«Антикварна лялька сьогодні може коштувати 5 тисяч євро і більше», — реставраторка Ольга Буравчук
І ця тема цікава не тільки дітям, а й дорослим.
У цьому ви переконаєтесь, прочитавши інтерв'ю музейної реставраторки Ольги Буравчук, яка відновлює ляльок та їх вбрання і навіть повертає їм рідний голос.
«Найдорожчими вважаються німецькі та французькі порцелянові ляльки»
— Я музейна реставраторка, — каже Ольга Буравчук. — За родом своєї діяльності реставрую старовинні речі. У музеї це можуть бути експонати: і дерев'яний херувимчик, і порцелянова скульптурка… Крім того, до мене звертаються з проханням відновити сімейні раритети різні люди. Найчастіше це фарфорові статуетки, предмети сервізів і… ляльки. Зазвичай ті ляльки, які дісталися від бабусь та прабабусь або ж куплені на барахолках, в інтернеті чи антикварних магазинах.
Реставрувати ляльок мені доводиться найчастіше. Люди колекціонують різних ляльок: хто вінтажні пластикові, хто — антикварні порцелянові. І та, і інша категорія потребує чищення і лагодження. Великий інтерес для колекціонерів являють антикварні ляльки з порцеляновими голівками. Як відомо, батьківщиною порцеляни є Китай, мистецтво ж створення ляльок з цього твердого матеріалу зародилося у 18-му столітті у Франції. Для створення блідого відтінку з матовим ефектом на обличчі використовували неглазурований матеріал, а очі були зроблені з найпрозорішого скла. Все це робило іграшки реалістичними, тому попит на них зріс дуже швидко.
— Цікаво!
— Популяризації ляльок і створенню їх з порцеляни сприяло прагнення Франції до закріплення своєї позиції законодавиці мод. Завдання було просте — якнайшвидше поширювати в широкі маси нові віяння моди та сучасні тенденції. І ще в XVII столітті створювалися спеціальні порцелянові ляльки, призначені для розсилки в інші країни. Вони супроводжувалися великою кількістю різноманітного одягу, аксесуарів і навіть косметики. Це були свого роду зменшені варіанти манекенів. Такий своєрідний наочний журнал мод з новими модними тенденціями.
«Золотий вік» порцелянової ляльки припадає на 1870−1920 роки. Ляльки почали вироблятися мільйонними тиражами. Пізніше порцеляну починають замінювати більш сучасні та дешеві матеріали — пап'є-маше, пластик. Зараз найчастіше це вініл. Найдорожчими вважаються німецькі та французькі порцелянові ляльки. Вони виготовлені на найвищому рівні. Навіть маленькі порцелянові ляльки мають досить високу ціну.
— З чого, окрім порцеляни, виготовлялись вінтажні ляльки?
— До появи в Європі порцеляни ляльок виготовляли з дерева, пап'є-маше, рідше — воску. У 1840 році почалося масове виробництво порцелянових голівок. Часто їх продавали окремо, без тулуба, іноді в наборі з ручками й ніжками для самостійної ручної творчості, а жіночі журнали друкували викрійки лялькових тіл і суконь. Іграшки були дорогими й передавалися у спадок. У повоєнний час у 1950-х роках починають з'являтися кустарні ляльки, що наслідують зразки сторічної давнини. Здебільшого у США, Великобританії та Німеччині.
«Аристократи купували ляльок з наборами туалетів для своїх дітей, прищеплюючи їм правильний смак»
— За яким принципом колекціонують ляльок?
- Ляльок можна збирати за країною-виробником, за періодом створення, за авторами-виробниками або ж за зовнішніми ознаками. Ціна ляльок призначається з урахуванням зросту та кількості використаної порцеляни під час виготовлення ляльки, а також враховується наклад. Порцелянові ляльки забезпечувалися цілим набором туалетів для виходів у світ. Чимало аристократів купували таких ляльок для своїх дітей, прищеплюючи їм правильний смак і манери.
Такі порцелянові ляльки зображували дорослих людей, але одного разу в середині XIX століття французи створили відому ляльку Bebe у вигляді дівчинки-дитини. Це була революція у виробництві ляльок, після чого лялька поступово з іграшки тільки для багатих перейшла в категорію іграшок для широких мас. Перших ляльок у промислових обсягах також стали робити У Франції. Залишивши порцеляновими тільки голову, руки і ноги, виробники значно здешевили вартість виробництва ляльок.
Німецькі фабриканти пішли далі — вони почали співпрацю кількома корпораціями, тобто один фабрикант виготовляв тільки порцелянову голівку, інший — тіло. Тому для початківців-колекціонерів виникає плутанина — хто ж виробник? Також тоді почали використовувати працю надомників — на фабриках виготовляли деталі ляльки, наприклад голівки, а надомники вже робили все інше — шкіряні, композитні або дерев'яні тіла, шили перуки, одяг, вставляли очі.
Спростилося і вбрання ляльок. Фабриканти, щоб зробити ляльки дешевшими, почали їх випускати без одягу чи тільки в спідній білизні. Це могла бути простого крою нічна сорочка з дешевої білої тканини, що нагадувала марлю. Іноді ці сорочечки прикрашались стрічками або бантиком — і ось вже й легесеньке просте платтячко. Такий спосіб здешевив ляльки до того, що вони стали доступними більшості людей.
Читайте також: «Ляльок у моєму вбранні купують колекціонери з багатьох країн світу», — майстриня Валентина Колошенко
— Які ляльки мають найбільший попит у колах колекціонерів?
— Сьогодні багато людей колекціонують порцелянових ляльок. Німецькі та французькі виробники колекційних ляльок вважаються найкращими. І не тільки за якістю порцеляни, а й за достовірністю вбрання ляльок. Ці колекції в точності відтворюють моду епохи. Збирання такої колекції дуже цікаве і захопливе хобі. Серйозні колекціонери настільки добре знають всі модні деталі епох, що можуть читати лекції з історії моди. Особливо цінуються авторські порцелянові ляльки. Іноді вони створюються для певних людей. Сучасну ляльку ручної роботи можна купити від 300 до 1500 євро. Антикварна ж лялька сьогодні може коштувати 5 тисяч євро і більше. Ціна залежить від виробника, історії та стану ляльки.
«Для колекціонерів важливо, щоб річ була схожа на нову»
— Разом із появою ляльок з'являються лялькові будиночки, меблі для ляльок, посуд і аксесуари, — продовжує розповідь Ольга Буравчук. — Меблі виготовляються з великою ретельністю і любов'ю до деталей — це практично меблі в мініатюрі. На їх виготовлення йде дерево, шкіра, дорогоцінні тканини. Посуд виготовляють із порцеляни та скла. Існує й окрема галузь колекціонування — колекції лялькового посуду.
Як і в 19 столітті, зараз порцелянова лялька в домі — це ознака заможності та респектабельності. Історія порцелянових ляльок налічує не дуже багато суттєвих змін у технології виготовлення. Однією з них стала поява нових матеріалів до кінця 19 століття. Як основний матеріал стали використовувати бісквітну порцеляну. Цей матеріал з'явився разом із модою на хворобливу блідість обличчя юних дівчат. Такий відтінок шкіри надавав витонченості, аристократичності та свідчив про благородне походження. Зазвичай обличчя ляльки несе в собі ідеал краси свого часу. В основному це неігрові або напівігрові дуже дорогі ляльки. Вони здебільшого прикрашають інтер'єр.
Читайте також: «Коли викладаю фото своїх меблів у соцмережах, чимало людей думають, що вони справжнi, а не лялькові», — майстер Валерій Забережний
— Як ви реставруєте ляльок?
— Реставрація ляльок досить складне заняття. На жаль, з кожним роком ляльки стають дедалі старшими, а огріхи виробництва і зношеність матеріалів відіграють свою роль. Звичайно, цінуються ляльки найбільше «неіграні» в рідному одязі та упаковуванні (коробці), але такі ляльки — рідкість. Наступними за популярністю в колекціонерів ідуть ляльки, яких зберігали в хороших умовах, — і без реставрації (йдеться про цілісність порцеляни, очей). При продажу таким лялькам навіть роблять «тест на світло». В темряві підсвічують голівку ляльки зсередини ліхтариком, щоб виявити, чи є якісь вади — тріщіни, сколи — та чи була реставрація. Наступна категорія — ляльки з мінімальною реставрацією — перетяжка, заміна перуки (і, не дай боже, на штучну). Менше цінуються ляльки, до яких доклали руки реставратори. Ці ляльки стали мати добрий вигляд, але це вже мистецтво реставратора…
Таким чином, зробити ляльку такою, якою вона була на початку, можна, але цінність її буде набагато меншою, хоча я вважаю, що правильна реставрація все ж потрібна. Це допоможе прожити ляльці ще не одне десятиліття. Іноді реставратори відновлюють ляльки практично з «попелу». Як і у звичайній, в ляльковій реставрації існує градація — для колекціонерів і для музею або для дому. Якщо в реставрації для музею важливо показати, де робота реставратора, а де оригінал, то для колекціонерів важливо, щоб річ була схожа на нову і не видно було роботи реставратора.
— Що найскладніше у вашій роботі7
— Напевно, це реставрація самої порцеляни й очей. Непросто реставрувати й шкіряні тіла. Шкіра з часом стає крихкою і нееластичною — і при найменшому русі рветься. Порцеляна відновлюється кількома способами. Це може бути проста склейка сучасними реставраторськими клеями, відновлення цілісності композитними матеріалами — іноді стоматологічними. Для реставрації очей використовується сучасний ювелірний клей. Проте трапляється, що відновити очі неможливо. Тоді я шукаю лялькові оченята на антикварних ринках чи замовляю нові на мануфактурах, що на цьому спеціалізуються. Підібрати та вставити правильно очі — складна задача, а якщо вони ще й рухливі, то подвійна.
Читайте також: «Моїх казкових звіряток не раз приймали за справжніх», — майстриня Ірина Попова
Найскладніше ж — відновити рідний голос ляльки. Проблема існує й з антикварними одягом і взуттям. Одяг шився з натуральних тканин і часто розсипається на ляльках навіть від дотику. Якщо є можливість відреставрувати його, то це дуже цінується. Хоча кращий варіант — це, звичайно, рідний одяг у хорошому стані. Якщо ж його неможливо відреставрувати, то шиється копія одягу. Використовуються або сучасні натуральні тканини, або, що краще і цінніше, — антикварні.
— Що вас зазвичай надихає у творчості?
- Сама лялька. Хочеться, щоб вона знову стала красива.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що продана з аукціону лялькова Ольга Харлан допомогла бійцям ЗСУ.
Раніше експертка з туризму Марина Білоножко розповіла про найкращі різдвяні та новорічні тури.
Фото з альбому Ольги Буравчук
1290Читайте нас у Facebook
