Адвокат Сергій Мітюрін: «Колишньому заступнику міністра оборони Вячеславу Шаповалову готують долю «Ріфмастера»

— На якій стадії справа Шаповалова зараз?

— Вячеслав Шаповалов утримується під вартою вже три з половиною місяці. Станом на сьогодні вже були дві апеляції щодо тримання його під вартою і щодо продовження терміну його перебування у СІЗО. На останньому засіданні апеляційний суд, наприклад, відмовився прийняти поручительство 11 військових, офіцерів, співробітників Міністерства оборони. Їм навіть не надали можливості висловитись. Але за цей час сторона захисту зробила велику роботу із зібрання документів, які спростовують відомості, що фігурують у повідомленні про підозру.

І в нас вже є певний масив інформації, який слід розглядати з огляду на те, що це кримінальне провадження було розпочато у червні минулого року. Зокрема, ми з’ясували й заявили про це у суді, що ті цифри, які називає сторона обвинувачення, не відповідали дійсності не лише на момент вручення підозри 1 лютого 2023 року, а вони вже були недійсними станом на кінець 2022 року. Я маю на увазі суму у понад 1,2 мільярда гривень, на яку начебто було поставлено неякісних речей.

Справа у тому, що з 11 контрактів, які фігурують у підозрі, 4 були «закриті» ще до кінця минулого року, тобто задовго до того, коли ця підозра була вручена Шаповалову. По цих чотирьох контрактах вже у грудні 2022 року була нульова дебіторська заборгованість, закрита претензійна робота, виплачені штрафні санкції й таке інше. Тобто всі господарські стосунки були завершені. Тому цифри, які вказані у підозрі, неактуальні, їх там не мало бути взагалі або вони мали б бути геть іншими.

До речі, між собою ми, адвокати, називаємо їх саме цифрами, тобто словом, яке не має юридичної дефініції. І навіть у розмові з прокурорами ми називаємо їх цифрами, бо це не збитки, не вкрадені гроші, не зниклі невідомо куди або щось інше. Це просто цифри, які до того ж не відповідають реаліям і не можуть розглядатись у суді у законний спосіб.

— На яку суму були ці виконані контракти?

— Приблизно на 400 мільйонів гривень. Тобто від того мільярду, на який Шаповалов нібито купив неякісних товарів, одразу ж можна відняти більше, ніж третину суми.

— Отже, 4 з 11 контрактів були повністю виконані і Міністерством оборони, з одного боку, і постачальниками — з іншого.

— Саме так. І тому постає логічне питання: чи можна вважати обґрунтованою підозру, у якій вказані цифри, що не відповідають дійсності та взагалі не вкладаються у фабулу обвинувачення?

До кожного судового засідання ми надаємо суду декілька томів з детальним спростуванням того, про що кажуть слідчі та прокурори. Натомість все, що ми отримуємо у відповідь, це лише два рядки в ухвалі слідчого судді про те, що «сторона захисту заперечувала». І все.

Апофеозом стало судове засідання Печерського районного суду щодо продовження терміну тримання під вартою нашого клієнта у квітні. Тоді, згідно зі звітом за результатами розподілу на сайті Судової влади, кількість суддів, яких було визначено на поточну спеціалізацію, було 4, а кількість суддів, що розподіляються, — один.

24 квітня вранці в суді була розподілена невідома нам справа. І однією з трьох обраних суддів по ній стала слідча суддя Печерського районного суду Києва Крістіна Константінова. А приблизно за годину потому відбулось розподілення вже справи нашого клієнта, яку з невідомої причини приєднали до розподіленої годиною раніше справи. І розподілили її на Константінову. Таким чином, фактично в авторозподілі брав участь лише один суддя.

Коли ми дізналися про це, то заявили про відвід цієї судді через порушення закону під час розподілу справ між суддями. Але у відводі нам було відмовлено. І ми замислились: а чи не було втручання в авторозподіл справ навмисним, хто це зробив і кому це було потрібно? У підсумку саме ця суддя розглянула клопотання сторони обвинувачення про продовження терміну тримання Шаповалова під вартою і задовольнила це клопотання.

Крім того, під час судового засідання ми просили суддю, аби Шаповалова не тримали у скляній камері у залі суду, а надали йому можливість сидіти поруч зі своїми захисниками. Наш клієнт не підозрюється у злочині із застосуванням насилля, він не є рецидивістом, тому не було сенсу його принижувати, тримаючи за броньованим склом. Від його дій немає жодного постраждалого. Бюджет держави також не постраждав. До речі, за практикою Європейського союзу, така скляна будка, яку на сленгу називають акваріумом, прирівнюється до клітки. Однак суд відмовив, що свідчить про певне ставлення до нашого клієнта.

Але найголовніше те, що реальної оцінки нашій позиції, як захисників, взагалі не надається, ніби її не хочуть бачити й чути. Так само безпідставно не знижується розмір застави — 400 мільйонів гривень. Вона неадекватна. Її можна було б переглянути у бік зниження хоча б на тій підставі, що ми надали докази виконання 4-х з 11-ти контрактів. Однак заставу не зменшили на жодну копійку. І тому я вбачаю у цьому певні ознаки політичного кримінального провадження.

— Що саме ви маєте на увазі під політикою?

— Моя адвокатська практика триває вже під час третього президента, я бачив подібне й раніше. На жаль, я думаю, що побачу таке ще не один раз. Дехто вважає, що адвокату політична складова справи проти його клієнта дуже корисна, мовляв, це хайпова тема, і тому адвокати хапаються за такі справи. Але політична справа — це не лише та, де фігурують політики або високопосадовці. Політичною слід вважати будь-яку справу, в якій політична чи будь-яка інша доцільність визначає, яким має бути судове рішення. І до закону це має дуже опосередковане відношення, бо справа підганяється під якісь статті Кримінального кодексу без додержання законів логіки і принципу справедливості. І є певні ознаки, які вказують на те, що справа проти Шаповалова — саме така.

— Назвіть хоча б одну таку ознаку.

— Наприклад, нещодавно сторона обвинувачення залучила відомого по справі вбивства журналіста Павла Шеремета експерта на ім’я Юрій Ірхін. Нагадаю, що саме ця людина робила експертизу у справі проти Андрія «Ріфмастера» Антоненка, якого підозрювали у вбивстві Шеремета.

— Наскільки відомо, пан Ірхін є завідувачем відділу психологічних досліджень державного Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Яку саме експертизу зробив Ірхін у справі Шаповалова? До чого тут психологія?

— Це є таємницею досудового розслідування, тому я не можу про це казати публічно. Я можу лише натякнути, що з розмови керівника з його підлеглим ви можете подумати, що перший якось впливає на другого.

Але нагадаю, що Антоненка протримали у СІЗО півтора року, фактично вкрали в нього частину життя, але справа так нічим і не закінчилась, і «Ріфмастера», на щастя, випустили на волю. Але цікаве питання: на підставі чого його так довго тримали за ґратами? На підставі висновків пана Ірхіна про зріст і ходу Антоненка й відео- та фотоматеріалів, на яких «Ріфмастер» начебто фігурував.

— Хіба вплив керівника на підлеглого вже не закладений в їхні ролі та хіба вплив одного на іншого не є частиною робочих відносин між ними взагалі й у випадку Шаповалова зокрема?

— Так і є. Вплив — це те, без чого не працюють відносини між керівником і підлеглим. Наказ — це вплив. Розпорядження, у тому числі усне, — це також вплив. А як інакше? Наприклад, в ухвалі суду перелічені функціональні обов’язки заступника міністра оборони, зокрема, за законом і внутрішніми документи міністерства Шаповалов зобов’язаний був формувати політику щодо закупівель. Як можна формувати політику без впливу?

— У випадку Шаповала якою вам здалася експертиза Ірхіна?

— Такою само абсурдною, як і кримінальне провадження.

— Чи стосується ця піддана експертизі розмова умовного керівника з умовним підлеглим саме тих фактів, які фігурують в кримінальній справі?

— На жаль, я не можу відповісти на ваше питання «ні» або «так» навіть умовно через таємницю досудового розслідування.

Але саме цей експерт, який має таку професійну історію та репутацію, був залучений до справи проти Шаповалова, і його участь у цьому процесі є певним сигналом про те, що Шаповалову готують долю Антоненка. Очевидно, що до мого клієнта вже почали застосовувати аналогічні методи.

Якщо узагальнити, то такі методи вказують на те, що зараз Україна у цій війні бореться не лише за мову, не лише за державність, незалежність, спосіб життя, але й за цінності — за те, щоб не стати такою, якою є Росія, де не існує верховенства права, де все вирішується телефонним правом з високих кабінетів десь там — на пагорбах. Я хотів би, аби така ганебна практика шиття справ білими нитками відійшла у минуле. А хтось не хоче.

Звичайно, я не списую все на політику, бо, як адвокат, цим я міг би поставити під сумнів власні професійні спроможності. І я не хочу жалітися. Насправді ті матеріали, які ми зібрали і які надали та ще надамо суду, спростовують всі звинувачення проти Шаповалова. І жоден суддя не підпише моєму клієнту обвинувальний вирок. Але методи, які застосовуються проти Шаповалова, неприпустимі.

Очевидно, що хтось має певний план щодо мого клієнта, але ж не можна при цьому красти в нього місяці й навіть роки і руйнувати репутацію, яку людина вибудовувала все своє життя. І все для мого клієнта ускладнюється тим, що його справа набула публічного розголосу, часто — маніпулятивного. Не секрет, що проти мого клієнта сформовано штучний суспільний запит, і цей запит задовольняється. І це попри те, що обвинувачення проти нього навіть не відповідають предмету цього запиту, тобто розігнаній у ЗМІ корупційній діяльності.

Але, яким би не був суспільний запит, у даному випадку це дуже схоже на суміш автократії та охлократії, або ж популізму — заради того, аби догодити натовпу. Така синергія двох «кратій» демонструє, що ніби всі і всім задоволені: натовп задоволений, що когось посадили, а слідчі, судді або умовні політики — тим, що вони це зробили «для людей». Незадоволений тут лише один — Шаповалов. Але всім байдуже, чи дотримані права однієї людини, чи дійсно він винний. Це як після жовтневого перевороту 1917 року — інтереси та права окремої людини у порівнянні з інтересами молодої комуністичної держави перестали вважатися цінністю. Ми знаємо, до чого це призвело.

— Коли до суду прийшли ті 11 поручителів і коли суд відмовся брати до уваги їхню думку, чи повідомив він вам, чому, на якій підставі він так вчинив? І коли суд не брав до уваги ваші аргументи, чи було тому якесь законне пояснення, чому саме?

— Ні, просто суд не вбачав поручительства і наші аргументи переконливими. Формально судді не порушили закон. Але, з точки зору логіки й справедливості, такі рішення цілком вкладаються у сценарій, за яким розігрується справа Шаповалова.

— А коли ви надаєте суду беззаперечні докази того, що 4 з 11 контрактів, які закидають Шаповалову, були виконані ще до того, як йому вручили підозру, але суд при цьому не звертає на це уваги, це також законно? Чи можна припустити, що у разі, коли третина «цифр» у підозрі нікчемні, то автоматично нікчемною може бути і вся справа загалом? І якщо це так, тоді треба або звільнити Шаповалова, або почати нове розслідування, або і те, і інше одразу? Або взагалі закрити справу за відсутності складу злочину чи доказів? Як пояснив суд те, що проігнорував ваші аргументи?

— Ніяк не пояснив. В суддів мали б виникнути сумніви щодо якості справи в цілому, але вони не виникли. Думаю, судді добре все розуміють, просто вчинити по-іншому з якоїсь причини не можуть.

— До речі, на одній з попередніх апеляцій був прокурор, який зізнався перед присутніми, що справу Шаповалова він побачив лише за дві години до початку засідання. Це нормально?

— Дійсно, буває таке, що на заміну основному прокурору до суду приходить інший прокурор, який наділений повноваженнями в кримінальному провадженні, але ознайомився зі справою лише по дорозі. Тому він просто повторив все те, що було написано в підозрі, і суд це сприйняв без питань. Наприклад, прокуратура, аби пояснити, чому Шаповалова треба залишити під вартою, просто переписала всі відомі ризики з Кримінально-процесуального кодексу — втеча, вплив на свідків, — але без жодного пояснення, чому той чи інший ризик стосується саме мого клієнта. І ось цей «неосновний» прокурор цитує все, що написано у кодексі, а в суду не виникає жодних питань. А коли ми надаємо докази і аргументуємо нашу позицію, судді «віддячують» нам одним рядком в ухвалі: «Сторона захисту не навела жодного доводу».

— Якщо в цій справі є якась зацікавлена та впливова особа, то нащо їй педалювати справу досі, адже резонанс по ній вже майже вщух? Що він хоче від цього отримати, не відпускаючи Шаповалова, наприклад, під домашній арешт?

— Справу Шаповалова зараз ніби заморожують: і до вироку ще далеко, і з СІЗО його не відпускають. Схоже, всіх влаштовує, що ця справа у тому стані, в якому вона є зараз.

— Тобто задача номер один — не засудити, не покарати за реальний злочин, не довести це якісно і в законний спосіб, а просто не відпускати?

— Так.

— А що далі? Скільки часу, за законом, може тривати слідство?

— 18 травня в Апеляційному суді Києва буде розглянута чергова апеляція. І буде нова, вже третя колегія суддів. Побачимо, яке рішення вона винесе. Сподіваюсь, цього разу судді нас і вислухають, і почують.

За законом, слідство може тривати 12 місяців після оголошення підозри, але може бути продовжено. Під вартою можуть тримати рік.

— Чи є у вас інформація про те, як просувається слідство і чи воно взагалі ведеться?

— Судячи с того, яку інформацію нам відкривають, поки ми побачили лише ту саму експертизу. А так мені здається, що слідство не дуже активне.

— Наскільки ця експертиза може виявитись вирішальною?

— Не думаю, що вона коли-небудь стане вирішальною, але, гадаю, ми побачимо й інші сюрпризи, бо цією експертизою нам ніби показали, мовляв, «бачите, що ми можемо?».

Разом з тим виникають деякі питання з боку постачальників, які вказані у підозрі проти Шаповалова. Ось де можуть бути сюрпризи.

— Які?

— Річ у тім, що ухвала про тримання під вартою мого клієнта, яку застосувала слідча суддя 2 лютого цього року, є у реєстрі судових рішень і вона знаходиться у відкритому доступі. А клопотання сторони обвинувачення про тримання під вартою було скопійовано в цю ухвалу разом з текстом підозри. Тому назви всіх компаній, з якими нібито мій клієнт підписував контракти, — хоча це робив не він — стали доступними будь-кому й будь-де у світі. А в цій ухвалі сказано, що ці постачальники, більшість яких знаходяться у країнах НАТО і є постачальниками НАТО і не тільки, нібито постачали українській армії неякісну продукцію. Це є ударом по їхній репутації. І це при тому, що провина Шаповалова не доведена, а отже, не доведена й провина цих поважних постачальників. Тобто сумнівна якість роботи сторони обвинувачення одночасно та безпідставно вдарила не лише по Шаповалову, а й по декількох компаніях одночасно.

Думаю, ці компанії не дуже раді тому, що на іншому кінці світу, де йдуть реальні бойові дії, є якісь претензії до якості їхньої продукції, але вони дізналися про це лише з ухвали про затримання українського чиновника, якого вони могли й не знати. Це удар по репутації, це зачіпає честь, яка таким дивним чином опинилася під загрозою.

Уявіть собі, що на замовлення держави ви виготовили певну продукцію, після чого чиновника, який виписав вам чек за рахунок платників податків, засудили за те, що він купив у вас неякісне. А хто виготовив це неякісне? Ви. І про це дізналися ваші партнери, контрагенти та клієнти. Чи захочуть вони працювати з вами після цього? І при цьому формально до вас претензій не існує. Вас взагалі ніхто ні про що не питав. Хіба це не абсурд? Цікаво, може Україна хоче посваритися з тими постачальниками і тими країнами? Задля чого?

— Вони робили якісь публічні заяви або писали якісь офіційні запити чи висловлювали протести?

— Публічно вони поки заяв не робили, але ми маємо певну документацію від них. Однак то вже будуть сюрпризи від сторони захисту Вячеслава Шаповалова.

— Чи постачають компанії, які фігурують в ухвалі Печерського суду, свою продукцію в Україну й надалі, але за іншими контрактами?

— Не можу казати за всіх, але серед них є такі, які продовжують постачати. Більш того, деякі з них постачали не лише Міністерству оборони, а й Державній прикордонній службі України. І від прикордонників претензій не було, натомість були подяки, в тому числі публічні.

825

Читайте нас у Facebook