Під час однієї з поїздок до Таїланду я почув історію, якою сьогодні хочу поділитися з вами.

На острові Пхукет жив відомий всій країні філософ, який мав багато учнів. Тричі на тиждень вони збиралися на березі океану, обговорюючи питання, які цікавили юнаків, які приїжджали на ці уроки з різних провінцій. Під час однієї з таких зустрічей учень запитав філософа, показуючи на верхівку величезної пальми, що самотньо стояла на самому березі:

- Скажіть, учителю, як можна пояснити те, що на верхівці цієї пальми якимось дивним чином виявився великий і, мабуть, дуже важкий камінь?

Усі присутні підняли голови, щоб уважніше розглянути таке дивовижне явище. А сам наставник тихим голосом сказав:

- Добре, я розповім вам усе, як було. Багато років тому, мріючи стати багатим та знаменитим, я часто приходив на це місце. Мені подобалося бувати тут, уявляючи, як повернувшись після навчання в столиці, я зможу здійснити всі свої мрії. Не знаю чому, але вигляд однієї з молодих пальм, яких тут, на березі, було багато, постійно мене дратував. Вона зростала швидше за інших і в цьому я побачив наче виклик, кинутий мені. І тоді я вирішив покінчити з цим, поставивши на її ще незміцнілий стовбур важкий камінь. Мені здавалося, що цим я зможу зупинити суперника, який ніби вирвався вперед у нашому незримому змаганні.

Вчитель надовго замовк, намагаючись упоратися з хвилюванням, яке охопило його. Потім продовжив:

- Коли я, закінчивши університет, повернувся додому, на мій погляд постала дивна картина — на березі з сотень пальм залишилася лише одна. Ця. З великим каменем у кроні дерева, що стало за минулі роки надзвичайно могутнім. Сусіди розповіли мені, що під час страшного урагану, що з коренем вирвав решту пальм, лише вона одна вистояла. Тому що якийсь дивак колись давно вирішив придавити її каменем, а вона, навпаки, борючись із цією вагою, з кожним роком ставала все сильнішою і сильнішою. І в момент природної стихії навіть урагану не вдалося нічого з нею вдіяти.

- Я став часто приходити до цієї пальми, — завершуючи розповідь, ділився сокровенним вчитель, — для того, щоб вимолити у дерева вибачення. Але одного разу мені здалося, що пальма прошелестіла: «Дякую тобі. Якби не випробування, на яке ти прирік мене на самому початку мого життя, мені не вдалося б стати такою сильною. І вижити у найважчий момент…»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.