Закінчуючи курс навчання в одному з в'єтнамських монастирів, 17-річний юнак заявив своєму вчителю, що відтепер його життя стане по-справжньому сповненим змісту та насиченим важливими подіями.
- Ну, як же ти плануєш його прожити? — запитав вчитель.
- Для початку я вступлю до університету, — сказав юнак.
- А що потім?
- Одружуся.
- А потім?
- Багато працюватиму, щоб забезпечити свою сім'ю.
- А потім що?
- Доживатиму свій вік в оточенні онуків.
- А що потім?
- Думаю, що помру.
- І що потім?

Задумався учень. Потім важко зітхнув і тихо промовив:
- Не знаю.
- Так ось, мій юний друже, поки кожен з нас не відповість для себе на це останнє запитання, інші питання, за великим рахунком, не такі вже й важливі …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.