«Вам пощастило, якщо ви є власником коростенського сервізу», — експертка з фарфору Людмила Карпінська-Романюк

Тема таємниць бабусиних сервантів викликала у читачів «ФАКТІВ» великий інтерес, адже вона близька практично кожному. Під час війни люди стали ще більше цінувати дім та все, що з ним пов’язане. Адже за кожною гарною чашечкою, вазочкою та статуеткою, можливо, криється якась цікава родинна історія.

Особливе місце у серванті зазвичай займає сімейний сервіз. Якщо вам такий дістався від бабусі або батьків, варто поцікавитися, де і коли він був створений.

Сьогодні співрозмовниця «ФАКТІВ» — колекціонерка, популяризаторка та дослідниця української порцеляни, авторка щойно виданої книги-альбому «Український фарфор XX століття Коростенського фарфорового заводу» Людмила Карпінська-Романюк. Вона розповіла читачам про знамениті коростенські сервізи, які збереглися та використовуються у багатьох родинах.

«В Коростені були створенні для художників найкращі в галузі умови роботи»

- У жовтні відбудеться презентація книги-альбому «Український фарфор XX століття Коростенського фарфорового заводу», що є результатом видавничого проєкту, який здійснив власник заводу та унікальної колекції ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор», бізнесмен, меценат, благодійник і громадський діяч, кандидат юридичних наук Сергій Саранов. Мій текст та фото колекції Сергія Саранова навіки фіксують велику цінність золотої скарбниці декоративно-прикладного мистецтва України. На кожній сторінці відчувається незрима присутність талановитих скульпторів та художників різних поколінь, які довгий час працювали в художній лабораторії цього підприємства, створили на його ресурсній й технологічній базі знакові для українського декоративного прикладного мистецтва високохудожні твори. У війну, попри сльози, під обстрілами та виттям сирен, перерви в роботі через відсутність електроенергії та зв’язку, йшла робота над цим виданням.

— У чому особливість коростенського фарфору?

- Секрет успіху Коростенського фарфорового заводу у художньо продуманих, мальовничо оформлених виробах, доступних практично кожній сім'ї. Випускалися гарнітури та сервізи на різну кількість персон — столові, чайні, кавові; різні набори, вази, скульптури, сувенірні та подарункові вироби, при цьому як серійно, так і на замовлення — для ресторанів, кафе, барів. Кожне нове покоління митців вносило своє бачення в досконалість форм та фарб. Як результат, вироби з оповитого легендами матеріалу не мають аналогів й досі захоплюють і зачаровують з першого погляду витонченістю, досконалістю виконання та оригінальністю. Майстрам заводу вдалося вивести його до десятки найкращих заводів Європи та утримувати пальму першості в Україні протягом тривалого періоду, аж до закриття підприємства у 2008 році.

В Коростені були створенні для художників найкращі в галузі умови роботи. Вони мали індивідуальні майстерні, можливість працювати в них у неробочий час; щорічно додаткову місячну творчу відпустку (окрім профспілкової, до того ж оплачувану); щотижневий творчий день, відрядження для збирання матеріалу та широку палітру фарб для декорування.

— Чим особливі коростенські сервізи?

- Асортимент продукції був такий, що просто очі розбігалися від ошатного товару, що грав усіма кольорами веселки. Тільки цей завод випускав гарнітури із сервізів столових й чайних та для кави. Оздобленню фарфору коростенськими художниками був чужий будь-який шаблон.

Їх палітра увібрала все найкраще з народних традицій — від кераміки до вишивки. Вражають багатство фарб, відточена техніка й бездоганний смак форм та декору.

«Якщо маєте можливість сервірувати стіл вишуканим вітчизняним посудом, робіть це»

- Чай п'ють і обідають по-різному: на ходу, поспішаючи до офісу, або в привокзальному буфеті, чекаючи на поїзд..— продовжує розповідь Людмила Карпінська-Романюк. — П'ють і їдять всюди. З нудної склянки в казенному підскляннику, з грубої тарілки… Але це не чаювання і не обід. Це звична процедура прийому їжі, фізіологічного насичення. Чаювання або обід — це інше. Чаювання — це дружня бесіда за столом. Обід — це зустріч близьких і рідних людей. Важливі старовинні сімейні звичаї, ритуали, добрі та красиві традиції. Для справжнього обіду чи чаювання потрібний гарний сервіз.

— Який же з сервізів Коростенського фарфорового заводу сьогодні найбільш цінний та чому?

- Цінні всі коростенські сервізи. Раніш, коли вони сходили із заводського конвеєру, ними користувалися майже у кожній родині в Україні. Тепер придбати їх можна тільки через аукціонний продаж, але зазвичай й не у повному комплекті. Один з найбільш відомих коростенських сервізів для прийомів, який прикрашає один із залів Маріїнського палацу — «Маріїнський». Його форми створив Микола Трегубов у 1987 році, а розписала чудова художниця Алла Хитько .

Справжній шедевр українського фарфору — кавовий сервіз «Золотий півник». Витончений та вишуканий!

.— Який коростенський сервіз у вас улюблений та чому?

- Коли я пишу про фарфор (а це в мене четверта книга про порцеляну та ще маса публікацій), то закохуюсь у творчість та талант кожного митця. Серед художників та скульпторів Коростенського фарфорового заводу, роботи яких викликають захоплення — Іван Ткаченко, Віра Яцевич, Валентина та Микола Трегубови, Алла Хитько, Ангеліна Жданова, Олександр Шевченко, Микола та Ніна Пилипчуки, Раїса Дмитрук, Наталія Трегубова, Костянтин Олійник, Наталія Галушко-Аксьоненко, Галина Демчук, Вікторія Юсипів. Українським митцям, що працювали з порцеляною, було підвладне усе: малюнок квітів, теми материнства, кохання, щастя, краси й такі, що розкривають різнобарвний світ мистецтв — балет, театр, танець, клоунади, мотиви українського фольклору й казки, а також жанрові сцени, побачені в житті. У фарфор вони вклали свій талант, фантазію, працю. Більше ніж сорок років його роздивляюся, в мене велика кількість особистих примірників ваз, тарелів, малої пластики, й улюблені — всі.

— Які б поради ви дали власникам таких сервізів? Користуватись ними чи хай стоять у сервантах для краси?

- Тут треба вирішувати кожному самостійно. Вам пощастило, якщо ви є власником коростенського сервізу. Маєте можливість прикрашати життя роботами вітчизняних майстрів, сервірувати стіл вишуканим вітчизняним посудом, споглядати вироби різноманітної краси, які досі викликають непідробне захоплення, робіть це.

Ранее «ФАКТЫ» публиковали советы эксперта по фарфору Елены Корусь: «Отдельные предметы из любимого сервиза могут стать в сервировке интересным акцентом».

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

Фото у заголовку М. Трегубов, А. Жданова. Столовий набір «Либідь», Коростенський ФЗ. 1974

7045

Читайте нас у Facebook