Розгромив вдвічі більше військо Московії: в Києві відкрилась виставка про видатного полководця князя Костянтина Острозького та його рід

«В полон потрапили обидва очільники війська московитів, а також багато інших воєвод — загалом близько 60»

— Під містом Орша зійшлися дві потужні армії: чисельність московського війська сягала 80 тисяч, а Великого князівства Литовського — близько 35 тисяч (називаю цифри, з якими погоджуються більшість науковців), — розповіла «ФАКТАМ» кураторка виставки, заступниця завідувача відділу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Ірина Шульц.

— Завдяки чому армія на чолі з Костянтином Острозьким перемогла?

— Костянтин Іванович вдався до військової хитрості: заховав у посадці артилерію. Його піхота й кіннота повелися так, нібито не витримали натиску величезного війська противника, та почали відходити. Московити кинулися їх доганяти й тут зовсім несподівано для себе напоролися на залпи замаскованих у посадці гармат. В лавах противника почалася паніка, він побіг. За ним кинулися війська Острозького й почали нищити ворога.

Тут слід сказати, що в Національному музеї у Варшаві зберігається великих розмірів картина XVI сторіччя, на якій зображено три різні епізоди (свого роду колаж) цієї грандіозної баталії. На нашій виставці демонструємо точну копію цього полотна. В одному епізоді зображено, як великий гетьман спостерігає за переправою своїх полків через Дніпро (не дуже широкий біля Орші). В другому — князь показаний в ключовий момент битви, коли московити потрапили у вправно облаштовану засідку та не витримали несподіваного вогню з гармат, в паніці побігли. На картині ми бачимо, як Острозький спостерігає за цим. І в третьому епізоді показано, як він дивиться за маневром татарського війська, яке було тоді союзником московського.

З історичної хроніки ми знаємо, що під час і після розгрому московитів по Дніпру та його притоку, річці Кропивна, пливла незліченна кількість їхніх трупів. В полон тоді потрапили обидва очільники ворожого війська — Іван Челяднін і Михайло Голиця, а також багато інших воєвод — загалом близько 60.

— Що стало причиною битви під Оршею?

— Посягання Московії на Смоленськ. В ті часи він входив до складу Великого князівства Литовського, був одним з важливих і потужних оборонних центрів. Щоб загарбати його, московський великий князь Василій ІІІ розв’язав війну, яка тривала 10 років. Битва під Оршею стала однією з центральних подій цієї війни. Москва тоді розсилала по всій Європі листи про те, що Велике князівство Литовське слабке і не має права на існування. Хоча це було зухвалою брехнею. Василій ІІІ сподівався в такий спосіб виправдати свою агресію. Після перемоги під Оршею великий князь Литовський Сигізмунд І написав європейським володарям, що московитів і татар розбито, багато з них взято в полон.

Частину полонених татар Костянтин Острозький відправив до себе в Острог, поселив там (в місті досі є вулиця Татарська). До речі, на території сучасної Литви живе чимало татар-караїмів, які потрапили туди саме за часів Великого князівства Литовського.

«Великий князь Литовський Сигізмунд І надав Острозькому фактично королівський привілей»

— Як відсвяткували перемогу під Оршею?

— Відомо, що, коли після цієї битви військо Острозького поверталося у Вільно, там на честь переможців побудували тріумфальну арку. До слова, в цьому місті збереглася старовинна Остра брама — в’їзд в історичну частину Вільно. Деякі литовські історики вважають, що вона отримала таку назву на честь Костянтина Острозького.

Проте в його кар’єрі були не тільки успіхи: вже бувши великим гетьманом Литовським (головнокомандувачем), під час однієї з битв він потрапив в полон до московитів, знаходився в неволі 6 років, на щастя, зумів втекти. І знову став великим гетьманом. Ця посада була чи не другою по значущості у Великому князівстві Литовському. Зауважте, що в неслов’янській та неправославній державі православний слов’янин Костянтин Острозький досяг такого високого соціального становища. В ті часи пращурів сучасних українців називали русинами. А повна назва держави була Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське.

— Тобто під Оршею русини разом з литовцями, білорусами та поляками билися з московитами?

— Саме так. Для всіх піддані московського князівства були тоді московитами.

Повернемося до Острозького. Він був не тільки великим гетьманом, але ще й воєводою Трокським — тобто, завідував замком великого князя Литовського. Посада воєводи Трокського вважалася дуже почесною, за неї змагалися найвпливовіші шляхетні роди. Дісталась вона Костянтину Івановичу.

Великий князь Литовський Сигізмунд І надав йому фактично королівський привілей — опечатувати свої листи, розпорядження та інші документи сургучем червоного кольору (в часи середньовіччя такого роду умовності мали велике значення). Причому цей привілей було розповсюджено на всю родину Острозького. До речі, цей рід входив до числа найзаможніших на теренах України. В певні часи Острозькі були навіть багатші за главу держави.

Слід також сказати, що іноді Костянтину Острозькому навіть доводилось виконувати обов’язки Митрополита Київського. Після битви під Оршею недалеко від місця цієї баталії Костянтин Іванович звів православний Монастир святого Миколая — попри те, що у Великому князівстві Литовському діяла заборона на будівництво нових православних храмів. Але для Острозького зробили виняток. До того ж він побудував декілька православних церков (вони збереглися) й у самому Вільно. Одну з них декілька років тому передали українській громаді.

«Онучку Костянтина Острозького мати зачинила в башті замку, щоб дівчина не бачилась з коханим. Але він викрав звідти наречену»

— Хто з родини Костянтина Івановича заснував Острозьку академію?

— Молодший син Василь-Костянтин — після того, як відсудив спадщину батька у доньки свого старшого зведеного брата Іллі.

— Чому Василю-Костянтину довелося судитися?

— Це непроста історія. Розповім послідовно. Костянтин Острозький був жонатий двічі. Перша дружина Тетяна Гольшанська народила йому сина Іллю. Вона померла у 42 роки, і тоді Костянтин Іванович одружився вдруге — на Олександрі Слуцькій. У них народився син Василь, про якого ви питаєте.

Костянтин Острозький помер у віці 70 років, і вся його величезна спадщина перейшла старшому сину Іллі. На жаль, Іллі дуже не поталанило: помер від травми, яку отримав, впавши з коня. Спадок перейшов його дружині та ще тоді не народженій доньці Галшці (Єлизаветі). Донька Галшка виросла, мами безліч разів намагалися видати її заміж за чоловіків, які дівчині не подобалися. Галшка всім їм відмовила.

— Бо мала коханого?

— Так, молодого шляхтича Олександра Слуцького. Щоб вони не зустрічалися, матір зачинила Галшку в башті одного з замків. Слуцький зумів туди дістатися й викрав дівчину. Але шляхтич Гурків дізнався, де переховуються закохані, та вбив Слуцького, забрав Галшку силою. Закінчилось тим, що вона від пережитого збожеволіла.

Це допомогло Василю відсудити в неї спадок Острозьких. Василю було 4 роки, коли батько пішов з життя. Син так обожнював покійного тата, що у 50 років взяв його ім’я — підписувався «Костянтин Костянтинович». Історики вирішили заради зручності називати його Василь-Костянтин.

Відсудивши спадок, він виділив гроші на величний надгробок батькові в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, а також — створення в Острозі школи та друкарні.

Друкарню він створив передусім, щоб видати Біблію церковнослов’янською мовою. Чому це було важливо? Його друзі казали: католики мають переклад Біблії польською мовою, протестанти — також. А православні перекладу Біблії не мають. Василь-Костянтин вирішив заповнити цю прогалину: запросив зі Львова знаменитого друкаря Василя Федорова, купив обладнання. Але перш ніж взятися за друк, слід було перекласти Біблію на церковнослов’янську мову. Для цього Василь-Костянтин запросив вчених мужів з Візантії та інших країв. Врешті у 1581 році в його друкарні було видано першу на українських землях Біблію церковнослов’янською мовою.

Як вийшло з академією? Великий князь Радзивіл казав Василю-Костянтину, що у вас (тобто, православних) немає своїх шкіл. Тому Острозький вирішив заснувати школу, яка згодом набула статусу академії. На жаль, вона існувала не довго — лише пів століття. Один з її учнів був майбутній гетьман Сагайдачний, під проводом якого козаки здійснили вдалий похід на Москву.

— Хто й через що закрив Острозьку академію?

— Закрила її онука Василя-Костянтина Анна-Алоїза. Вона була фанатичною католичкою. У 1630 році успадкувала Острог, відкрила там єзуїтську школу, а православну Острозьку академію спалила.

— Ви сказали, що її дід Василь-Костянтин дав кошти на створення величного надгробка своєму батькові Костянтину Острозькому в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. На жаль, восени 1941 року цей собор підірвали. В незалежній Україні його відбудували. Чи відтворили в ньому надгробок Костянтина Острозького?

— Так, але ще не повністю. Це також досить цікава історія. Помер Костянтин Острозький у 1530 році в Турові (зараз це територія Білорусі). Заповідав, щоб його поховали в Києво-Печерській лаврі. Адже це один з найдавніших і найавторитетніших центрів православ’я, до того ж тут поховано його прадіда Федора, якого було причислено до лику святих.

Заповіт Костянтина Острозького виконали. Як я вже казала, його син Василь-Костянтин, який 49 (!) років був воєводою Києва, оплатив створення розкішного мармурового надгробка. До речі, в часи Російської імперії надгробок закрили кіотом, щоб прихожани не бачили поховання князя, під проводом якого було розгромлено московське військо.

Зрозуміло, що у 1941 році в результаті підриву Успенського собору від того саркофагу майже нічого не лишилося. Гроші на відновлення надгробка збирали протягом останніх декількох років в Україні, Литві, Польщі. Основну частину коштів зібрав фонд «Корона князів Острозьких», створений литовським підприємцем і меценатом Робертасом Габулосом. Точно такого мармуру теракотового відтінку, з якого було зроблено саркофаг у XVI сторіччі, вже не добувають. Тому підібрали такий, що найбільше схожий на оригінальний. Новий саркофаг зробили українські скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов. Минулого року в День незалежності України було відкрито першу чергу відновленого надгробка. На церемонії були присутні президент Литви Гітанас Науседа з дружиною і міністр культури України Олександр Ткаченко.

Читайте також: Хто насправді підірвав Успенський собор: розкрито таємні манускрипти

Наголошу: поки що відновили саме ту частину надгробка, яку було створено у XVI сторіччі.

— Була ще й інша частина?

— Так, у XVIІІ сторіччі з гіпсу було зроблено ще й декоративні елементи із зображенням герба Острозьких та так званої військової арматури — списів, шабель, гармат тощо. Поставлено завдання відтворити і їх.

— А могила прадіда Федора Острозького в Києво-Печерській лаврі збереглася?

— Так. Зараз мощі учасника знаменитої Грюнвальдської битви Федора Острозького знаходяться в Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.

Варто зазначити, що у вересні нинішнього року вулиця Московська на київському Печерську перейменована на честь князів Острозький.

На фото у заголовку: Костянтин Острозький з 35 битв, в яких він очолював війська, переміг у 33-х (фото автора)

Читайте також: «Наша суперзнахідка у Києво-Печерській лаврі пов’язана з детективною історією»: археологи про своє несподіване відкриття

2495

Читайте нас у Facebook