Відомий майстер чайних церемоній Бахауддін все своє життя був щасливою людиною. Посмішка ніколи не сходила з його обличчя. Всім, хто його знав, часом здавалося, що кожен його день був ніби наповнений ароматом свята. Навіть помираючи, він тихо посміхався, теплим поглядом обводячи учнів, які зібралися попрощатися з ним.

Здавалося, що він насолоджується приходом смерті.

Один із них запитав:
- Чому ви зараз смієтеся? Ми, багато років бачачи вас веселим і життєрадісним, не наважувалися запитати: як вам вдається завжди залишатися таким? І ось зараз, в останні хвилини, ви знову посміхаєтесь.

Старий майстер відповів:
- Багато років тому я прийшов до свого вчителя молодим чоловіком, сімнадцятирічний, але вже глибоко страждаючим. Майстру ж було сімдесят років, а він усміхався і сміявся, як мені тоді здавалося, просто так, без жодної видимої причини. Я спитав його: «Як вам це вдається?» І він відповів: «Усередині я вільний у своєму виборі. Просто одного разу я усвідомив, що це мій вибір. Щоранку, коли я розплющую очі, я запитую себе, що вибрати сьогодні — блаженство чи страждання? І найчастіше я вибираю блаженство. Адже це так природно…»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.