлю питання Олександру Сагану.
— Так, це цілком можливо, оскільки Києво-Печерська лавра знаходиться в державній власності. Зараз частина лаври здана в оренду УПЦ. Рада національної безпеки і оборони України доручила уряду перевірити дотримання УПЦ умов оренди. Якщо буде виявлено порушення, держава матиме право розірвати договір. Важливо також те, що строк оренди двох соборів Верхньої лаври — Успенського та Трапезної церкви — закінчується зовсім скоро, у поточному місяці. Вона може бути продовжена або не продовжена. Стосовно Нижньої лаври, де розміщено монастир УПЦ, її оренда довгострокова. Але знову ж таки: якщо є вагомі підстави для розриву договору оренди, то це може бути зроблено. Існує й інший варіант: ченці організують збори, на яких приймають рішення про перехід в ПЦУ.
— Але сподіватися на це не доводиться?
— Чому, ні? Це цілком ймовірний сценарій. Інша річ, що ченців, які готові відкрито заявити про бажання перейти в ПЦУ, не надто багато — нині їх поки що меншість.
— Чому?
— Бо будь-яке «вільнодумство» серед ченців жорстко задавлюється керівництвом. До того ж їм роками втовкмачують тенденційні трактування реалій і подій, як то про «триєдиний народ», «руській мір» або «братовбивчу війну». Якщо прибрати фактор тиску керівництва УПЦ на монахів, то цілком можливо, що вони перейдуть в ПЦУ.
— Наприкінці 2018 року було утворено Православну церкву України, Вселенський патріарх Варфоломій I підписав томос про її автокефалію. То чи можна після цього вважати УПЦ неканонічною церквою на території нашої країни?
— Так, маємо на це підстави. Адже УПЦ знаходиться на чужій канонічній території. Вселенський патріарх Варфоломій I чітко пояснив, як слід називати митрополита УПЦ Онуфрія — митрополит у Києві (тобто, він тепер тут гість, і, згідно з канонами, не має право називатися Київським митрополитом). Нагадаю, що 15 грудня 2018 року, коли відбувся Об’єднавчо-Установчий Собор, УПЦ проігнорувала його — відмовилась брати участь. В результаті втратила статус канонічної церкви на території України.
«Якщо громада вирішила перейти в ПЦУ, а священник відмовляється, то йому доведеться піти»
— Який статус зараз має УПЦ?
— Вона є канонічною лише як закордонна частина Російської православної церкви. Вселенський патріарх Варфоломій I та практично всі Помісні православні церкви визнають УПЦ як «об'єднання єпархій Російської православної церкви на території України».
— Багатьом православним вірянам цікаво, що кожен з них може зробити, аби церковна громада УПЦ, до якої вони належать, перейшла в Православну церкву України. Які здійснити цей перехід?
— Слід починати із роз’яснювальної роботи, щоб переходи були не емоційними (бо це може створити згодом конфлікт), а усвідомленими, щоб потім частина вірян не співала по кутках про «матушку росію». Коли сформується велика група парафіян, які будуть знати об’єктивну історію своєї Церкви, а не її московську версію, і захочуть, щоб їх громада перейшла до ПЦУ, вони проводять збори і приймають рішення про перехід.
— А якщо священник церкви, в яку вони ходять, не погоджується з рішенням громади?
— В такому разі йому доведеться піти. ПЦУ призначить іншого священнослужителя.
— Такі випадки вже траплялися?
— Так, і їх, на жаль, ще багато. Лише близько 25% священників УПЦ погодилися із рішеннями своїх релігійних громад про перехід в ПЦУ. В решті випадків вони були змушені залишити свої приходи.
— В чому причина їх спротиву?
— Річ у тому, що з юних літ їх зомбували в духовних семінаріях та академіях, вбиваючи в голову, що немає і не може бути окремої від москви української церкви. Тепер, коли ці священники вже дорослі люди, їм важко ламати сформований світогляд. Багатьом з них дуже й дуже не хочеться визнати, навіть самим собі, що вони багато років фактично брехали людям, розповідаючи, наприклад, про існування вигаданого пропагандистами «триєдиного народу» чи «триєдиної Русі», пропагували «руській мір» тощо.
— Кожний священник УПЦ, який хоче перейти в Православну церкву України, розуміє, що йому доведеться зіштовхнутися з шаленою протидією верхівки УПЦ. Що можна порадити таким батюшкам, щоб впоратись з тиском на них?
— Перешкоджати їм переходити в ПЦУ ніхто не має права — це безумовна вимога закону і право вільної людини. Поясню процедуру переходу: ініціативна група скликає збори своєї релігійної громади. Більшістю голосів (потрібно не менше двох третин від числа присутніх) приймають рішення про перехід в ПЦУ, і ця ж ініціативна група оформляє відповідні документи на зміну юрисдикції. Всі незгодні з цим рішенням мають право створити нову громаду і просити почергове богослужіння в храмі.
Інколи буває ситуація, що у того чи іншого священника УПЦ не складаються відносини із керівним єпископом ПЦУ у їхній області. У такому разі священник має можливість підпорядковуватись напряму предстоятелю ПЦУ — митрополиту Єпіфанію. Це називається отриманням ставропігії (прямого підпорядкування).
— Є громади, які отримували ставропігію?
— Так. Вже є декілька десятків таких випадків.
— У кого зараз більше вірян — в ПЦУ чи в УПЦ?
- За моїми оцінками, десь 50 на 50. На початок нинішнього року в ПЦУ було 7,2 тисячі громад. За 11 місяців додалося ще приблизно 700. Разом близько 8 тисяч. Приблизно стільки й в УПЦ.
За соціологічними дослідженнями, лише 4% відсотки православних України відносять себе до Московського патріархату. Десь 20% вважать себе просто православними. І понад 50% висловлюють прихильність до ПЦУ. Тут слід зауважити, що у багатьох вірян немає в досяжній близькості храмів ПЦУ, тож вони вимушені ходити до храму, який на цей момент підпорядкований УПЦ. Але себе ці люди з Московським патріархатом не позиціюють.
«До 2007 року ця церква, згідно зі своїм статутом, називалась УПЦ Московського патріархату, і цим її очільники гордилися»
— Держава має право заборонити УПЦ?
— Ні, адже у нашому законодавстві не існує такого поняття, як заборона тієї чи іншої церкви — вони навіть не мають статусу юридичної особи. Є можливість припинення діяльності конкретної релігійної громади судовим рішенням, але не церкви загалом. Закон дає перелік причин, у якому випадку це можливо. Всі інші варіанти суперечитимуть Конституції України та міжнародному праву.
Але держава має право встановлювати правила функціонування релігійних організацій, ставити перед ними ті чи інші вимоги, в тому числі обов’язкові для виконання. Як, наприклад, деполітизація церкви або вказування правдивої назви, в якій було б чітко відображено підпорядкування цієї структури Московському патріархату. До речі, право держави вимагати такі зміни у назві підтвердив і Європейський суд з прав людини.
Нещодавно в Верховній Раді України розроблено три законопроєкти, в яких стосовно релігійних організацій вжито слово «заборона». Але в даному разі мова йде лише про можливість зняття з юридичної реєстрації, а не фактичне припинення діяльності. До речі, 95% громад УПЦ самі себе зняли з юридичної реєстрації.
— Як це сталося?
— Річ у тому, що вони не виконали норму закону (він має номер 2662), щодо внесення змін до назв релігійних організацій. Відповідні зміни вони мали зробити ще у 2019 році. В січні того року було видано наказ Міністерства культури України з переліком релігійних громад, які мають, відповідно законодавства, внести зміни у свої назви. На це їм давали 9 місяців — до 26 жовтня 2019-го. Виконали вимогу держави тільки 105 громад. Решта, тобто ті самі 95%, про які я кажу, не виконали. Тому їх статути не являються чинними й вони, згідно з законом, втратили статус юридичної особи.
— Яку саме назву вони мали взяти?
— Будь-яку, на їх розсуд. Але, як я вже сказав, в ній має бути відображена належність цих громад до Московського патріархату. Інакше вони вводять в оману своїх парафіян. До речі, до 2007 року ця церква за статутом була УПЦ Московського патріархату, і цим її очільники навіть гордилися. Лише у грудні 2007 року внесли зміни до статуту і відкинули додаток МП, але не тому, що стали автокефальними — це була політична гра.
— А як же рішення вже не існуючого Окружного адміністративного суду Києва про призупинення дії закону, який вимагає від УПЦ внести зміни у назви?
— Цей суд призупинив дію даного закону стосовно 265 релігійних організацій. Це єпархіальні управління УПЦ та її найбільші монастирі — в судовому рішенні подано їх вичерпний перелік. Всі інші структурні підрозділи та громади УПЦ вже давно мали змінити назву.
— Чому ж УПЦ ігнорує закон, а державні органи на це не реагують?
— Ми зверталися з запитом до державних інстанцій з проханням дати відповідь на це питання. Нам відповіли, що даний закон має розглянути Конституційний суд України. Посадовці, які дали нам таку відповідь, можливо не знають, що розгляд Конституційним судом того чи іншого закону не зупиняє його дію (окрім випадків, коли КСУ приймає спеціальне рішення призупинити дію закону на період його розгляду). В даному разі такого рішення немає. Тож закон, який вимагає змінити назву УПЦ, чинний і його слід в обов’язковому порядку виконувати.
Нагадаємо, скандальний настоятель Києво-Печерської лаври Павло попався на вивезенні за кордон церковного майна. Тим часом СБУ проводить обшуки у храмах УПЦ на території дев'яти областей України.
Читайте також: Розгромив вдвічі більше військо Московії: в Києві відкрилась виставка про видатного полководця князя Костянтина Острозького та його рід
В заголовку фото з Вікіпедії
4294Читайте нас у Facebook
