«Тата з мамою знайшли у погребі»: подробиці вбивства окупантами подружжя фермерів на Херсонщині
У Херсонській області під час окупації цілями були люди з проукраїнською позицією. Росіяни шукали вчителів, медиків, колишніх бійців АТО, учасників тероборони та фермерів. Погрожували, катували, вбивали.
Після того, як ЗСУ у жовтні звільнили село Архангельське Херсонської області від російських військ, стало відомо про ще один їхній страшний злочин. У погребі знайшли вбитими подружжя місцевих фермерів — 56-річного Валентина та 49-річну Ларису Павленків. Їх застрелили окупанти. Так як кладовище було заміноване, спершу подружжя сусіди загорнули в ковдру і поховали на їхньому власному подвір’ї. Лиш за кілька місяців їх перепоховали. За словами рідних та земляків, Валентин та Лариса були дуже добрими та порядними людьми й жодної загрози для окупантів не становили. А ті їх позбавили життя просто так. Ні за що.
- Мої батьки — підприємці та великі роботяги. Були… Все життя вирощували зернові, збирали урожай і цим заробляли на життя. Вони дуже любили свій дім, мама садила квіти, тато мав «золоті руки» й всіляко допомагав по господарству. У батьків було багато друзів, в селі їх любили та поважали. Ми із сестрою обожнювали в них гостювати, стільки планів ми мали, як батьки раділи онукам … Проте все наше життя зруйнували окупанти, — розповіла «ФАКТАМ» донька вбитого подружжя Аліна. — Спочатку вони зайшли у Велику Олександрівку, потім вже у Архангельське. Це було 13 березня.
Російські військові виловлювали тих, хто мав чітку проукраїнську позицію та пов'язаний з війною — колишніх воїнів АТО, хто був учасником територіальної оборони. Місцеві у страху покидали свої будинки, а окупанти в свою чергу мародерили. А далі почались страхіття — обстріли, внаслідок яких горіли та руйнувались хати.
Читайте також: «Дві тисячі дітей, яких окупанти вивезли з Херсонщини до Криму, безслідно зникли», — Борис Бабін
Мама з татом могли виїхати, бо мали для цього все, проте вони дуже переживали за дім, адже вклали в нього всю душу та працю. Тому на наші питання щодо виїзду казали, що мають погріб, в ньому вони й ховались, коли у селі було гаряче. Попри складну ситуацію, батьки посадили город й чекали, що нарешті це пекло закінчиться й будуть мир та перемога. Тим паче українські військові знаходились неподалік від них. На жаль, не дочекались.
.jpeg "Знайдені тіла подружжя Павленків. Фото Офісу генерального прокурора")
«Їх позбавили життя, просто так. Ні за що»
— Чи приходили до батьків російські окупанти і що сталось того трагічного вечора?
- В селі все менше залишалось людей, виїхати було нереально, тому люди якось робили це через річку. Від квітня не було світла й небайдужі передали моїм рідним сонячну панель. І якось до них завітали ворожі військові, помітивши, що є цивілізація. Я не знаю, що вони хотіли, ймовірно, жити там. Спочатку поїли та випили все, що було у батьків. Потім заявили, що хочуть у них дивитись телевізор та прати. На що батьки відповіли, що потрібно мати совість, адже тут мешкають люди. Й окупанти вийшли. Десь через три дні чи ті самі, чи ні прийшли близько дев'ятої вечора. Сусіди чули якісь розмови у дворі. Потім все затихло.
Читайте також: «Тетяну показово повісили біля суду за фразу «Скадовськ — це Україна»: моторошні подробиці злочину рашистів на Херсонщині
Вранці 24 серпня сусіди звернули увагу, що батьків нема, адже щодня вони виходили й спілкувались, розповідаючи, як минув день. Тому односельчани кинулись в погріб й там знайшли мертвого тата. Маму не побачили і подумали, що вона втекла. Прийшла наша 85-річна бабуся, яка мешкає на іншій вулиці, й, на жаль, натрапила на ще одне тіло в погребі. Це була матуся… Її злочинці накрили ковдрою. Окупанти стверджували, що то не вони, а «днрівці».
Так як обстріли були щодня, можливості відвезти тіла на кладовище, яке до того ще й могло бути замінованим, не мали. Тому сусіди загорнули їх у ковдру й поховали батьків у них на подвір'ї. На жаль, ми з сестрою не змогли бути присутніми, адже перебували в інших містах. Лише після того як Архангельське звільнили, вона приїхала, було проведено ексгумацію, й тепер тато з мамою спочивають на кладовищі.
Батькова мама теж не пережила окупацію, в неї зупинилось серце. Її мої тато з мамою поховали за десять днів до того, як їх самих вбили. Маминих батьків змогли вивезти… Зараз люди повертаються, але село сильно розбите. Дім наш вцілів, звідти нічого не винесли. На мамі були золоті прикраси, на руці тата — дорогий годинник. Тому досі не зрозуміло за чим приходили окупанти і за що вбивали. Мої батьки не причетні були до поліції, військових чи тероборонівців.
— Чи отримували вони якісь погрози?
- Цього я не знаю, мама мені такого не розповідала. Вона відвідувала свою маму, носила їй їжу, й окупанти просили забрати її до себе, щоб не ходили. Ось і все. Скажу більше — десь в той період, як не стало батьків, знайшли застреленою ще одну родину, яка мешкала неподалік. Теж прості люди, обоє працювали в місцевому училищі. Експертиза показала, що одного застрелили, а другу вбили прикладом в потилицю. Злочин розслідують наразі правоохоронці, поки що не знаю, чи встановили причетних. Досі не можу повірити, що в одну секунду втратила рідних. Чекаю, щоб якнайшвидше поїхати на їхні могили…
Раніше «ФАКТИ» писали про загибель двох друзів-підлітків у Великодню ніч на Миколаївщині: «Біля тіл лежали обпалені кошики з пасочками».
2890Читайте нас у Facebook
