- 08:53 Тельцям — зміна місця роботи, а Левам — зміни в особистому житті: що обіцяють зорі та Анжела Перл на день Веселого Водяного Дракона
- 08:24 Ворог атакував Україну ракетами та дронами: пошкоджено низку об’єктів енергоструктури
- 07:16 Геля Зозуля стала «гірляндою», а Дзідзьо зачарував колисковою: яку музику слухають українці
- 28.03 23:03 «40 хвилин чекали на швидку»: Анастасія Приходько вперше розповіла про смерть її менеджера та друга
- 28.03 22:25 Ароматний цитрусовий цукор: можна додавати в напої, десерти та випічку
- 28.03 21:58 «Зараз не бачу майбутнього в Україні»: Санта Дімопулос відповіла на запитання шанувальників
- 28.03 21:32 «Недоказово і небезпечно»: медик про лікування мухоморами
- 28.03 21:02 Хто може отримати евакуаційні виплати і скільки: пояснив адвокат
- 28.03 20:50 Першого тренера українського чемпіона світу з боксу важко поранено на фронті: які прогнози
- 28.03 20:35 «Українців вони будуть перевиховувати або вбивати»: науковець про те, що можуть робити росіяни після окупації
- 28.03 20:17 Пісні завиванці з маком: приготуйте смакоту за рецептом, перевіреним роками
- 28.03 20:02 У травні Україна може розірвати дипломатичні відносини з білоруссю, — політолог
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Час випуску: 1982
Скульптор: Salvador Furió
Розмір: 53×51cm Лімітована серія Із експозиції «Shvets Museum»
Вже багато днів та ночей йшов пустелею караван. Чергу з сорока верблюдів, навантажених книгами, очолював відомий у стародавньому світі вчений, який сидів на білій тварині. Погонич каравану йшов мовчки поруч. Невдоволений тривалістю подорожі вчений з підозрою дорікнув погоничу у тому, що той, напевно, просто заблукав.
- Ні, шановний, я не заблукав, — спокійно заперечив той. — Я добре знаю цю дорогу, бо вже не раз долав її у своєму житті.
- І ти смієш ще мені заперечувати? — несподівано обурився вчений. — Мені, людині, яку знає весь Близький Схід! Мені, автору всіх цих книг і рукописів, які важко помістилися в ящиках, що перевозилися сорока верблюдами!
- Ну що ви, шановний, — спробував заспокоїти його погонич. — Хіба я посмів би сперечатися зі світочем науки, з володарем знань, подібних до дорогоцінного каміння, які повинні знаходитися в секретних сховищах? Я ж порівняно з вами знаю так мізерно мало, що мій життєвий досвід подібний до дрібної гальки, розкиданої на узбіччі міської дороги…
Задоволений перебігом міркувань погонича, зарозумілий вчений запропонував тому продовжувати.
- Так ось, — завершив свою думку погонич, — коли раннє сонце з'являється на горизонті і починає висвітлювати нашу грішну землю, воно своїми променями в першу чергу стосується не загорнутих у гарний оксамит дорогоцінного каміння, що зберігається в скринях, а саме дрібної гальки, розсипаної уздовж дороги…
Слід віддати належне вченому. Йому довелося погодитися з аргументами погонича. Далі вже вони йшли мовчки.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.