Паперові клоуни та «кіндер-сюрпризи» — яєчні шкаралупки, скріплені блискучою ниткою, з цукерками всередині: як 100 років тому полтавці прикрашали ялинку
Вперше благодійний різдвяний вечір у полтавській садибі Короленка пройшов напередодні 1904 року
Смикнеш іграшкового хлопчика за праве вушко — він поведе очима вправо, потягнеш за ліве — відведе погляд вліво.
— Я називаю це прообразом мультиплікації, — говорить провідна наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Володимира Короленка Людмила Ольховська.
Ми сидимо з Людмилою Василівною над ящиком з паперовими ялинковими прикрасами — «репліками» тих, які полтавці вішали на ялинки понад сто років тому, і розглядаємо паперових клоунів, балерин та янголів. Сторіччя тому, напередодні Різдва, члени Ліги порятунку дітей, почесним головою якої був Володимир Короленко, закуповували папір, тканину, фарби, олівці, варили клей, всідалися за довгими дерев'яними столами, які встановлювали у маєтку письменника, і творили ось такі прості дива. А потім розносили ці ялинкові прикраси по лікарнях та дитячих будинках.
Різдво у родині Володимира Галактіоновича було подвійним святом. Саме 25 грудня була іменинницею мама письменника, Евеліна Йосипівна, полька за походженням. У своїй автобіографічній книзі «Історія мого сучасника» Короленко згадував, що того дня вносили у будинок сніп сіна, що символізував народження Ісуса в яслах, накривали столи білосніжними скатертями й виставляли на них багацько страв, основною з яких була запечена риба — чи то короп, чи лящ, як заведено у католиків. Але до першої зірки ніхто нічого не їв, і всі говорили шепотом. За столом обов’язково лишали вільним одне місце — для подорожнього, адже в таке велике свято ніхто не повинен залишатися наодинці й почуватися самотнім.
Маєток Короленків у Полтаві, на колишній вулиці Мало-Садовій, 1, який вони винаймали в місцевого лікаря, завжди був сповнений дитячими голосами, а під Різдво Володимир Галактіонович влаштовував у ньому благодійні свята, на які запрошував дітлахів із бідних сімей. Тоді для більшості українців ялинка була дивом і розкішшю. Незаможні полтавці, наприклад, за спогадами сучасників Короленка, лише завдяки його благодійності вперше в житті скуштували апельсини, лимони та мандарини. Письменник закуповував екзотичні фрукти у полтавського торговця цитрусовими та вкладав їх у різдвяні подарункові набори.
У наборах були також олівці й іграшки. Та щоб отримати подарунок, треба було спіймати його на гачок.
— Гості веселилися у дитячій кімнаті, поруч з якою знаходився робочий кабінет письменника, — розповідає Людмила Ольховська. — Володимир Галактіонович придумав таку забаву: дати дітям вудочку, щоб вони закидали її через шпаринку у дверях його кабінету. А по той бік дверей знаходилися дорослі, які причіпляли на гачок пакетики з подарунками. Діти були в захваті.
Вперше благодійний різдвяний вечір у садибі на Мало-Садовій пройшов напередодні 1904 року. Можливо, на цю ідею підштовхнув письменника вчинок його доньок, яким він дуже пишався. Ще коли родина жила в Нижньому Новгороді, підлітки Наталя й Софія на власні зекономлені кишенькові гроші влаштували святкування ялинки для дворових дітей.
Короленківську ялинку прикрашали паперовими іграшками, подібними до тих, які ми розглядаємо з Людмилою Ольховською.
— На жаль, оригінали не збереглися, — говорить вона. — Але їх вдалося відновити завдяки копіткій праці колишньої наукової співробітниці музею Лідії Козлової, уже покійної. Лідія Іванівна доклала багато зусиль до того, щоб музейна експозиція була наповнена побутовими предметами того часу, в якому жив письменник. Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років вона об’їздила багатьох старожилів, у яких знайшла і віденські стільці, і розкладні ломберні столики… Деякі з них були у жахливому стані, та їх вдалося реставрувати. При зустрічах Лідія Козлова просила людей згадати, як виглядали новорічні іграшки в їхньому дитинстві. І одна родина передала цілу колекцію ялинкових прикрас, виготовлених по пам’яті. Ось погляньте, скільки тут балерин. Їх спочатку малювали на картоні, вирізали, а потім одягали. Пачки танцівниць робили з жатого паперу, а ліфи — з «золотої» чи «срібної» фольги або гіпюру з блискітками.
«Золотими» та «срібними» були також всілякі мішечки з янголятами, метеликами, скриньки (їх робили за тодішньою модою з вати та пап’є-маше).
На клоунів пускали цілу яєчну шкаралупу, попередньо вийнявши її вміст через дрібні отвори. Олівцями або фарбами на шкаралупі малювали очі, ніс, рот, на голову одягали ковпак, під «шию» приклеювали жабо з тонкого паперу. Щоб надати блиску паперовим сніжинкам, дрібно товкли шматочки слюди і посипали їх цим пилом.
Та короленківська ялинка особливо рясніла іграшками, в які можна було покласти сюрпризи — горіхи, цукерки. Сучасні кіндер-сюрпризи, напевно, запозичені з далекого минулого. Сто років тому це були прикраси у вигляді двох яєчних шкаралупок, скріплених блискучою ниткою. Діти обов'язково знаходили у них подарунки. Ласощі клали також у паперові хлопавки, маленькі глечики, плетені солом'яні кошики, гаманці…
— Таких іграшок немає в жодному музеї Полтави, — зауважує Людмила Ольховська.
Та найбільший інтерес у дітлахів, певно, викликала німецька механічна іграшка, куплена для внучки Володимира Короленка Софійки за кордоном (вона народилася у 1914 році у французькій Тулузі). Це клоун на віслючку. На жаль, зараз ця іграшка потребує ремонту.
Читайте також: Вроцлавський ромовий глінтвейн «гжанець» та імбирні пряники: смак європейського Різдва
Перші й другі страви спочатку подавали дорослим, зате дітлахи першими отримували десерти
Навколо ялинки, верхівку якої традиційно прикрашала віфлеємська зірка з тонкого дроту, водили хороводи. Сім'я письменника, хоч яку б скруту переживала, обов'язково частувала всіх гостей. Причому, зазначає моя співрозмовниця, перші й другі страви спочатку подавали дорослим, а потім дітям. Зате дітлахи першими отримували десерти.
У 2008 році працівники музею звернулися до викладачів кафедри образотворчого мистецтва Полтавського державного педагогічного університету (нині національний університет) з проханням за допомогою студентів відреставрувати іграшки, які почали втрачати свій вигляд. Студенти не ризикнули цього робити, натомість засіли за виготовлення нових за мотивами старовинних. Кращі з них наразі прикрашають ялинку, встановлену у будинку літературної експозиції (колишньому будинку лікаря Будаговського), де розміщуються робочі кабінети музейних співробітників, проводяться виставки та різноманітні заходи. Тут же проводяться майстер-класи для дорослих та дітей, під час яких охочі опановують техніку виготовлення старовинних ялинкових прикрас. Трохи наївні, прості у виготовленні, вони мають особливу чарівність.
До речі, 25 грудня — день пам’яті видатного письменника-гуманіста. Володимир Короленко помер 100 років тому, у святковий день Різдва 25 грудня 1921 року.
Читайте також: Нові тренди у новорічному дизайні інтер'єру: поради декораторки Христини Гусіної
Фото автора
1042Читайте нас у Facebook
