Якось при дворі японського імператора проходило незвичайне змагання. Зібравши відомих знавців інженерної справи, імператор запропонував вирішити непросте завдання. У центрі зали була виставлена неймовірних розмірів кована скриня, захоплена самураями у недавній битві з китайськими завойовниками. Вона був закрита на величезний потужний підвісний замок, значний вигляд якого ніби попереджав усіх про неможливість вирішення поставленого завдання. Саме ж завдання було гранично просте: необхідно було замок відкрити будь-яким методом, не пошкодивши при цьому скриню.

Один за одним підходили до замку досвідчені майстри. Вони уважно розглядали його з усіх боків, вголос міркуючи з приводу найскладніших методів розпилювання його, легкого підриву чи грубого злому. Але відразу всі дійшли висновку, що без пошкоджень цінної скрині обійтися в даному випадку не вийде ніяк. Переконуючись у неможливості розв'язання поставленого завдання, учасники незвичайного змагання визнавали, що відкрити такий потужний замок їм, мабуть, не вдасться.

За цими суперечками спостерігав шестирічний син знаменитого самурая. Спочатку він просто стояв поруч із батьком, прислухаючись до розмов дорослих гостей заходу. Потім, присівши навпочіпки, заходився креслити прямо на підлозі якісь незримі схеми. А потім, щось для себе вирішивши, підійшов до скрині, що стояла в центрі залу і, вхопившися обома руками за замок, різко потяг її вниз. І замок відкрився!
- Хто тобі дозволив самовільно це зробити? — суворо запитав малюка батько, приховуючи явну насолоду від синового вчинку.
⁃ Ніхто, — опустивши голову, винувато відповів маленький самурай. — Я просто вирішив: чим так довго про щось говорити, чи не простіше було б один раз спробувати?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.