«Мої ляльки з вати — переважно ялинкові прикраси. Створення їх — ювелірний процес», — художниця-лялькарка Анна Кляус

Зимові свята наближаються. Отож, час продумати, як будете прикрашати ялинку, декорувати оселю. Особливо цінуються, як відомо, ялинкові іграшки ручної роботи.

Про створення колекційних ляльок з вати у інтерв’ю «ФАКТАМ» розповіла художниця-лялькарка Анна Кляус, роботи якої знаходяться у приватних колекціях в Україні, США, Великій Британії, Німеччині, Польщі, Іспанії, Перу…

«Використовую сучасні матеріали та технології, а образи завжди черпаю з минулого»

- Я випускниця Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука, — розповідає Анна Кляус. — Починала свій творчий шлях у галузі графічного дизайну, але пізніше змінила кілька професій, бо наставав момент, коли мені ставало нудно, не було «горіння». А мені для реалізації це необхідно. Через роки пошуків я знайшла себе у ляльковій справі. Мені це дуже подобається. Ідей так багато, що катастрофічно не вистачає часу їх реалізувати. Зараз я спеціалізуюсь на виготовленні ялинкових прикрас з вати.

— Чому обрали саме такий вид творчості?

- Я працюю з ватою, тому що з неї можна зробити абсолютно все -- це дуже пластичний матеріал. Перші ватяні іграшки з'явилася наприкінці 19-го століття як альтернатива дорогим скляним ялинковим кулям. Ватяним іграшкам були притаманні примітивні форми та простота виконання. Вата намотувалася на каркас і покривалася шаром клейстера. Така іграшка була м'якою на дотик і могла з часом пошкодитись. Я ж використовую техніку пап'є-маше, тільки замість паперу — вату. Це робить іграшку легкою, міцною, теплою на дотик. Така іграшка візуально нагадує порцелянову, що особливо подобається колекціонерам.

— Яку вату використовуєте?

— Звичайну. Проте не всяка підійде, важливо, щоб у ній не було катишків.

— Ваші роботи справді дивовижні!

- Мої ляльки з характером, вони реалістичні, анатомічно вивірені, деталі добре опрацьовані. Іноді мені кажуть, що вони неначе живі. Я використовую сучасні матеріали та технології, а образи завжди черпаю з минулого — зі спогадів дитинства, вінтажних фотокарток та старовинних листівок. Ватяна іграшка сьогодні — це синтез сучасності та відроджених традицій. В Україні лялька як вид мистецтва дуже популярна і активно розвивається. Багато в чому завдяки ляльковим виставкам. А, наприклад, у Польщі, де я зараз знаходжусь, цей жанр не є популярним. Щоб змінити ситуацію, у березні я провела персональну виставку в одному з музеїв Познані, куди було запрошено представників усіх місцевих музеїв та міської адміністрації.

Читайте також: «Ляльок у моєму вбранні купують колекціонери з багатьох країн світу», — майстриня Валентина Колошенко

«Щоб ватяна лялька жила довше, її бажано зберігати в картонній коробці чи дерев'яному ящику»

— Що найскладніше у створенні ватяних ляльок?

— Щоб працювати в моїй техніці, треба мати багато терпіння. Робота над лялькою зазвичай триває кілька тижнів, але паралельно створюються і кілька інших іграшок. Справа в тому, що кожна незначна деталь потребує ретельної просушки і тільки після цього я можу продовжувати. Багато часу йде на пальчики і мініатюру (іграшки та предмети, які ляльки тримають у руках). Це насправді філігранна робота.

— Хочу уточнити: ці ляльки підвішуються на ялинку? Та як іграшками з вати декорувати до свят оселю?

- Так, мої ляльки з вати — це переважно ялинкові прикраси. Створення їх — ювелірна робота. Окрім ялинки такими іграшками можна прикрашати різдвяні вінки, гірлянди на камінах, гілки хвої. З вати можна робити самостійні композиції, підвісні або статичні, і це не обов'язково можуть бути ляльки. А лялька може бути і статуеткою, якщо в неї є підставка.

Читайте також: «Багато відвідувачів галереї були здивовані, дізнавшись, що мої ляльки створені з пляшок», — декораторка Юлія Шахназарова

— Який термін зберігання таких ляльок та як їх правильно зберігати?

— Скільки точно вони «проживуть» ніхто не знає, бо пап'є-маше з вати — це все ж сучасна технологія. В музеях можна знайти іграшки на клейстері, котрим більше 80-ти років. Щоб ватяна лялька жила довше, її бажано зберігати в картонній коробці чи дерев'яному ящику — щоб «дихала». Рекомендується уникати прямих сонячних променів (акварель, як і будь-який інший живопис, вигорає), холодних сирих місць і різких перепадів температури, а також попадання на іграшку води і жиру. Почистити її від пилу можна м'яким пензлем. Взагалі ватяні вироби досить міцні та витривалі. При падінні вони точно залишаться цілими. Це знахідка для тих, хто має в домі тварин і через них боїться ставити ялинку.

— Що вас зазвичай надихає у творчості?

— Це може бути будь-що, але обов'язково з минулого: старі речі з блошиного ринку, вінтажні фотокартки та листівки, костюмовані фільми, атмосферні місця в стилі ретро, спогади дитинства…

— Як народжуються ідеї?

— Це може бути по-різному… Іноді іскра з'являється одразу, залишається тільки матеріалізувати. Але найчастіше ідею треба виносити. Цей процес може тривати місяцями, поки не складуться всі пазли. Це внутрішня робота майстра.

— Як вважаєте, чому повернулась мода на ляльки та іграшки з вати?

— Сучасне життя надто стрімке і насичене різними проблемами, багато людей перебувають в стресі. Повернення до минулого для мене це завжди про спокій, щасливе дитинство, сімейні традиції, казку і дива. Гадаю, це відчувають і колекціонери, і поціновувачі мистецтва. Мої ляльки для дорослих, в яких живе внутрішня дитина.

«Велике щастя — отримувати захоплені відгуки від колекціонерів. Це означає, що чиясь мрія нарешті здійснилася»

— Чи створюєте ще якісь іграшки, крім ляльок?

— Я розробила кілька видів іграшок з вати, бо вважаю, що свита робить короля. Саме прості форми підкреслюють вишуканість ляльок. Це сонце і місяць, зірки, жолуді та шишки. Останні насправді досить трудомісткі, бо кожна лусочка витинається, клеїться та розписується окремо. Нерідко їх приймають за справжні. Моє захоплення зараз — лялькова мініатюра. Це будиночки, де відчиняються вікна і двері, а кімнати обставлені меблями. Все, як насправді, тільки в іншому масштабі. Зараз освоюю електрику і скоро в будиночках з'явиться світло.

— Яке ваше творче кредо?

- Раніше мені було важко прощатися зі своїми ляльками, але з часом я зрозуміла, що маленьке щастя для мене як для художника — це саме творчий процес. А велике — отримувати захоплені відгуки від колекціонерів. Це означає, що чиясь мрія нарешті здійснилася.

Читайте також: «На пошті відмовлялися приймати посилку з моєю орхідеєю, наполягаючи, що вона справжя»: Наталя Гуменюк створює квіти з пластичної замші

— Розкажіть про власну колекцію.

— Вона складається виключно з моїх робіт, принаймні поки що. В цьому році я зробила собі подарунок і залишила аж чотири ляльки. Тепер їх вісім. Дві з них нагадують мене в дитинстві. Ще чотири ляльки — це діти в новорічних костюмах. Я назвала цю колекцію «Карнавал». На її створення мене надихнули фото столітньої давнини. І останні дві — образи з вінтажних листівок.

— Яка з ляльок ваша улюблена та чому?

— Та, над якою я працюю в кожний конкретний момент.

— Над чим працюєте зараз?

— Над серією майстер-класів у форматі онлайн. Хочу, щоб моя методика була доступна всім бажаючим, тому що ляльки не лише для дітей. У кожній жінці живе маленька дівчинка. У дитинстві ми чисті, безпосередні та віримо у чудеса. А лялька — ключ до цих станів. Процес її створення глибоко інтимний. Він завжди торкається струн душі, лікує старі травми, очищає. І робить автора щасливішим. Можу стверджувати, що лялькотерапія — це потужний інструмент антистресу.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з реставраторкою Ольгою Буравчук: «Антикварна лялька сьогодні може коштувати 5 тисяч євро і більше».

На фото у заголовку «Панночка в блакитному» — колекційна ялинкова іграшка з вати

Фото з альбому Анни Кляус

1103

Читайте нас у Facebook