Осуке прожив довге та щасливе життя. Іноді йому здавалося, що це було пов'язано з ім'ям, яке йому при появі дали батьки. Осуке в перекладі з японської означає період у природі, коли розпускається сакура. Батьки вважали тоді, що ім'я їхнього єдиного сина, який народився під час цвітіння сакури, завжди асоціюватиметься з цим прекрасним явищем.

Так воно, власне, й було. Люди, які добре знали фермера Осуке, завжди ставилися до нього з повагою. І за його працьовитість, і за його доброту, і за його любов до природи та життя.

Того дня, коли дідусеві Осуке виповнилося рівно сто років, до нього в двері постукала Смерть.

- Настав твій час вмирати, Осуке, — сказала непрохана гостя.

- Добре, — погодився з нею Осуке. — А чи можу я хоча б підготуватися до відходу?

- Звичайно можеш. Скільки тобі для цього потрібно часу?

- Усього три дні.

Цікаво стало Смерті дізнатися, на що вирішить витратити ці свої останні три дні життя дідусь Осуке. І, примостившись на великому камені, зігрітому теплим вересневим сонцем, вона почала спостерігати за старим.

Перший день він витратив те, щоб посадити біля дороги нове дерево сакури. На другий день він у тому ж місці посадив ще одну сакуру. Третього дня, помітивши, що Осуке збирається там же садити чергову сакуру, Смерть здивовано запитала його:

- Навіщо ти це робиш? Адже тобі навіть не доведеться побачити цвітіння цих дерев?

- А я це роблю не для себе. Для людей. Яких я не знаю. Але які напевно насолоджуватимуться красою посаджених мною дерев.

Почувши ці слова, Смерть махнула рукою і пішла собі далі. Не змогла вона своєю гострою косою обірвати прекрасне життя дідуся Осуке. Не змогла. Або не захотіла…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.